У перечинських Вільшинках святкували 510-річчя села, 210-річчя церкви та 50-річчя школи (ФОТО)

Та не тільки сонячній днині раділи того дня у високогірних Вільшинках. Цілий оберемок радощів і цікавих заходів запропонували організатори жителям села і гостям, запросивши всіх на 510-річчя перших згадок про село, 210-річчя церкви та 50-літній ювілей школи. У всіх на вустах було слово "яблука". Парадоксальний факт: при суцільному неврожаї не тільки на Перечинщині, але й в області, тут, на висоті 603 м.н.р.м.,  стався приємний виняток – дерева просто гнуться від щедрого врожаю соковитих яблук, великих груш.

 

-Цвітіння садів,- розповідає сільський голова Іван Цубина, розпочалося дещо пізніше від інших регіонів, мороз не завдав шкоди деревам, от і вродили щедро джонатан, ранет ранній і пізній, лимонки, батулки...      

 

Вродили цього року, нівроку, і картопля, городина, кукурудза, "десантуються" у Вільшинках щодня і заповзятливі грибівники, набираючи повні кошики боровиків-товстунчиків, підберезників, "топольовчиків". Все це, і ще багато іншого добра з благодатних вільшинківських крутосхилів господарі під приємну і бадьору музику духового оркестру Ужгородської школи мистецтв (кер. А.Фіщенко-Пулей) презентували на багатій осінній виставці і ярмарку-продажу. Жвавий інтерес викликала свіжа брусниця, чорноплідна горобина, палатки і столи з експонатами декоративно-прикладного мистецтва. Одкровенням для багатьох стало таке розмаїття талантів горян. 

 

Тетяна Мовнар, донька не менш талановитої і шанованої у селі зав. бібліотекою, учасниці художньої самодіяльності Марії Мовнар, зачарувала багатьох відвідувачів художньою вишивкою. У майстерно виконаних голкою і кольоровими нитками іконах, біблейських сюжетах, серветках "Христос воскрес!", скатертинах для стола, рушниках, колисці та інших творіннях видно добру і щиру душу автора, вогонь Божої іскри таланту.

 

Вдало перенесені навколишні краєвиди на художнє полотно ужгородкою Ларисою Мазюкевич, яка збудувала у Вільшинках хату і закохалась у тутешню природу. Це відчувається у серії її картин, виставлених на святі.     

 

Довго затримувались гості біля палатки Марії Літак, де красувався домашній ткацький верстат з розпочатою роботою – килимовою доріжкою з різнокольорових шматочків тканини. Можна було спробувати і самому на мить перетворитися на ткача, осягнути древню верховинську технологію. Екзотично виглядала експозиція "З бабусиної скрині" зі старими домашніми речами.

 

Цілий доробок виробів-витворів з коріння, гілок представив Леонід Колісниченко. Довжелезний удав з гострими зубами, велика кобра, НЛО з трутовика, розп'яття в обрамленні дрібних корінців, тризуб – свідчення різностороннього таланту жителя гірського села, якого доля закинула сюди з Херсонщини і причарувала своєю природою і чуйними людьми.

 

Щире захоплення викликали у відвідувачів архітектурні витвори-мініатюри  талановитого різьбаря по дереву Василя Пецки: хатини, церкви.   

 

Сільський голова І.Цубина виконав почесну місію – закопування капсули з посланням до майбутніх поколінь на місці, де намічено спорудження дитсадка. До нього приєдналися голова райради А.Перцев, інші присутні. Після позивних ведучі свята Іванна Чорна, методист РБК, та Наталія Парашинець, вителька місцевої початкової школи, розпочали святкову програму.

 

На сцену виходять дівчата з піснями "Вільшинківське село", "Лежить село по-пуд гору". До присутніх звернувся Вільшинківський сільський голова Іван Цубина, щиро привітавши всіх зі святом, коротко підсумувавши зроблене за два десятки років незалежності держави. Голова районної ради, депутат райради від цього села Анатолій Перцев також тепло привітав вільшинківців і гостей свята, розповів про зроблене за короткий період, повідомив приємну новину – підключення напередодні місцевої школи та сільради до всесвітньої мережі Інтернет.

 

Вітальні слова виголосили заступник голови райдержадміністрації  Оксана Ігнатижак, директор Вільшинківської ЗОШ І-ІІ ступенів Любов Кривка, настоятелі Православного Свято-Покровського храму і греко-католицької громади Свято-Покровського храму оо. Ярослав та Юрій. Ансамбль духовної пісні клубу с. Вільшинки (керівник Ірина Ходанич) подарував усім дві пісні, а потім у його виконанні велично прозвучала "Многая літ", підтримана присутніми.

 

Радо вітала публіка шанованих гостей з Ужгородського району – фольклорний ансамбль   села Концово (давні друзі вільшинківців показали кілька прекрасних музично-пісенних і танцювальних номерів), дитячий зразковий ансамбль танцю села Тур'я Ремета "Тур'янська долина" (керівник і постановник заслужений працівник культури України Іван Пастеляк), фольклорний колектив "Нівроку" районного будинку культури (керівник Євген Судаков), троїсті музики "Гудаки" (керівник Любов Луцук), колектив вчителів та учнів Вільшинківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, вокальний ансамбль "Розмарія" Порошківського будинку культури (керівник    Надія Сигидін), учнів місцевої загальноосвітньої школи І ст., фольклорний колектив клубу села Вільшинки, спів братів Віталія та Василя Манів, танцювальний колектив "Бізе" (керівник Вікторія Цубина).

 

Кращим представникам села, переможцям волейбольного турніру вручено грамоти та нагороди.

 Зі сцени всіх вітав завідувач кафедри туризму УжНУ, кандидат соціологічних наук Федір Шандор, засновник "Книги рекордів Закарпаття". У Вільшинках того дня започатковано новий рекорд по збору підписів (копію листків з автографами (367) випущено на кульках в небо).

 

- Сьогодні,- розповів сільський голова Іван Цубина,- ми мали не тільки можливість гарно, по-святковому провести час, але насамперед оглянутися на пройдений за останні два десятиліття шлях, реально оцінити зроблене, побачити перспективу на подальший розвиток.

 

- Перелік вийде досить довгим, адже щороку наша громада ставить перед собою все нові і нові завдання (малі і великі), поступово реалізує їх. Хіба думали ми колись, що вдасться оновити, реконструювати практично всю місцеву інфраструктуру і вийти на досить високий, сучасний рівень. Посудіть самі: демонтовано старі опори ЛЕП (3,6 км високовольтних і 6,2 км – низьковольтних), встановлено нові, залізобетонні. Замість одного маємо тепер аж три силові електротрансформатори, що дозволяє забезпечувати населення і всі установи стабільним енергопостачанням.

 

Другий крок – заміна покрівлі адмінбудинку сільради та підвідомчих їй установ, адже подекуди її стан був критичним. А 210-річна споруда сільського будинку культури і бібліотеки тепер як новенька – її вдалося капітально відремонтувати (вкладено 120 тис.грн.), надати сучасного вигляду, поповнити новим книжковим фондом, деяким устаткуванням. Наступною спорудою на шляху оновлення і реконструкції став ФАП: вкладено 105 тисяч, маємо тепер все необхідне для первинної медичної допомоги.

 

- І таких приємних перемін, напевно, більше у селі?

 

- Безумовно. Бо не звикли ми сидіти склавши руки, прагнемо постійно рухатися вперед. Раді, приміром, що оновлюється ЗОШ І-ІІ ст.: замінено стару підлогу на ламінат, покладено плитку у коридорі, підвісні гіпсокартонні стелі у всіх класних приміщеннях, замінено електропроводку. Капітально відремонтовано вчительську та кабінет директора. На черзі – конкурс на здобуття гранту ПРООН для реалізації вже виготовленої проектно-кошторисної документації подальшої реконструкції цього навчального закладу (обладнання автономного парового опалення, заміни старих вікон і дверей на металопластикові). Принагідно хочу висловити вдячність голові райради А.Перцеву та начальнику відділу освіти РДА Марині Мошак за забезпечення обидвох шкіл новими партами та стільцями, а також комп'ютерами.

 

Доброю ознакою часу стало відкриття кілька років тому у Вільшинках (вперше за роки існування) поштового відділення, а також майже 14 років тому регулярного автобусного сполучення з районним та обласним центрами. Поступово було впорядковано дорогу до села, заасфальтовано 1,3 км два роки тому, дякуючи допомозі коштами ОДА (399 тис.грн.). Багато зроблено завдяки райдержадміністрації, райраді та жителю села Юрію Мучичці, нашому депутату у райраді Анатолію Перцеву і для впорядкування сільських вулиць (6,2 км, 1 км з яких підпорядковано райавтодору). Завезено 2 тис. кубометрів гравію, 100 кубометрів щебеню. Обладнано містки до сільських вулиць, на що пішло 92 метри погонні труби діаметром 0,55 м.

Приведено в належний стан три сільські кладовища площею 1,7 га. Тут велику допомогу надали за сприяння РЦЗ безробітні, виконуючи платні громадські роботи. Встановлено металеву огорожу біля церкви, за що треба подякувати знову ж жителю села Юрію Мучичці, який фінансував придбання матеріалів, та електрозварювальнику Юрію Павлику, депутату сільради. Почалася реставрація іконостаса та ікон, вік декотрих – понад 300 років. Роботи ведуть львівські реставратори.    

 

Дуже цікава історія наших церковних дзвонів, завезених у далекому 1913 році з Канади. Зберігся тільки один. Ще один знаходиться у резиденції греко-католицького владики, а один забрали під час війни на метал для зброї. Дзвін унікальний, недарма його мелодійні звуки використано при зйомках фільму "Жменяки".

 

- Задумів багато, над їх практичною реалізацією працює громада. Хочемо повністю забезпечити село водою. Люди у цьому плані зробили багато, використовуючи зручний рельєф. Вони обладнали 7 каптажів (резервуарів) з джерельною водою, кілька індивідуальних підводів води до хати. Але ми вирішили зробити великий водовідвід і водогін, що дасть можливість налагодити стабільне водопостачання до всіх установ села, насамперед школи, ФАПу, майбутнього дитсадка, будинку вчителя, поштового відділення. Вже укладено договір з німецькими друзями – благодійною організацією "Допомога народу України" (керівник Віктор Крігер). Планується використати 120 тис.грн.

 

Виготовлено проектно-кошторисну документацію на відвід землі та саму споруду дитячого садка на 25 місць. Загальна вартість будівництва складе 2 млн. 180 тис.грн. Згідно листа відділу економіки ОДА, вже виділено півмільйона грн., отож сподіваємося на початок будівельних робіт. За допомогу у справі спорудження дитсадка велика подяка народному депутату України Сергію Мошаку.

 

Слова подяки хочу висловити і голові районної ради Анатолію Перцеву за підтримку плану встановлення вуличного освітлення. Вже маємо 2 км освітлених вулиць, а до кінця року і в наступному буде змонтовано світильники ще на 1,1 км вулиць – все населення отримає гарно освітлені вулиці.

 

Оптимістично дивлюся в майбутнє. Попри труднощі маємо багато позитивного. Тепер збільшено межі населеного пункту – з 156 до 750 гектарів. Проведена експертно-грошова оцінка землі дозволить згодом суттєво поповнити місцевий бюджет. Але головний наш капітал – люди, чесні і трудолюбиві, які прагнуть жити у мирі і злагоді, а село розбудовувати і впорядковувати. Приємно зі своїми односельцями працювати під час весняної толоки, коли йде очищення пасовищ, впорядкування джерел питної води. Тут видно нашу згуртованість, одностайність і бажання крокувати вперед.