Ужгородський Боздоський парк вирубують і здають на металобрухт (ФОТО, ВІДЕО)

20 тонн проданого металобрухту й 9 додаткових атракціонів — на «кишеню»?

Ще перед Новим Роком, проїжджаючи повз Боздоський парк, помітив, як звідти виїжджає лісовоз із здоровим величезним кругляком. Спершу подумав, що, мабуть чистять місцину від сухостою. Однак, згадавши про сухі гілки, які ще недавно спостерігав над алеями, гуляючи з дитиною парком, отямився і зрозумів, що тут щось не чисто. Відтак, даю запит до Ужгородської міської ради про долю згаданої деревини. Звідти відповідають: «Відповідно до ордерів про знесення зелених насаджень на території закріпленій за КП «Парк культури та відпочинку «Боздоський», вирублена деревина оприбутковується на дрова, а залишки, що непридатні для використання, вивозяться на смітник».

Відверто кажучи, важко було повірити, що здорові стовбури ясена та платану вивозяться на дрова чи на смітник, тому шукаю інші джерела інформації. Із адміністрації парку вдалося знайти Андрія Ороса, котрий днями звільнився з роботи. Чоловік каже, що більше року не отримував зарплатні, і в той же час, знав, що у парку заробляються гроші, тому не витримав і вирішив піти. З його ж слів, підприємство має борг по зарплаті та відрахуваннях у соцфонди у сумі близько 80 тисяч гривень. У той же час, новий ґазда парку Максим Богодист використовує парк із метою власного збагачення.

Як приклад, пан Андрій розповідає, що минулого року директор продав оглядове колесо, у якому було близько 20 тонн металу. Відтак, жодної копійки з цих коштів на баланс підприємства не потрапило. До приходу нового директора парк мав близько 16-ти атракціонів і заробляв 19-20 тисяч гривень у місяць. Під керівництвом Максима Богодиста, тут з'явилося 9 додаткових розважальних об'єктів, відповідно, кількість відвідувачів зросла. Однак, сума прибутку анітрохи не збільшилася. Словом, напрошується думка, що атракціони працюють на директора, а не на підприємство...

Близько 20 лісовозів по 6 кубометрів промислової деревини — нуль для підприємства

Стосовно ж вирубки дерев, то Андрій Орос, як нещодавній адміністратор парку, розповідає, що парк не має жодних договорів із будь-яким підприємством про вивіз деревини. Немає актів оприбуткування вивезеної деревини, немає оціночної вартості вирубуваного. Попри це, після різдвяних свят, зі слів пана Андрія, вантажівки з лісом продовжують спустошувати парк. Екс-працівник підприємства каже, що за його підрахунками з парку вже вивезено близько 20 лісовозів здорової промислової деревини ясена, дуба, платана та черешні. Кожна вантажівка вміщує близько 6 кубів дерева. Один куб коштує близько 1000 гривень... Про техніку безпеки тут годі й говорити. Інженер підприємства, котрий би мав перевіряти кваліфікацію працівників (кожен лісоруб має мати відповідне посвідчення на вирубку, пройти інструктаж та скласти відповідні іспити), просто спостерігає, аби все проходило без сторонніх очей...

У той же час у парку повно помаркованих червоною фарбою дерев, котрі справді визначені спеціалістами під санітарну рубку (на фото). Про це йшлося навіть у офіційному повідомленні міськради від 3 березня 2011 року під назвою «В Ужгороді розпочали «зачистку» Боздоського парку». На ці дерева справді є два ордери. Але до них лісорубам, чомусь, діла немає. Як і до сухих гілок, що звисають обабіч алей над головами відвідувачів парку.

Добре усвідомлюючи, що за всі згадані операції у парку підприємство може заробляти, і, відповідно, розрахуватися з працівниками, ще 1 грудня минулого року Андрій Орос подав до ужгородської прокуратури заяву про невиплату заробітної плати. Відповіді досі не отримав.

А зарплатнею директора не обділили...

Що ж стосується зарплатні керівника парку, то вона, згідно з відповіддю міського голови на наш інформаційний запит, нині переважає удвічі розмір зарплати попереднього директора і становить 4 мінімальні посадові оклади плюс надбавки (близько 6000 гривень). Більше попереднього директора отримує й заступник нинішнього керівника парку (3610 гривень). Однак, за ці свої податки, трансформовані у зарплати згаданим панам, ужгородці чомусь не стали отримувати якісніші послуги. Взагалі, наразі у парку із 7-ми працівників 4-ро людей займають адміністративні посади. Хоча у тій же міській раді нам відповіли, що парк має трудові відносини із 16-ма працівниками. Пан Андрій пояснив, що додаткових робітників залучають із центру зайнятості лише на кілька місяців у розпал сезону.

«Що то за ґазда, котрий і туалет не може відкрити?..»

Під час розмови про парк попередній його директор Олександр Черняк спочатку взагалі не хотів коментувати ситуацію зі своїм колишнім дітищем, мовляв, болить за той безлад, який там зараз коїться. Відтак, повідомив, що передав підприємство із балансом плюс 20 тисяч гривень.

— Ви мені скажіть, який то господар, котрий більше ніж за рік не зміг у парку й туалет відкрити?, — обурюється Сашко. — Він вигнав із парку підприємця із поні, лише через те, що той відмовився платити йому особисто в кишеню (про це у міській прокуратурі є заява від цього підприємця). У останній день захисту дітей було обіцяно безкоштовно розважати діток. Малеча прийшла, а атракціони стоять. От я з товаришем вирішив за власний кошт їх запустити. А нинішній директор у той час брав гроші на своїх «приватних» атракціонах. Хіба це по-людськи?

Попри все, Андрій Орос каже, що має програму розвитку парку. Однак, на жаль, її нині нема кому почути. Про директора підприємства й мови нема. Однак, якщо нинішнє керівництво міста отямиться, колишній адміністратор парку готовий поділитися рецептом, як за короткий термін без фінансування з міського бюджету, зробити Боздоськй парк не лише самоокупним, але й прибутковим підприємством.