Каюсь: за інформаційним перенасиченням, що супроводжує нинішнє життя, я також не одразу розгледів недобру суть всієї тої історії, що склалася довкола виноградівського дитбудинку "Берізка". І попри те, що різнопланової та різновекторної інформації на цю тему, з окремих пазлів якої за бажання можна було скласти цілісну картину того, що відбувається, в інформаційному просторі Закарпаття не бракувало, інертність побутового і журналістського мислення не давали змоги зупинитися, зафіксуватися і задуматися – чому так? ...кому це все потрібно? ...і хто за цим стоїть?..
Йдеться про сиріт. Про десятки маленьких складних життів і доль, що їх вкотре поклали на жертовник чужих амбіцій і захланності. Нагадую про них не тому, що піднімати тему сирітства як прапор боротьби за ідеали добра та справедливості стало нині модно. Бо, насправді, навіть політична кон'юнктура останнім часом захлиснулася і замовкла в шаленому, потужному потоці безпринципної жадібності, що поглинає край і країну. Хапають всі, хто може, і що можуть. А тому хотілося просто, щоби бодай одиниці з тих, кого несе в цьому всепоглинаючому потокові, згадали про свою людську подобу і отямилися. Хоча б одиниці... І їх буде достатньо, аби не згасла остання надія ...
Коротко: цієї п'ятниці на сесії Закарпатської облради роздерибанили сирітське майбутнє. Точніше, у кількох десятків сиріт відібрали його нинішню, існуючу добру якість, не потурбувавшись хоча б пообіцяти щось більш-менш співвідносне на майбутнє. Йдеться про те, що одним натиском кнопки для голосування було знищено найкращий в області дитбудинок – Виноградівський дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу. За таку постановку питання проголосували 92 із 99 присутніх в залі депутатів.
Звучали красиві слова. Про те, що дітям потрібні добрі умови, родинні любов, тепло і ласка, котрі, мовляв, можна створити тільки в дитячих будинках сімейного типу, про добрі наміри... Говорили про дітей. Але дітей ніхто не бачив. І не хотів бачити. Бо вони не вписувалися в СХЕМУ. Ба навіть – заважали...
Подивіться ось ці фотографії. Це і є той самий дитбудинок "Берізка", про який мова. Тобто, те саме, чого на сесії позбавили цих дітей.
(1).jpg)
(1).jpg)
(1).jpg)
Ви певні, що самі діти хочуть, щоби їх цього позбавляли? Ви впевнені, що позбавивши цього, їм запропонують щось краще?..
Що найпарадоксальніше у цій ситуації, попри те, що "Берізка" по факту "належала" обласній владі, сама влада до отієї якості, що її можна побачити на цих фото, доклалася мінімально і формально. Дитбудинок – не потьомкінсько-шахтарське село, де "бабло" треба "загрібати" шаленими темпами – поки не відібрали. На сиротах "відкати" неможливі хоча б тому, що держава по відношенню до них зовсім не щедра. А тому пріоритетом для "регіонального" чиновництва нині є будівництво в Тереблі. Принаймні, до кінця грудня, коли невикористані гроші замість приватних кишень мають перенаправитися назад в держбюджет.
Донедавньому багаторічному керівникові "Бе
 |
| Ганна Велеган з дітьми |
різки" Ганні Велеган "відкати" були ні до чого, а тому вона намагалася зробити добре не собі, а дітям, що волею долі опинилися під її опікою. І для цього і колектив тримала в жорсткій дисципліні, моментально звільняючи за найменшу провину, спрямовану на дітей, і спонсорів знаходила, запровадивши серед можновладців моду на допомогу сиротам і сиротинцеві. Діти тут мали все і по найвищому рівню – від побуту і до відпочинку по морях і закордонах. Проблема тільки в тому, що комусь те, що зробила Ганна Велеган зі своїм колективом, просто муляло очі, бо чітко показувало, як треба працювати і як не треба красти, а хтось довго мріяв накласти свою лапу на те, що творив не він, що належало не йому, але що виглядає так якісно і тому – спокусливо. Через те її позбувалися довго і наполегливо, змусивши, зрештою, в червні таки написати заяву на звільнення за власним бажанням. І тоді "бастіони" "Берізки" впали перед напором безпринципності...
У депутатському вирокові, винесеному в п'ятницю "Берізці", зконцетрувалися, схоже, "регіональні" інтереси багатьох рівнів. Від містечкових до загальнообласних. Про перші, а саме – про давню мрію формального (бо хіба існує політика на районному рівні?) виноградівського бютівця Еміла Токача поставити керувати престижною "Берізкою" власну дружину, достатньо писав виноградівський тижневик "Чорна Гора". А що пан Еміл є кумом впливового виноградівського "регіонала" Юрія Довбака, близького до "губернаторського" першого заступника Івана Бушка, то тепер і зовсім стає зрозумілою та неприкрита "логіка", що підвела "Берізку" під владну сокиру.
Сироти не голосують. Сироти – не електорат. А тому в контексті майбутніх виборів головному (після, звісно, "губернатора" Ледиди) регіоналові Закарпаття Іванові Бушку до них байдуже. Рідна Виноградівщина, відповідно до політичних домовленостей, оприлюднених нещодавно сайтом Закарпаття онлайн , – його основний плацдарм на шляху до досягнення омріяної мети – депутатського крісла в українському парламенті. А "Берізка" – один із засобів. Наряду з ФК "Севлюш", який після "облагодіяння" Іваном Івановичем, тепер справно з'їдає районний бюджет в частині всіх витрат на спорт, і православною церквою Московського патріархату, під штукатурення якої під "доброчинність" Івана Івановича негайно і одностайно "добровільно" нагнулися місцеві підприємці – незалежно від віросповідання чи, навіть, його повної відсутності.
Ідея з тим, як схоснувати безперспективну в електоральному плані "Берізку" на користь вимріяному нардепству, "геніальна" до неможливості. Сиріт з "Берізки" просто поміняють на інших дітей. Тих, у яких є батьки. Які, відповідно, зможуть голосувати.
Саме таку перспективу – перетворення з сиротинця в дитсадок на 220 місць, і закладено в проголосованому в п'ятницю депутатами рішенні. Розрахунок простий: обурення з приводу безпринципності влади буде немасовим і нетривалим, а вдячні батьки, чиї діти купатимуться в дивовижному "сирітському" басейні, харчуватимуться з чудової "сирітської" кухні і гулятимуть в райському дворику колишнього сиротинця, навряд чи мучитимуться докорами сумління і, з великою ймовірністю, трансформують свою вдячність у "плюсики" навпроти прізвища Бушко в бюлетенях на майбутніх виборах.
.jpg) |
| Іван Бушко особисто опікувався темою перепрофілювання "Берізки" |
Саме тому Іван Іванович особисто (попри те, що гуманітарна сфера в ОДА належить до компетенції Івана Качура) опікувався темою перепрофілювання "Берізки": проводив відповідні наради, на яких гасив невдоволення колективу, особисто приїжджав заклад. І добився того, чого прагнув.
Депутати голосували практично всі і одностайно. Бо в обмін за "Берізку", ужгородський "Спартак" і деякі інші вимріяні пункти порядку денного регіонали, відповідно, розплатилися з колегами з облрадівської партійної більшості голосуванням за інші пункти цього самого порядку денного.
А що сироти? Перед отим цинічним сесійним голосуванням по "Берізці" говорилися гарні слова про про сімейні дитбудинки, де діточки мали б жити по 5-6 чоловік. Для нинішніх понад чотирьох десятків маленьких мешканців "Берізки" (саме до такої кількості примусово скоротили дитяче "населення" закладу напередодні його закриття) таких нових домівок мало би бути збудовано принаймні 8. Хтось чув про їх відкриття? Чи, хоча б, про перспективу їх здачі найближчим часом?..
Цих маленьких сиріт просто списали. Незабаром їх порозпихують по інших дитбудинках – далеких від того еталону якості, яким була їхня "Берізка". Таких в області ще вистачає – недофінансованих, проблемних. Без басейну, душів і сучасних медкабінетів. Але саме тому не цікавих нікому...
Що ж, дітей і справді можна прибрати. Подалі з очей і від (у кого ще зосталося) сумління.
Але питання залишиться. Одне для всіх активних фіґурантів цієї історії.
Хіба можна збудувати свої щастя й добробут на сирітських сльозах?..
