Синевир — озеро з могилою у центрі

Перше, що потрібно відзначити, розповідаючи про озеро Сине вир, — це чистота. Гуляючи поруч водойми, ніде не побачиш куп пластикових пляшок, целофану та скла. Працівники Національного парку, де саме знаходиться водойма, добре дбають про гарний стан природи. Щоправда, для туристів така краса не безкоштовна. Вхід — дві гривні. Гроші невеликі, а задоволення для незвиклої до карпатських краєвидів людини величезне.

Піднімаючись до озера, доводиться йти повз струмок, який з нього витікає. Вже тут працівники парку постарались, щоб зробити зі звичайної природної речі щось незвичайне. Щокілька метрів струмок перегородили невеликими дощаними загатками, утворивши по всій його довжині каскад невеличких водоспадів. Поруч дороги — таблички з описом тварин і рослин, які живуть у парку.

Піший шлях від підйому до озера займає 15 хвилин. Озеро бачиш вже тоді, коли піднімешся на саму гору. На колір воно зеленувате. Вода наскільки чиста, що рибу видно на глибині кількох метрів. Зразу при виході зробили зручний оглядовий майданчик.

За кілька десятків метрів від води навколо озера поміж дерев розставлені дерев’яні альтанки, в яких можна відпочити чи поїсти.

Обійти Синевир, оглядаючи його зі всіх сторін, можна десь за годину. Ще хвилин двадцять можна витратити на прогулянку по озеру на дерев’яному плоті. Плотярі везуть по 10 чоловік до острівка, що в центрі озера, і назад. Така водяна прогулянка коштує 5 гривень з людини.

Місцеві кажуть, що найкраще озеро виглядає з сусідньої гори Озерна. Правда, підняття на неї займе кілька годин. Зате по дорозі можна побачити косулю чи навіть оленя.

Для лінивіших туристів відпочинок на Синевирі після відвідин озера можна продовжити в кафе, які розташовані при вході в національний парк.

Історії цього міста

За офіційною версією, Синевир утворився 10 тисяч років тому після льодовикового періоду. Тоді гірські породи зрушились і перегородили рух потоку.

Точної дати утворення озера з легенди взнати також не вдається. Проте вона набагато цікавіша за офіційну версію. Колись, йдеться в легенді, землі цього краю належали дуже багатому, але не дуже доброму графу. Піддані пасли вівці, рубали ліс та ловили в гірських річках рибу. Одного разу граф вирішив поїхати в ліс проконтролювати, як працюють лісоруби. В подорож із батьком напросилася і синьоока дочка-красуня Синь. Допоки батько розбирався з лісорубами, Синь гуляла лісом, збираючи квіти. Раптом дівчина почула чудову мелодію сопілки та пішла на її звуки. Вийшовши на галявину, вона побачила молодого хлопця Вира, який награвав мелодію, пасучи вівці. Дівчина закохалася у хлопця і він також покохав її. Проте дочці графа не личило зустрічатися з пастухом. Тож свої стосунки вони тримали в таємниці, зустрічаючись у лісі тільки поночі.

Не дуже добрий граф взнав про захоплення дочки і заборонив їй зустрічатися з Виром. Та Синь не послухала батька і продовжувала бачитися з коханим. Тоді граф наказав слугам вбити хлопця. Наступного дня, коли Вир пас вівці, награючи на сопілці “Червону руту”, слуги скинули на нього з гори величезний камінь. Синь, взнавши про цю трагедію, побігла до каменю. Обняла його і почала ридати. Її плач ніхто не міг зупинити. Отак зі сліз дівчини і утворилося озеро. А камінь, що поховав Вира, залишився острівцем по центрі водойми.

Як туди дістатися

До Синевиру краще їхати таки своїм автомобілем, або замовленим автобусом. Адже як рейсовим автобусом, так і поїздом добиратися туди дуже довго.

З автостанції Тернополя найшвидше можна виїхати о 8.50 до Яремчі. Звідти о 14.00 поїздку можна продовжити тячівським автобусом до Міжгір’я. Звідти попуткою до самого Синевиру вже недалеко. Така подорож займе у вас цілий день і вартуватиме близько 70 гривень.

Поїздку можна організувати і потягом. Виїхати з Тернополя до Мукачева можна о 17.30 та 18.05. Близько 2 ранку ви вже будете насолоджуватись зоряним небом Закарпаття. А о 7.30 зможете вирушити маршруткою до Міжгір’я. Звідти — до Синевиру. На озері в такому випадку ви можете бути близько 12 ранку. Якщо в потязі братимете плацкартний квиток, то цей варіант подорожі “потягне” у вас майже так само, як і автобусний — близько 70 грн.

А чи варто їхати

У Закарпаття взагалі варто їхати на кілька днів. Адже якщо тратити такий час на мандрівку, то варто вже оцінити всі переваги цього краю. Зупинитися можна в Мукачеві, а звідти вже їздити до Долини Тюльпанів, на соляні озера, в Ужгород та в інші місця, наскільки вистачить часу і наснаги.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати