З кожним роком знаменита Долина нарцисів на один гектар гущавіє верболозом

Ось сивочола бабуся Марта Клебух із містечка Бучач, що на Тернопільщині. «Синку, де тут у вас ті славні нарциси?» — лагідно питає, сприйнявши мене за працівника заповідника. Пані Марта
приїхала сюди з онукою на маршрутці однієї з туристичних фірм Тернопільщини. За своє життя, зізнається, вона ні разу не бачила заростів дикорослих нарцисів.

І, справді, цей феномен природи вартий того, щоб хоч раз у житті побачити його. Бо, де ще можна побачити величний вінок диких нарцисів площею більше ніж 250 гектарів?! Ніде. Тільки в
Закарпатті. Щоправда, природні зарості нарциса вузьколистого, але значно менші за площею, залишились у небагатьох місцях — Альпах, Румунії, деяких Балканських країнах.

Я - на прохідній заповідника. Вона перекрита шлагбаумом. Біля каси вишикувалась черга відвідувачів. Інспектор заповідника Олена Бабич
жваво розпродає квитки. Три гривні з особи — за вхід, десять — автівкою. За кількістю туристів весною знаменита Долина навряд чи поступається паломництву під час великих релігійних свят.

Минулих вихідних побачити незабутнє видовище наїхало сотні туристів із Львівщини, Івано-Франківщини, Києва, Дніпропетровська, Угорщини та
Словаччини. З туристами прошкує углиб Долини нарцисів і наш кореспондент. Але не бачу жодних нарцисів! Одинокі галявини геть оточені верболозами. Поодинокі кущі — й посеред галявини. Що за мара? Де ж нарциси? Розчарувавшись, іду далі. Тільки через кілометр забілів невеличкий острівець нарцисів. Побачивши квіти, туди хутко
ринула гурба. Й умить, як партизани, протоптали стежку. По квітах.

Туристи фотографуються на згадку. Один одному, позуючи, вибирають найкращі місця. Поруч — жодного співробітника заповідника. Роби, що забагається. Зрештою, це й не дивно. Хіба двоє співробітників заповідника угледять за такою площею й масою людей?

Але і тут - кущі верболозу. Вони, як розповіла Олена Бабич, інспектор Карпатського біосфер-ного заповідника, нині чи не єдина загроза заповіднику. Протягом останніх років зарості верболозу «завоювали» 40 га унікального заповідника! Тобто площі нарциса щороку зменшуються на один га! Якщо не вжити термінових заходів, то, чого доброго, через кілька років тут установлять... пам'ятник зниклому Нарцису.

З кущами, що повзуть наче змії углиб долини, борються дідівським методом. Верболіз щороку вирубує бригада з п'яти чоловік. Але як? При місячній зарплаті у 320-420 гривень навряд чи
буде якась мотивація до праці. Більше коштів для збереження Долини нарцисів керівництво Карпатського заповідника не виділяє. Між тим, на зорі Незалежності багато точилось суперечок про передачу цього заповідного урочища з комунальної власності міста Хуст Карпатському біосферному заповіднику. Мовляв, буде конкретний господар, буде надійний захист релікта. Передали. Проте, крім заповідника, держава на його збереження призабула передати й кошти.

Ще більша загроза заповідника-браконьєри. Цибулини, квіти безжалісно виривають й торгують на ринках. І тут одним вихованням навряд чи обійтись. Більше того, букет зірваних квітів на очах у всіх галаслива юрба місцевих дітлахів неподалік прохідної хвацько пропонує туристам за п'ять-сім гривень. А хочеш — продадуть і цибулини! Біля будинку стояла жінка й контролювала реалізацію «товару». Побачивши, що я цікавлюсь квітами, вона запропонувала мені купити «дешевий» букет за... 10 гривень! Так ось, чому ми не побачили розквітлих квітів! Дивно, як ті контролери, їздячи тим же шляхом, що і ми, не побачили жваву торгівлю? Словом, кому нарцис — релікт, занесений у Червону Книгу, а кому — бізнес! Останній, на жаль, переважає. І ніхто не б'є на сполох.

Апогей цвітіння нарцисів, як повідомили нам у Карпатському біосферному заповіднику, припаде на 14-20 травня. Але про суцільний, витканий природою килим із живих нарцисів, як кілька років тому, годі мріяти!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати