В Ужгород зі Словаччини привезли камінь, з якого виготовлять постамент для пам'ятника єпископу Бачинському (ФОТО)

Про те, яким бути монументу, Василь Роман почав розмірковувати ще наприкінці 2008 року, коли владика Мілан Шашік запросив автора до роботи над проектом. "Починайте працювати, і якомога швидше визначайтесь, яким має бути пам'ятник Бачинському!", - цитує скульптор єпископа. Сьогодні ж він уже має камінь, що стане постаментом скульптури і котрий, власне, формуватиме все архітектурне рішення одного з найбільш знакових місць Ужгорода. На площі, котра вже носить ім'я Андрея Бачинського, а саме у затишному сквері близь Кафедрального собору і резиденції, й постане пам'ятник єпископові-просвітителю.

Нині автор ділиться спогадами: "Стрімкий початок проектування по мірі усвідомлення відповідальності переходив в тривалий і складний творчий процес.  Образ неодноразово змінювався, від патетично розкішного за жестом, до замкнуто-зосередженого в молитовному стані... Ґрунтовні питання викликала архітектурна частина проекту, змінювалося місце розташування монументу... І так , крок за кроком від проекту відходило усе зайве і надлишкове. Безліч безсонних ночей і виснажливих сумнівів. Часом здавалося: ось воно, рішення , нарешті, є! Але знову знаходилось питання в архітектонічній будові композиції, і починалось нове  коло пошуку".

"Тим часом завдяки діяльній позиції владики Мілана та активним благодійникам площа і особливо  палісадник були впорядковані, що змінило ставлення до внутрішнього простору скверу і відкрило нове бачення на масштабні співвідношення монументу з архітектурним контекстом. Відтак,  пам'ятник хочеться сприймати вже не тільки з площі, а й перебуваючи безпосередньо близько до скульптури, всередині скверу. Тож під час тривалого часу осмислення  образу пам'ятник позбувався  надлишкової  висоти, а постамент отримав логіку сходження - "Дорогу в небо"...", - оповідає Василь Роман про концепцію майбутнього монументу.

Автор згадує, як віднайшов у майстерні камінець (а саме травертиновий, свого часу знайдений на березі Ужа),  в якому побачив основу майбутньої архітектурної форми; як вплинула на проект звістка, що автор матиме бронзу (її кількість вивільнила уяву і окрилила проект, - зізнається скульптор); як з'являлися макети, що вже привели на кар'єр в Спішське Подградє, з каменю якого й вибудуваний Спішський Град – найкрасивіший замок Словаччини...

І от нарешті є той камінь, в котрому живе можливість втілення пластичної композиції, що стане змістовним ядром площі перед єпископською резиденцією. "Так, тепер можемо сказати, що історія втілення проекту пам'ятника Бачинському в Ужгороді вже почалася - з розкішного 15-тонного "камінчика", який до нас йшов цікаво і  довго", - розказує Василь Роман, показуючи світлини про те, як поетапно обирали "чесний блок" на кар'єрі в Словаччині і доправляли його в Ужгород.

"Визначившись з вибором конкретного кам'яного блоку, промаркувавши його і заручившись обіцянкою, що його нікому окрім нас  не продадуть, ми поверталися з кар'єру просто безмежно щасливими. А вже вдома, порівнюючи  пропорції макета з параметрами каменю і консультуючись  з членами архітектурно-мистецької ради, виникло бажання  вкласти в камінь  весь динамічний зміст постаменту, залишивши в бронзі тільки  постать  єпископа...", - ділиться скульптор тонкощами своїх творчих пошуків, - "Але для реалізації такого задуму обраному каменю не вистачало якихось 20 сантиметрів товщини. Не залишалось іншого, як їхати в кар'єр з вибаченням і просити  про можливість  іншого вибору - більшого блоку. Утім, все вирішилось значно цікавіше і в неочікуваний спосіб: ми отримуємо звістку, що обраний нами камінь нам не продадуть – він має тріщину й на кар'єрі не віддаватимуть таку брилу, натомість запрошують обрати новий! В це важко було повірити..."

Автор зауважує: від самого початку майбутній монумент супроводжують добрі обставини, цікаві збіги і, головне, – чудові люди. "А там, де не владною була людська воля, здавалося, починалася ангельська підтримка... Історія з каменем є тому  прямим підтвердженням. Доленосну роль в цьому етапі реалізації проекту взяв на себе один з членів благодійного фонду ім. Блаженного Теодора Ромжі – Андрій Удовиченко. Почалося з "маленьких камінчиків", які він подарував у вигляді бруківки для довершення мощення фрагменту площі перед єпископською резиденцією, від так – взявся за благоустрій  палісаднику перед резиденцією, надавши йому оновленого вигляду. І саме в його душі виросло бажання їхати шукати саме "той" камінь. Ніби все просто – сіли в авто і поїхали, але вже тепер, коли травертиновий блок щасливо транспортовано до Ужгорода, є зрозумілим – без щирого бажання допомогти і послідовності в благодійних намірах проект пам'ятника Андрею Бачинському жив би іншим життям", - підсумовує пан Василь.

Своєю чергою, й завод "Ужгородський Турбогаз" невипадково прийняв брилу під постамент на свою територію. Директор підприємства Михайло Качур є членом ради Фонду ім. Андрея Бачинського при Мукачівській греко-католицькій єпархії й уже долучився до впорядкування площі, на якій постане монумент. Михайло Васильович також розповідає, що завжди залюбки співпрацював з Василем Романом. "Мені імпонує бачення цього автора – він дуже глибокий і водночас сучасний митець. Саме разом з цим скульптором ми втілили єдиний в своєму роді пам'ятник – Весільному Рушничкові. Що ж до монументу Андрею Бачинському, вважаю цей проект дуже важливим для Ужгорода, адже всі ми знаємо про значення цієї постаті в історії міста і краю. Тож охоче надали і продовжимо надавати підтримку в створенні цього пам'ятника. Так, камінь для постаменту розміщений в одному з цехів заводу - лише Турбогаз міг перевантажити брилу і надати підходяще приміщення. Допомагатимемо й у процесі, наш кран повертатиме камінь в процесі роботи. Зізнаюся, що у втіленні таких проектів участі ще не брали, це певний виклик для заводу, адже більше працюємо з металом, ніж із каменем", - усміхається директор ВАТ "Ужгородський Турбогаз", підприємства, що спеціалізується на виготовленні газотранспортного обладнання. "Утім, переконаний, упораємося й радо надамо скульптору якнайбільшу підтримку в роботі. Турбогаз – підприємство, яке в усі часи сприяло розвитку Ужгорода, тішить, що так є й сьогодні і саме на території заводу починає народжуватися ця скульптура", - каже Михайло Качур.

Василь Роман захоплений завданням, яке стоїть перед ним як автором монумента. Відповідальність – величезна, диктована іменем Бачинського та тим, що пам'ятник буде розміщений у самісінькому серці міста – в архітектурно найдосконалішому куточку Ужгорода. "Це, певно, найбільший виклик для мене як для скульптора. Передовсім маю велику відповідальність за загальне вирішення площі, адже воно й визначає міру сприйняття образу. І такі речі, як портретні характеристики, костюм і деталі – це вже 5-тий чи то 7-ий етапи у роботі над проектом. Важливо, як "зазвучить" монумент у середовищі. Сьогодні ми говоримо про потужну діагональ постаменту, яка має динамічно вписатися в асиметрію наявного архітектурного комплексу собору й резиденції. І саме на діагоналі, яка визначає динаміку, постає образ Бачинського, а вертикаль єпископського жезла, фіксована впевненою пастирською рукою, означує середину великої розгорнутої книги, "книги життя" , в якій кожен з нас так чи інакше себе усвідомлює", - говорить  Василь Роман, ілюструючи мову вивершеними рухами, але наразі не розкриваючи всіх таємниць образу, деталей майбутнього монумента.

Утім, скульптор готовий розповісти, як і що відбуватиметься в роботі над історичним каменем, ба навіть – про те, яким в різний час поставав для нього образ єпископа-просвітителя. Наразі ж ділиться: "Я вже передчуваю, як працюватиму, не виключаю, що просто оселюся на заводі, бо дуже люблю працювати вдосвіта". Зізнається: рукам нема спокою, вже не терпиться зробити перший дотик до каменю. Каменю, на якому постане Андрей Бачинський. Каменю, час якого прийшов......

Світлини з архіву Василя Романа
 

 Кар'єр в Спішському Подграді - вибір здавався безмежним

Отець Йозеф Келло і благодійник Андрій Удовиченко обирають камінь для постамента_2010

Розкішний формат для скульптора

Початок дороги

Автор і камінь для постаменту

Шлях в Ужгород

* Єпископ Андрей Бачинський, який народився 14 листопада 1732–го року (за старим стилем) у с. Бенятино (нині Словаччина) і помер 19 грудня 1809 в Ужгороді, увійшов в історію Закарпаття як видатний релігійний, культурно-освітній діяч, патріот, протектор національного відродження краю, благодійник.  З його іменем пов'язане становлення й усамостійнення Мукачівської греко-католицької єпархії та проведення ефективних реформ в освіті та культурі, Андрей Бачинський є першим просвітителем Закарпаття.

Теги: Бачинський, Василь Роман, пам'ятник

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати