Прозорість і відкритість влади у розумінні мера Ужгорода Сергія Ратушняка

Рівень ужгородського політикуму ніколи не був надто високим. Причин цьому багато, однак є найголовніша — фактична відсутність того поняття, яке називається ужгородська політична еліта. Тобто вона, звичайно ж, є, однак їй або не дають випрямитися, або ж вона сама тихо сидить в одній з ужгородських кав'ярень і дискутує на тему безладу в місті. В результаті, коли приходить час виборів, то усвідомлюєш, що голосувати зрештою немає за кого. І ніякими партійними ширмами цю порожнечу не прикриєш. Проте саме із неї і виникають, а вірніше — вистрибують люди, які в переважній більшості і формують нинішній ужгородський політичний істеблішмент.

Звідси ж і феномен С.Ратушняка — «сильного, вольового, рішучого і харизматичного» політика, який, здавалося б, лише гляне на міську проблему — і вона сама собою вирішиться. Не вирішиться. Бо це така ж сама казка, як і те, що С.Ратушняк — найкращий мер Ужгорода всіх часів та народів. В цьому нині мають змогу переконатися навіть найпалкіші прихильники Сергія Миколайовича. Досить лише глянути на стиль управління містом, загальний рівень його керівників, тотальну закритість влади від городян і цілий ряд інших факторів, в результаті чого можемо говорити про всюдисуще політичне невігластво, яке укоренилося в обласному центрі Закарпаття.

Не треба далеко ходити. Поверніть на вулицю Фединця і пов'язану з нею «базарну проблему». Не одному ужгородцю цей ринок не подобається, не один автомобіліст хоче, аби там була проїжджа частина. Однак те, з яким нахабством міська влада хотіла витурити звідти підприємців, намагаючись брутально використати у своїх цілях міліцію, фактично звело нанівець усі благі наміри. Кілька сотень підприємців — не перепона для Сергія Миколайовича. Але ці кілька сотень — теж ужгородці, і у них є сім'ї, які необхідно годувати.

З тої ж площини і дискусійне питання спорудження будівлі Нацбанку на площі Народній. Але дослухатися протилежної думки — не у звичці ужгородського мера: я вирішив — і все! І можуть журналісти писати сотні статей, інтелігенція проводити безліч круглих столів, депутати хоч до ночі тиснути на кнопку «проти». З останніми, правда, Сергій Миколайович найлегше знаходить спільну мову. Ціна порозуміння має свій цілком конкретний еквівалент.

А спробуйте поставити усі ці питання міській владі. Спробуйте отримати інформацію — не ту, яку порціями розповсюджує через підконтрольні ЗМІ міськвиконком, а відповіді на справді болючі проблеми, які турбують кожного ужгородця. Наприклад, скільки землі в останній час роздано в Ужгороді — поцікавилася наша редакція. Відповідь шановного мера ви бачите на сторінці — мовляв, оскільки немає договору мерії з редакцією, то нема й інформації. Такі договори, треба здогадуватися, мерія має з редакціями РІО і «Трибуни». Але тих питання розділення ужгородськоїземлиці та комунального майна аніскілечки не цікавить, і тому вони не просять у мера списки землевласників. А от якби попросили, то він, мер, без усякого сумніву, особисто показав би їм списки, разом з договорами про співпрацю...

Показовими у даному випадку є і прес-конференції заступника міського голови Ужгорода Володимира Бобкова, на які запрошуються лише журналісти із «своїх» ЗМІ. Згодом речник міського голови стверджує, що ніякої прес-конференціїне було, просто 2-3 журналісти випадково зайшли до пана Бобкова в кабінет... І так щотижня.
Неугодними для міської влади є не лише «чужі» журналісти, але й закарпатська міліція. Ну не хочуть міліціонери з кийками розганяти підприємців із ринку. А якщо не хочуть, то ми створимо власну — муніципальну міліцію. Одягнемо з десяток чоловік у форму, наділимо їх правоохоронними повноваженнями, озброїмо електрошокерами і дамо кожному в руки... пістолета. Відповідний дозвіл на носіння зброї муніципальна міліція вже отримала. Для чого? Щоб слідкувати за «комунальним» порядком, треба користуватися вогнепальною зброєю чи електрошоком? Чи, може, для наведення «порядку» на зразок того, який С.Ратушняк публічно змалював у березні цього року: «Коли Гітлер прийшов до влади, в країні панував бар-дак, бруд, невиплата пенсій і зарплат тощо. Він розстріляв перших триста «зайців», які не сплатили за проїзд у трамваї. З цього моменту розпочався момент створення великої Німеччини. І донині німець не поїде, поки не заплатить за проїзд». Чи не такий «новий порядок» збирається запровадити в окремо взятому обласному центрі Сергій Ратушняк?..

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати