Сергій Федака: Українська влада між Столипіним і Кеннеді

Нинішні українські реформатори мало нагадують Столипіна, але проблема перед ними практично та ж сама. За двадцять років в Україні створено масштабну систему казнокрадства і тотальної корупції. З одного боку, усі ниточки ведуть на самий верх. На Заході мільйонери не наважуються звітувати тільки про свій перший мільйон, далі же округлення капіталу відбувається більш-менш законно. У нас же і наступні мільйони нічим не чистіші за перший. Поки цю проблему не буде вирішено, Європа ніколи не прийме Україну до себе, які би красиві біометричні паспорти ми не заводили. Європа просто жахається української кримінальної економіки. Якщо навіть невеличка танцюючо-співаюча Греція (такий собі Коник-Стрибунець) здатна потягти на дно всю європейську економіку, то Україна з нашими дикими поняттями зробила би це взагалі за лічені місяці. Влада хотіла би вигідно торгувати з Європою, але жити за європейськими правилами вона не здатна. Всередині держави відбувається перерозподіл багатств від одних злодіїв до інших, але народові від зміни кровососів на "кровосісів" легше не стає.

Через добрі півтора роки роботи вималювалася реальна програма роботи уряду М.Азарова. Ідеться про відновлення виробничого потенціалу, який був у Радянській Україні. Очевидно, бодай з мінімальною модернізацією його, бо за двадцять років там все сильно застаріло. І найгірші справи у безнадійно відсталій вугільній промисловості, де щотижня по новій аварії. Українська економіка все більше орієнтується на експорт сировини. Виручені кошти частково ховаються в офшорах, частково на них закуповують ширвжиток, який спокійно можна було би виробляти вдома, значна же частина іде на предмети розкошу (іномарки, яхти, ювелірні вироби, високоякісну побутову електроніку). Іде наростаюче вимивання національного багатства в обмін на скляні намиста та інші брязкальця. Олігархи живуть за рахунок онуків і правнуків – не тільки своїх, звичайно, але і своїх теж, бо тим просто не залишиться, що красти. Це і стає головною причиною азаровських реформ – аби забезпечити бодай якусь перспективу нащадкам нинішнього істеблішменту. Інший шлях назвав днями один з найвідоміших закарпатських підприємців О.Боярин – створити окреме міністерство імпорту, яке знищило би усе внутрішнє виробництво і поступово підім'яло би під себе цілу державу. Фактично воно стало би ліквідаційною комісією України.

По-друге, чітко намітилася тенденція до максимальної економії бюджету. При цьому уряд все більше нагадує Плюшкіна, який економить на копійку, а втрачає рублі. Закриття більшості шкіл перетворюється на резонансне шоу з батьківськими і учнівськими протестами. Економії від того кіт наплакав, між тим сотні мільйонів викидаються на так зване забезпечення роботи урядовців і депутатів, а розкрадання бюджету набуло ще більших масштабів, ніж навіть за попереднього режиму. Схоже, що у бюджет свідомо закладаються все більші і більші кошти, які неминуче підуть на розкрадання.

По-третє, усюди процвітає халтура і безвідповідальність. Прикладом цього став нещодавній ужгородський міні-Чорнобиль – рукотворна аварія на міському газопроводі. Мільйони українських фахівців працюють за кордоном, всередині же концентруються усе менш кваліфіковані кадри. Іншого виходу, ніж підвищувати заробітну плату до європейського рівня, вже немає, бо випускники технічних і медичних вузів майже виключно орієнтуються на еміграцію.

Правда, і Заходу стає все тяжче зберігати досягнуті високі стандарти. Тому Б.Обама днями висловився за підвищення податків для великого капіталу. Цим він ризикує повторити долю Столипіна і Кеннеді. У нас про таке навіть не заїкаються. Хоча іншого шляху для влади, ніж наступити на хвіст власним олігархам, наразі не видно. Якщо у благополучному Лондоні погроми сягнули такого несподіваного розмаху, то у нас вони можуть взагалі знищити державу.

Теги: реформа, Столипін, Кеннеді

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати