Закарпатські медики повідомляють про 12 "менінгококових" ужгородців

Решта 8 виявлених  носіїв  проходять  амбулаторний  курс  санації та  знаходяться  під  щоденним  наглядом  дільничних  педіатрів.

В  загальній  кількості  бактеріологічно  обстежено 81 особу. Протиепідемічні  заходи  та медичні  огляди  контактних  осіб тривають.

5-го листопада 2011 року завершується максимальний інкубаційний період з моменту реєстрації першого випадку захворювання.

Випадки захворювань менінгококової  інфекції  виявлені серед учнів НВК "Пролісок" міста  Ужгорода.         

Епідемічна  ситуація  розцінюється як характерна для даного періоду  року.

Довідка

Менінгококова інфекція - це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується різноманітністю клінічних проявів, поширеним здоровим носійством  збудника, інколи важким ураженням мозкових оболонок.

Актуальність менінгококової інфекції визначається поширенням її в усіх країнах світу. 
Менінгокок проникає в організм людини через слизову оболонку дихальних шляхів. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. В більшості випадків зараження супроводжується короткочасним бактеріоносійством, рідко виникають інші форми захворювання: менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарінгіт, пневмонії, ендокардити і артрити.

До симптомів менінгококової інфекції відносять закладеність носа, катаральні явища, загальну слабкість, сильний головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С. Найбільш характерним симптомом є симетрична геморагічна висипка, що з'являється на 1-2 день хвороби. Висипні елементи мають форму судинних зірочок до кількох сантиметрів в діаметрі. Типова локалізація висипу - бокові поверхні тулуба, сідниці, кінцівки.

Носійство менінгококів зустрічається досить часто. В періоди епідемічних підйомів збудника виділяли у 35-43%, при спорадичній захворюваності – менше ніж у 1% здорових осіб. Найбільший рівень носіїв виявляють у сім'ях хворих на менінгококовий менінгіт. Носійство може протікати без порушень стану організму, але інколи воно проявляється специфічним   назофарингітом,  ринітом та іншими ознаками інфекції.

Менінгококовий менінгіт виникає у невеликої кількості інфікованих осіб. Розвитку цієї форми інфекції сприяють ослаблення резистентності організму внаслідок дії несприятливих чинників навколишнього середовища, наявність супутніх важких хвороб або імунодефіцитного стану. В цих випадках менінгококи із носоглотки по лімфатичних, нервових шляхах або через кров проникають в спинномозковий канал, спричиняючи клініку гнійного менінгіту, або навіть, менінгококцемії.

Сприйнятливість людей до зараження менінгококами є загальною, однак генералізовані форми хвороби розвиваються не більше ніж у 0,1% інфікованих осіб, що залежить від особливостей індивідуального реагування. Після перенесеної менінгококової інфекції в крові з'являються специфічні антитіла.  Імунітет формується не тільки у хворих, але і  у здорових носіїв збудника.

Джерелом  збудника інфекції  є  хвора людина або бактеріоносій. Останні відіграють основну роль у підтримці епідемічного процесу і збереження збудника в природі. Тривалість заразного періоду при різних формах менінгококової інфекції приблизно однакова (2 – 4 тижні). Механізм передачі збудника – крапельний, проте він є менш активним ніж при грипі, віспі, кору. Збудники, які містяться в носоглотці, виділяються з крапельками слизу при диханні, кашлі, чханні та розмові. У закритих колективах (дитячі дошкільні заклади, інтернати) інфікованість пов'язана із  скупченістю людей.   Нестійкість менінгококів в навколишньому середовищі пояснює неможливість передачі збудника пиловим шляхом . Захворюваність на цю інфекцію максимально підвищується у   холодну  пору  року , максимальні  рівні  у лютому – березні, не залежно від географічного розташування  та  кліматичних умов.

На цю інфекцію хворіють усі вікові групи населення, однак основну масу становлять діти у віці до 5-  14 років.

Хворих та підозрілих на хворобу негайно госпіталізують у спеціалізовані відділення інфекційних лікарень. В залежності від важкості клінічного перебігу, хворі можуть бути ізольовані вдома при відсутності в сім'ї або квартирі дітей дошкільного віку та осіб, які працюють в дитячих дошкільних закладах та при наявності умов для проведення постійного медичного нагляду та лікування. При менінгококовій інфекції проводиться специфічна антибіотико терапія та патогенетичне лікування, щеплення.

У дитячих дошкільних закладах, дитячих будинках, школах – інтернатах, дитячих санаторіях, школах (класах) встановлюють карантин на термін 10 днів від моменту ізоляції останнього хворого. Забороняється прийом нових  тимчасово відсутніх дітей, а також перевод дітей і персоналу із однієї групи (класу) в іншу. Всі контактні підлягають медичному огляду.

Санітарно епідеміологічною  службою  та  закладами  охорони  здоров'я проводяться  відповідні  медико-профілактичні заходи.

Епідемічна  ситуація  розцінюється як характерна для даного періоду  року.

Теги: менінгокок, інфекція

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати