Роботи Сергія Біби, його підхід до вирішення найскладніших, абстрактних творчих завдань найбільш повно охарактеризував у своїй вітальній промові відомий художник-експериментатор, сподвижник сучасного напрямку в закарпатському образотворчому мистецтві Павло Ковач: «Я пригадую всі наші розмови на пленерах. Ми говорили про «Чорний квадрат» Казимира Малевича. Дійсно, «Чорний квадрат» – ікона XX століття. Цією роботою було підведено риску: живопису більше не буде. Після «Чорного квадрата» займатися живописом було неможливо. Як сказав один з авторитетів, «чорна ікона» – це вислів «богооскала» абсолютної бездуховності. На цій виставці ми бачимо: Сергій Біба не тільки провів одну лінію. Він провів безліч ліній і показав нам, що мистецтво, можливо, тільки починається з «Чорного квадрата».
Перед початком урочистої частини заходу Сергій Біба у своєму інтерв''''''''ю для видання розповів про особливості картин, представлених на виставці.
– Чим об''єднані роботи, представлені сьогодні на вашій виставці?
– Їх об''''''''єднує напрям. Для виставки я підібрав роботи дещо мінімалістичного характеру, за останні три роки – так би мовити, «солянка». Десять з них були представлені у львівській галереї «Дзига». Думаю, що вийшло непогано, судити про це глядачам.
– На багатьох ваших роботах вгадуються обриси людських постатей, що нагадують іконні зображення святих. Яку роль вони відіграють?
– Це символічні образи, які несуть певне вирішення в роботі. Вони присутні як об''''''''єкт, який просто потрібен там. Коли я виконую роботу – вони напрошуються самі...
– Вони відображають якусь частину людської сутності в контексті ваших картин?
– Звичайно! Можна сказати, що всі роботи на цій виставці – реалістичні. Просто цей реалізм потрібно відчути, побачити...
– Що є для вас стимулом використовувати той чи інший колір, той чи інший образ? Це пов''язано з певними емоціями, переживаннями?
– Звичайно початок роботи – це найважчий процес. Коли робота отримує розвиток – сам матеріал підказує тобі, який колір, яку форму потрібно використовувати. Тобто, йде диспут з роботою. Робота часом сама підказує, що вона хоче і як її можна закінчити.
– Що для вас є відправною точкою для створення нової роботи: конкретний, реальний образ, наприклад – пейзаж, або емоційний стан?
– Я б сказав, що вирішальну роль відіграє внутрішній стан. Емоційний посил мені ближчий. Я передаю через мій кристалик своє бачення на полотна.
– В залі розташована серія робіт, в яких часто зустрічається стилізований рослинний орнамент у вигляді смуг, що чергуються з широкими, суцільними кольоровими смугами. Перебільшуючи, можна знайти подібність рослинного орнаменту з тим, який можна було бачити на старих шпалерах. Що ви висловили цією комбінацією?
– Це своєрідний допоміжний елемент, який працює на підсвідомість – своєрідне ретро. Так, я часто вживаю його в живописі, але не зловживаю. Дані десять робіт об''єднані під назвою «Поверхня». Хотілося відобразити властивості поверхні, її безпосередність, яку ми бачимо щодня, вона властива всьому довкола, просто іноді ми не звертаємо на неї увагу.
З вітальних виступів колег Сергія Біби – художників, гостей виставки:
Заслужений художник України, голова Закарпатської організації Національної спілки художників України Борис Кузьма: «Сергія Бібу знають в Ужгороді за багатьма виставками і за неординарним відношенням до творчості. Художник має право на свою точку зору і своє бачення, незалежно від позиції глядача. Мистецтво Сергія Біби є саме таким. У чомусь воно провокативне, в чомусь – незрозуміле. Однак воно не залишає байдужою жодну людину. Його роботи неможливо не помітити. Оскільки художник Сергій Біба – яскраво виражена особистість у мистецтві. Те, що він робить, належить тільки йому, він ні під кого не підлаштовується...».
Академік, народний художник України Володимир Микита: «Я помітив Сергія Бібу ще з часів початку діяльності групи художників «Ліве око». Групи, яка внесла новизну в живопис Ужгорода, всіх дивувала і багатьом була незрозумілою. З усієї групи на спільній виставці я відзначив, насамперед, Сергія. Цей молодий художник вибрав модерновий стиль і став у нас чи не основоположником нового напрямку... Він рано зробив свій вибір, і йде своєю дорогою досі. Сергій Біба вірний своїй концепції. Він найбільш вільний, розкутий. Його мало цікавить, що комусь його роботи не подобаються...».
