Мощі закарпатського святого передали галицькому храму УПЦ МП (ФОТО)

Усього в урочистому богослужінні взяли участь 31 священнослужитель з різних куточків України, а також гості з Польщі – намісник Свято-Покровського чоловічого монастиря Перемиської єпархії ігумен Пафнутій (Яким’юк) та насельник цього монастиря ієромонах Моїсей. Разом із духовенством молилися до Бога вірні, які ущерть наповнили храм. Хор співав на два кліроси: лик із духовних дітей ігумена Севастіана з Червонограду, якими тепер опікується його син священик Ігор Деркач, і Львівський архієрейський хор під орудою протодиякна Валерія Калінчука.

Після завершення Літургії архієпископ Львівський і Галицький Августин звернувся до всього освященного собору й вірян зі словами вдячності за Службу. Особлива радість і піднесення освячення Престолу церкви на честь Собору Галицьких святих викликані тим, що після 300-літньої перерви в Галичині відроджено чернече життя, яке по вровадженні тут Берестейської унії (1596 р.) ще сотню років жевріло, поки остаточно не згасло (Почаївська Лавра не береться до уваги, оскільки належала Волині). І ось милістю Божою завдяки благодійнику і трудам будівничих споруджено й освячено храм.

Архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор привітав присутніх у храмі зі святом – „історичною подією освячення Престолу і Божого храму у зовсім новому монастирі” – і звернувся із пастирським словом.

„Дякую Вам, Владико, за запрошення і за те, що Ви дали нам можливість сьогодні разом молитися у цьому новоосвяченому храмі. Ми – ваші найближчі сусіди, наша єпархія називається Закарпатською, хоча між іншим, закарпатською для нас є саме Львівська єпархія. На Закарпатті діє 36 монастирів. А тут за 300 років вперше освячено обитель. До сліз зворушливо було бачити, як літні сиві люди, молодь, діти вервечкою поспішали, аби зі своїм Владикою і духовенством помолитися Богу.

Ми знаємо, що монашество молиться „за всіх і за все”, і труд цей невпиннний. Коли Оптинського старця Варсонофія спитали, чому в монастирі молитви розпочинаються ще досвіта, о 5-й годині ранку, а не, скажімо, об 11-й (адже хіба Богу не все одно?), – угодник відповів: „Встаючи рано на молитву, ми приносимо Богу в жертву свій спочинок, негу, лінощі – молимося за всіх на землі, щоб Бог укріпив кожну людину”. У Патерику є розповідь про те, як одному подвижнику відкрилося пекло з його страшним вогнем, зловонням, муками, плачем, скреготом зубів – усе, як описано в Святому Письмі. Та в цьому вогні він раптом побачив душу, що посміхнулася. „Чому ти посміхаєшся, страждаючи тяжко в цьому жахливому місці?” – спитав він. „Сьогодні в нашому роду на світ з’явився хлопчик, який стане монахом і вимолить мене”, – була відповідь.

Тому так люди поспішають у храми, бо тут вони бачать серцем Бога, коли в душі мир і хочеться всіх обняти, любити, простити і всім бажати спасення.

У нашій єпархії невпинно підноситься молитва за Вас, дорогий Владико. Ви – невтомна людина, народ Вас любить за Ваше смирення, доброту, невтомність в апостольських і пастирських трудах. І хоча всі кажуть, як вам тяжко ведеться, та ви – найщасливіша єпархія („Не бійся мале стадо...”), бо маєте такого Владику, який служить Літургію і на небі (в літаку), і на землі, і під землею (акафіст великомучениці Варварі). Ви для мене взірець. Дай Бог, щоб я мав хоч малу частку тієї ревності, яку маєте Ви. Моліться за Вашого Владику, трудіться для цієї обителі, і святий Онуфрій вас не залишить, як свого часу преподобний Серафим Саровський обіцяв не залишити ні в цьому, ні в майбутньому віці того, хто покладе хоч одну цеглинку у Дивеївську обитель.

У подарунок прийміть від нас ікону преподобного Алексія Карпаторуського з часточкою мощей, якого Православна Церква прославила десять років тому. Біля його мощей відбулось не одне зцілення, не одне чудо. Так дитина одужала від німоти, промовивши вперше в житті слово „мама”; онкохвора людина зцілилась від раку і зараз живе в Іршавському районі... Нехай преподобний буде вашим духовним покровителем і плоттю перебуває в цій обителі. Божого вам благословення”.

Голова ФС „Галицька Русь” (проросійська скаутська організація - Закарпаття онлайн) Кирило Арбатов зачитав лист-вітання від першого губернатора Ярославської області (Росія) Анатолія Лісіцина і передав від нього „в дар обителі на мальовничій землі Бойківщини” церковну утвар, яку Генеральний Консул Російської Федерації у м. Львові Олег Астахов доправив із Києва. Останній у свою чергу подарував обителі книги, сказавши, що „монастирі на Русі були центром духовності й освіти, університетами”, повідомляє прес-служба Львівської єпархії.

Теги: монастир, мощі, Алексій карпаторуський, Феодор

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати