Ідея створити так сім'ю належить греко-католицькому священику, який виїхав з села і віддав свій будинок великій родині.
Іванна - перша дочка черниць. Її забрали з дитбудинку, коли дівчинці було вісім років. Тоді вона не вміла навіть читати і писати. Зараз - добре вчиться в школі і мріє стати художницею.
Іванна Джуранюк, вихованка дитячого будинку сімейного типу:
- Ми живемо тут як сім'я, всіх сестер вважаємо своїми мамами.
У кімнатах дівчатка живуть по двоє. Анастасію та Василину здружила гра на скрипці.
На канікулах і у вихідні мами відвозять дітей на відпочинок.
Анастасія Коростенська, вихованка дитячого будинку сімейного типу:
- На Тису їздимо, на морі три рази були, в таборі була один раз мені там не сподобалося, а другий раз у церковному таборі мені сподобалося.
Доньки і матері самі доглядають велике господарство - вирощують овочі, тримають курей і свиней.
На утримання десяти дівчат держава платить в середньому п'ятнадцять тисяч гривень на місяць. Решта черниці заробляють - відкритий приватний дитсадок. У роботі допомагають і їх вихованки.
Олександра Карвацький, мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
- Проблеми треба вміти жити, і з ними треба вміти переживати і щоб діти відчули, що вони не є одні, що хтось живе їхніми проблемами.
Жити дівчинки тут можуть до повноліття або поки будуть вчитися у вузах. У минулому році родину залишила вісімнадцятирічна Тетяна. Замість неї з дитбудинку взяли чотирирічну Іринку, яку батьки залишили відразу після народження.