Зокрема, не можна сказати, що Євангеліє "вигулькнуло нізвідки", оскільки важлива інформація про його існування міститься як мінімум у трьох джерелах.
В одній з книг читаємо наступне:
Дружина Габора Перені, який загинув у битві під Могачем, Каталіна Франгепан, перетворила своє володіння на справжню перлину краси та розкоші. Звідси вона керувала Уґочею та Мараморошем, тут приймала вельможних гостей із Трансільванії, Польщі, Австрії. На початку XVI ст. Томаш Надор, тогочасний літератор із Пешта, залишив опис Ньолаба. «Ворота оздоблені мармуром, у покоях чудові італійські та французькі меблі, на стінах фрески та картини, у кутках залів - прекрасні скульптури». Але найбільше здивувала його велика бібліотека, якої не зустрічав він по цілій Угорщині. Впорядкував її спеціально привезений із Кракова священик, що звався Павло Руcин з Кросно ( Paulus Crosnensis Ruthenus). Каталіна з гордістю показала Томашу Надору книги, друковані латиною, зокрема «Похвалу глупоті» Еразма Роттердамського, латинські поезії вищезгаданого Павла Русина, французькі, голландські, німецькі видання.
А ще похвалилася – (увага!) – руським Тетраєвангелієм Станіслава-граматика 1401 року. Воно вже тоді, в 1530-х роках, мало для неї історичну цінність.
Очевидно, книга довгий час перебувала у одній із волоських православних церков (їх у давній Угочі було багато). Звідти потрапила до Мукачівського жіночого монастиря, бо у монографії о. Василія (Проніна) вказано, що він знайшов це Євангеліє на стелажах із румунськомовною церковною літературою.
Відеосюжет ТРК "Виноградів ТВ"
Михайло Чухран, Голос Карпат
май русин 2011-11-28 / 21:22:30
Вун не лемко, вун мадярон.
Година 2011-11-28 / 21:16:02
Лемко Філіп масними руками тото Євангеліє кывать.