Закарпатська "похоронка" на прізвище Шевченко доповнила символічний хрест в Національному музеї ВОВ

Така ідея виникла у наукового працівника музею, заступника директора меморіалу Любові Легасової напередодні 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Причому прізвище Шевченко не було найпоширенішим. Воно викликає асоціації з борцем за Україну Тарасом Шевченком. Тоді й взялися музейні працівники відшукувати однопрізвищників серед книг пам’яті України.

Суттєву допомогу у цій благородній справі надало Міністерство оборони України. На запит від музею військові комісаріати з різних областей України, згідно з розпорядженням Міністра оборони України Анатолія Гриценка, передали справи з посвідченнями про загибель та усіляко сприяли аби до музею потрапила як найбільша кількість цих важливих документів.

Як розповіла Любов Легасова, відшукати серед більш ніж 280 книг пам’яті загиблих у війні на прізвище Шевченко було не дуже легко. Потребувало часу і сил передивитися увесь масив книг пам’яті.

Лише за даними цих книг, військовослужбовців рядового та сержантського складу на прізвище Шевченко загинуло 12 108 чоловік.

- До речі, серед Шевченків - шістнадцять Героїв Радянського Союзу, шістьом з них почесне звання присвоєно посмертно. Викласти хрест з усіх зібраних документів на це прізвище неможливо, - зазначила науковець. - Ми відібрали сповіщення, які відображають так звану “географію болі та втрат” українських родин на прізвище Шевченко від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня України.

Зокрема, для створення хреста було вибрано «похоронки» із Закарпаття, Тернопільщини, Вінниччини, Харківщини, Донеччини, Київщини та Сумщини. Також надавалася превага тим, які добре читаються або мають друкований вигляд. Їх на хресті приблизно тридцять. Такі сповіщення про загибель виписувались у двох примірниках, один з них надсилався родичам «солдата», а інший зберігався у військкоматі, звідки призивали його на службу.

- Цією пам’яткою ми хотіли показати соборність України, той тягар, який несли визволителі на своїх плечах. Як символ - вузол з двох рушників, розташованих по обидва боки хреста. Праворуч рушник з села Покуття. Він символізує західні регіони України. Другий характерний для Східної та Центральної частин України. Адже усі Шевченки загинули заради однієї мети, заради визволення Батьківщини від німецько-фашистських загарбників.

У центрі хреста розміщене сповіщення, датоване 9-м травня 1945 року, виписане на ім’я командира розрахунку батареї 120-ти міліметрових мінометів 953 стрілецького полку 51 армії Ленінградського полку Івана Шевченко. Цього переможного дня він героїчно загинув під час розгрому Курляндського угруповування нацистських військ за визволення Латвійського містечка Лієпая, де й був похований у братській могилі. А народився Іван Шевченко 1927 року у селі Нове Життя Чорнобаївського району Черкаської області (колишня Полтавщина).

У ході урочистих заходів, присвячених 62-й річниці Дня Перемоги, виставку відвідали Президент України Віктор Ющенко, Міністр оборони України Анатолій Гриценко, які були вражені оригінальністю цією пам’ятки. Особливу подяку військовому відомству та працівникам музею висловили ветерани Великої Вітчизняної війни. Адже тепер є ймовірність, що хтось з відвідувачів дізнається з цих сповіщень про свого загиблого діда чи прадіда. А нащадки пам’ятатимуть імена героїв, які поклали життя на вівтар Вітчизни.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати