Так, наприкінці минулого тижня, у п'ятницю, 30 вересня, та в понеділок – 3 жовтня, о. Кирил разом із благодійниками побував у 6 дитячих будинках Закарпаття – Чинадіївському дитячому будинку, Чертезькій спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті I-III ст., Перечинській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ст., Виноградівському дошкільному навчальному закладі (дитячий будинок) інтернатного типу, Домбоківській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті I-II ст. та Виноградівському дитячому будинку-інтернаті. Гості завітали до діток не з пустими руками. Вони подарували малюкам не тільки свої любов, ласку, радість, тепло, турботу, хороший настрій, але й солодкі подарунки, фрукти, одяг, канцтовари, 2 пральні машини, телевізор, миючі засоби та багато корисних речей, котрі стануть у пригоді малечі. Спонсорами цих прекрасних дарунків є пані Ірина Бойко із Києва, пан Сергій, пан Роман, пані Ксенія, пан Вадим та пан Володимир.
У п'ятницю першим перед нами відчинив двері Чинадіївський дитячий будинок, директором якого є Світлана Софілканич. Під її опікунством виховується 85 дітей.
– Наш будинок розташований у дуже мальовничому місці. Хотіла б його розфарбувати в гарних кольорах. Але хочу вам сказати, що живуть тут сироти, діти позбавлені батьківського піклування. Тому ці кольори трошки тьмяні. Оскільки діти втратили свою сім'ю, родину, то ми, працівники закладу, намагаємося замінити їм рідних хоча б на той час, доки вони тут проживають – говорить пані Світлана. – Діти до нас потрапляють з раннього віку. Після здобуття базової освіти працівники дитячого будинку турбуються про те, щоб їх влаштувати на подальше навчання.
– Наших працівників вихованці називають мамами, – зазначає Світлана Софілканич.
На мою думку, якщо дитина, котра втратила родину, хоче повернутися туди, де їй добре, то це означає, що наш колектив зробив усе для того, аби нашим вихованцям було затишно в нас і вони змогли відчути родинне тепло.– До того ж, якщо ж дітки десь відпочивають, кудись їдуть, вони мені телефонують і говорять, що хочуть додому, тобто у наш заклад.
– Весь колектив працівників намагаємося наблизити нинішні умови дитячого будинку до домашніх, – додає Світлана Йосипівна, – тому дітки живуть у квартирах, у яких вони відпочивають, навчаються, граються, їдять, сплять, доглядають за собою. Готують усі харчі на загальній кухні.
Не забувають у цьому закладі і про відпочинок. Їхні вихованці влітку і взимку відпочивають у Франції й Італії.
Після Чинадіївського дитячого будинку ми поїхали в Чертезьку спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат I-III ступенів Закарпатської обласної ради. Там нас зустріла директор цього навчального закладу Олена Смоляник.
— З нового року у нас побільшало діточок. Зараз ми маємо у нашій школі-інтернаті 91 дитину. Ми пишаємося тим, що заклад має хорошу репутацію. У нас є дітки із багатьох районів Закарпаття: Тячівського, Іршавського, Перечинського та ін. Нашим вихованцями від 6 й до18 років – говорить пані Олена.
— Ми намагаємося створити учням домашні й затишні умови. У нас гарні, чисті й світлі приміщення, естетично оформлені. Дітки займаються спортом та відвідують різні гуртки при школі-інтернаті. Наразі вони готуються до обласних туристичних змагань, які проходитимуть 22-23 жовтня . Маємо надію, що наші учні займуть перші призові міста, як і раніше та отримають гарні призи за перемогу — розпровіла Олена Михайлівна
Першого дня на завершення нашої благочинної поїздки ми вирушили до Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ст. Директор школи – Василь Коба.
Як розповіла його заступник з навчально-виховної роботи Оксана Стегней, школа почала своє існування з 1962 року. Зараз кількість її вихованців сягає 124 учнів – дітей-сиріт та дітей, які позбавлених батьківського піклування.
Окрім основних шкільних предметів у школі функціонують гуртки. Зокрема, успішно діє вокальний ансамбль, фольклорно-драматичний гурток. Також є і предметні гуртки – історичний, "Юні літератори", географічний, біологічний, астрономічний тощо.
– В нашій школі вже 4 роки поспіль працює Мала Академія Наук, наукове товариство "Юний дослідник". Це дає можливість нашим вихованцям краще розвиватись. Окрім цього, в нашій школі-інтернаті з 2008 року відкрито етнографічний музей "З бабусиної скриньки". У ньому ми вже зібрали понад 600 різних експонатів.
Щодо планів на майбутнє, хочемо, щоб наш заклад наблизився до сімейно-родинного виховання. Тобто, дітки житимуть сім'ями. І це правильно. Адже спостерігаючи за виступами малечі та юних вихованців школи-інтернату, розумієш, що вони є однією великою сім'єю. Але найбільше родинний зв'язок можна побачити між рідними братами та сестрами, які там виховуються. Нині, в основному, вони є підпорою один для одного, надають один одному взаємо підтримку. — говорить пані Оксана.
На території Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ст. починаючи з травня цього року о. Кирил розпочав будівництво нової каплички. Нині вона майже готова. Залишилося тільки закінчити внутрішні роботи. Як говорить меценат, дітки цієї школи-інтернату матимуть можливість кожного дня приходити до неї помолитися, попросити в Господа ласки, підтримки, поради та Божого благословення у всіх своїх справах, навчанні та в особистому житті.
— Наразі ми плануємо освятити її як капличку Покрова Пресвятої Богородиці. У будівництві цієї каплички нам допомагають спонсори з Києва. Це пан Роман, пан Вадим, Ірина Бойко та інші меценати, не байдужі до Божого слова, віри, ласки та любові, — говорить о. Кирил.
У капличці матимуть можливість помолитися Господу до 45 дітей відразу. Основна мета її будівництва — щоби малюки та старші діти йшли до Бога, знали й дотримувалися у своєму житті 10 Господніх заповідей, молилися й дізнавалися якомога більше про духовність, християнство та святе письмо.
— Окрім цієї каплички, я хочу побудувати ще 4 . Наступне будівництво Божого Храму для діточок ми розпочнемо в с. Часловці. За розмірами вона буде меншою, тому що там немає стільки дітей, як в Перечинській школі-інтернаті І-ІІ ст. А плануємо ми збудувати її з дерева, — додає о. Кирил.
Про другий день поїздки благочинної акції "Дорога до дітей" в інші три школи-інтернати Закарпаття читайте у наступній публікації.
Далі буде
Тетяна Горянка