Олег Гаваші: «Мрію про те, аби Україна вступила до Євросоюзу»

Утім, період його "губернаторства" краяни пам'ятають досі. За цей час на території області було зведено чимало шкіл, дитсадків, завершено десятки освітніх та медичних довгобудів, комп'ютеризовано практично всі школи області...

Перелік можна продовжувати, але мова тепер не про те. У вересні минулого року Олега Гаваші призначено Послом України в Словаччині. А зовсім недавно – напередодні дня Незалежності України – Президент Віктор Янукович підвищив його у званні, присвоївши Олегу Олодаровичу дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного посланника. Про те, які зв'язки сьогодні між Словаччиною і Україною, як Олегу Гаваші працюється на посаді посла і чи не сумує він за Закарпаттям там, у чужій державі, – в розмові з ним.

"Червоніти за те, що я зробив, не доводиться"

- Олеже Олодаровичу, на посаді голови Закарпатської облдержадміністрації Ви пропрацювали майже 5 років. За тривалістю "губернаторства" випередили всіх Ваших попередників. Чим запам'ятався період керування областю?

- Скажу одразу, що червоніти за те, що я зробив, коли керував Закарпаттям, не доводиться. Наприклад, у 2008 році кожна третя школа в Україні була побудована на Закарпатті. Багато було зроблено нашою командою у сфері освіти, охорони здоров'я, капітального будівництва, в питаннях протипаводкового захисту області. Хоча, то був непростий період. Зараз часто читаю повідомлення інтернет-видань, в яких йдеться, що вище державне керівництво в черговий раз вказало на недоліки, які є в області. Багато з цього сприймаю і як те, що не вдалось зробити мені. Однак, є речі, які я й сам не розумію. Наприклад, те, що ще до сьогоднішнього дня не зданий в експлуатацію хірургічний корпус обласної лікарні. Хоча його потрібно було робити в першу чергу. Звичайно, коли я був "губернатором", зрозумів, що головний недолік будь-якої команди, яка приходить до влади – це кадри. Ця проблема була й при мені. І це є проблема всіх пострадянських держав.

- Як працюється на дипломатичній посаді?

- Коли мене призначили Послом, то, відверто кажучи, більша частина моїх функціональних обов'язків не була для мене новою. Адже, перебуваючи на посаді голови облдержадміністрації, часто доводилося працювати у сфері транскордонного співробітництва. Крім того, п'ять років я був членом міжурядової комісії з питань транскордонного співробітництва і економічних питань. Тож, цей напрямок був доволі знайомий. Я не кажу, що працювати мені легко, зате дуже цікаво.

- Як часто українці звертаються до Посольства України в Словаччині? З якими питаннями? І чи трапляються якісь інциденти за участі наших співвітчизників?

- Почну з останнього. Передусім йдеться про тих громадян, які перебувають в місцях позбавлення волі Словаччини. Українці знаходяться на третьому місці в цій країні за кількістю засуджених або затриманих після чехів і в'єтнамців. Наразі в місцях позбавлення волі Словаччини перебувають дев'ятнадцятеро наших громадян. Одне із завдань консульської служби Посольства якраз і полягає в належному дотриманні їхніх прав та інтересів, сприянні у вирішенні нагальних питань, відвіданні у місцях тримання під вартою тощо. Коли в Словаччині затримують громадянина України за будь-яке правопорушення, то людині дають можливість здійснити один телефонний дзвінок. Й дуже показово, що більшість затриманих українців телефонують саме до Консульського відділу нашого Посольства чи до Генерального консульства у Пряшеві. Наприклад, нещодавно на території Словаччини затримали жителя Рахівського району Закарпаття. Він звернувся до нас із проханням посприяти у виділенні більш просторої камери у в'язниці, оскільки в цього чоловіка проблеми з нирками і йому необхідно більше рухатися, а та камера була замалою. Питання, на щастя, вдалося вирішити через адміністрацію пенітенціарного закладу. Найчастіше до Посольства звертаються з питаннями втрати документів, у зв'язку з покараннями за порушення правил дорожнього руху на території Словаччини. Та відрадно, що звертаються до нас і з приємної нагоди, наприклад, для оформлення документів новонароджених діточок, укладення шлюбу, постановки на облік тощо.

"Досвід Словаччини дуже цінний для України"

- Як живеться нашій діаспорі в сусідній країні?

- На території Словаччини, за офіційною інформацією, наразі проживає 10 800 русинів-українців. Більшість їх живуть на сході країни – переважно, у Кошицькому та Пряшівському краях. У Словаччині діє з десяток шкіл з українською мовою навчання, які фінансуються відповідними словацькими інстанціями. Що стосується допомоги з боку Посольства, то ми намагаємося надати школам деякі підручники, художню та спеціальну літературу, допомагаємо в організації обміну вчителями, учнями тощо. Наразі вирішуємо питання з відкриттям Центру української культури в місті Пряшеві. У рамках програми та на підтримку українців, що живуть за кордоном, Міністерство закордонних справ заклало 800 тисяч гривень. За ці гроші буде складено проектно-кошторисну документацію та розпочнуться перші ремонтні роботи будівлі в Пряшеві, де згодом й буде функціонувати цей центр. Крім того, спільний проект Пряшівського самоврядного краю та Закарпатської ОДА виграв грант у рамках україно-румуно-словако-угорської програми на суму близько 400 тисяч євро. Половина коштів буде направлена на підтримку Центру словацької культури в Ужгороді, а половина – на аналогічний центр у Пряшеві. Що стосується засобів масової інформації, які виходять у Словаччині, то наразі є проблема з фінансуванням газети "Нове життя". Посольство вже офіційно звернулося до словацького уряду з тим, аби виправити ситуацію.

- Як оцінюєте українсько-словацькі відносини за останні роки?

- Якщо говорити про політичний діалог, то за останній рік розвиток українсько-словацьких відносин набув помітної динаміки. Торік, наприклад, відбувся офіційний візит в Україну Президента Словаччини Івана Гашпаровича. Затим з відповідним візитом до Словаччини приїжджало вище державне керівництво України – Прем'єр-міністр Микола Азаров, Президент Віктор Янукович, Віце-прем'єр Сергій Тігіпко. У рамках Вишеградської четвірки відбулася зустріч міністрів оборони наших країн. До кінця цього року відбудеться засідання двох комісій України й Словаччини – з питань транскордонного співробітництва та з питань економіки, промисловості і науково-технічного прогресу. В листопаді цього року планується візит Прем'єр-міністра Словаччини в Україну. Тобто, цей політичний діалог - дуже інтенсивний. Такі зустрічі не лише підтверджують, що наші країни є добрими сусідами, а й, головне, завершуються підписаннями різних важливих угод. Що стосується економічної складової, то Україна і Словаччина мають тісні економічні стосунки. За даними Статистичної адміністрації Словацької Республіки,  загальний двосторонній торговельний обіг за 2010 рік склав 815,6 млн. євро. У 2011 році зростання показників двосторонньої торгівлі між Україною та Словаччиною продовжується. За даними Держкомстату України, двосторонній торговельний обіг товарами між цими двома державами за І квартал 2011 року становив 328,3 млн. дол. США. Варто зазначити й те, що на сьогодні в Україні працює 137 спільних українсько-словацьких підприємств. Постійно проводяться українсько-словацькі бізнесові форуми та зустрічі підприємців в інших форматах. В Україні реалізується низка комерційних проектів за участю словацьких бізнесменів. Крім того, активне співробітництво спостерігається й у гуманітарних сферах двох країн. Так, на сьогодні між вищими навчальними закладами України і Словаччини укладено 30 угод та договорів. Основними напрямами співробітництва є обміни студентами, стажистами, аспірантами, викладачами та вченими.

- На відміну від Угорщини, отримати той же дозвіл на місцевий прикордонний рух зі Словаччиною, доволі не просто. В чому вбачаєте проблеми? І що наразі робить Посольство, аби вирішити цю проблему?

- Останнім часом ми інтенсивно працювали над тим, аби внести зміни в Угоду про місцевий прикордонний рух. Один із нових пунктів якраз і передбачає зменшення термінів видачі дозволів на перетин кордону в межах 50-кілометрової зони. Якщо раніше чекати на дозвіл потрібно було до 60 днів, то зараз цей термін скорочено до 30 днів. Змінами передбачено й новий термін перебування українців на території Словаччини – 90 днів протягом 180 днів і, основне, дозволи (після завершення всіх внутрішньодержавних процедур для набуття чинності Угодою про внесення змін до Угоди про місцевий прикордонний рух) видаватимуться безкоштовно.

На цей час громадяни Словаччини, Угорщини і Польщі можуть  вільно, без віз, відвідувати Україну.

- Як словаки сприймають українців?   

- Словаки дуже добре сприймають українців. Один із напрямків роботи, який необхідно розвивати, це організувати співпрацю на міжрегіональному рівні. Зараз склалася гарна співпраця між Закарпаттям та Кошицьким і Пряшівським краями Словаччини. Але необхідно показати не лише прикордонні регіони, а й центральні області України. Більше того, працюємо над тим, аби започаткувати та розширити співпрацю між словацькими регіонами та центральноукраїнськими областями. От, наприклад, під час візиту Віктора Януковича до Словаччини були підписані угоди між Запорізькою, Дніпропетровською, Харківською областями й трьома краями Словаччини – Бансько-Бистрицьким, Трнавським та Братиславським. Однак, є регіони Словаччини, які не мають подібних угод із українськими областями.  Наразі до укладання угоди із Кіровоградщиною готується Нітрянський край Словаччини. В Україні є потужний науковий потенціал, який можуть запозичити словаки. Натомість, українці можуть повчитися в Словаччини організації місцевого самоврядування. Адже один із перших кроків, який зробила ця європейська країна після 1993 року, це децентралізувала владу й провела зміну повноважень. Україна й Словаччина фактично в один період отримали незалежність, але ці дві країни пройшли різні шляхи з того часу. Тому досвід Словаччини проходження шляху до вступу в Євросоюз для нас дуже цінний.

"Дуже зрадів, коли нещодавно, вперше за останні шість років, побував у відпустці"

- З ким із послів товаришуєте? Чи запрошуєте їх на Закарпаття?   

- Коли працював на посаді голови ОДА, то до нас приїжджало чимало послів. Гарні стосунки зараз склалися із російськими, польськими, угорськими, білоруськими дипломатами. Тобто, тими, хто є нашими сусідами. Можливо, це пов'язано із тим, що ми є ментально схожими. Але на Закарпаття ще нікого з них не запрошував. На Різдво в Словаччині будуть канікули, тому планую привезти на Закарпаття своїх колег. Планую показати Свалявський, Воловецький, Міжгірський, Хустський райони. Тобто, зробити таке коло по області. Гадаю, що їм сподобається природа Закарпаття. Адже в нас є можливість показати багато чого: санаторії, дерев'яні церкви, замки. Єдине, чого, на жаль, немає бажання показувати – наші бензин і дороги (посміхається, - авт.).

- Олеже Олодаровичу, у Словаччині живете із родиною?

- Так, живу в Братиславі із дружиною Ольгою. Часто до нас приїжджає 9-річний внук Олег. Коли він удома, то майже щодня спілкуємося з ним по скайпу. Щойно настають шкільні канікули, Олег приїздить в Братиславу. Намагаюся показати йому цікаві місця. Так, нещодавно разом побували в Братиславському зоопарку, у Відні. 

- Чого найбільше бракує там, за кордоном?

- Найбільше бракує, власне, Закарпаття. Стараюся знайти будь-який привід, аби побувати вдома, хоча це й не просто. Адже маю передусім функціональні обов'язки, які повинен виконувати. Тим паче, будь-який перетин кордону можу здійснювати тільки з дозволу Міністра закордонних справ України.

- Часто буваєте в Мукачеві?

- Щойно випадає мінімальна нагода побувати на Закарпатті, я користаюся нею. От, наприклад, востаннє побував в Ужгороді на початку вересня, коли в обласному центрі відкривали школу зі словацькою мовою навчання. Наприкінці жовтня в Ужгороді відбудеться засідання комісії з питань транскордонного співробітництва, тому в мене знову буде нагода побувати на Закарпатті.

- У відпустці цього року вже бували? Якщо так, то де відпочивали?

- Я дуже зрадів, коли нещодавно, вперше за останні шість років, пішов у відпустку на тридцять днів. І, що потішило, за три тижні мені тільки двічі зателефонували з робочих питань (посміхається, - авт.). Майже всю відпустку провів разом із улюбленим онуком. Так, поїхали в місто Гюнцбург до Німеччини, де відвідали Леголенд, у Венецію до Італії. А звідти подалися на море до Хорватії. Затим два тижні я провів удома, на Закарпатті.

- Розкажіть, чим полюбляєте займатися у вільний від роботи час. І чи багато його у Вас?

- Багато хто на цій посаді сказав би, що вільного часу в нього майже немає. Але, коли я порівнюю роботу на посаді голови ОДА, то розумію, що тут у мене набагато більше вільного часу. Хоча роботи в Посольстві насправді дуже багато. Інколи доводиться працювати навіть у вихідні. Тим не менше, під час "губернаторства" об'єм роботи і відповідальність були набагато більшими, ніж тепер.

- Про що мрієте саме в цей період життя?

- Мрію про те, аби Україна вступила до Євросоюзу. Й українці могли вільно пересуватися по Європі. І аби, знаходячись в Європі географічно, ми були там і за рівнем життя. Аби наші культурний, освітній та економічний рівні відповідали європейським нормам.

Марина Марко, Калейдоскоп оголошень. Фото з архіву Олега Гаваші

Теги: Гаваші, Словаччина

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати