Закарпаття потерпає від нашестя кліщів, комарів та гризунів

Звісно, не варто відмовляти собі в такому задоволенні, потрібно просто "озброїтися" відповідними знаннями.

Яких неприємних сюрпризів слід остерігатися під час відпочинку і як їх уникнути – "Закарпатці" розповідали фахівці обласної санепідемстанції.

17% кліщів – інфіковані

Чим же небезпечні маленькі, майже непомітні кліщі? Значний відсоток із них (за різними даними – від 15 до 30%, проте закарпатські дослідження схиляються до цифри 17%) є переносниками хвороби Лайма (кліщового бореліозу) та вірусного кліщового енцефаліту. Ці захворювання небезпечні своїми ускладненнями, які можуть призвести до інвалідності, а то й смерті.
— Причому "підхопити" кліща можна не тільки в лісах-чагарниках за містом, а й у нас в Ужгороді, скажімо, у парку, – каже в. о. головного лікаря Закарпатської обласної СЕС Галина Сітник. – Цей "вампір" підіймається по рослинах приблизно на висоту 1 м і чекає зручної нагоди – іноді й рік-півтора! Незалежно від погоди й пори доби він може прикріпитися до одягу чи волосся людини, потім годинами повзати по тілу, шукаючи зручного місця – де шкіра тонка й судини близько. Самого укусу ви навіть не відчуєте через знеболювальну речовину, яку вводить кліщ. Потім він, напиваючись крові, протягом кількох днів поступово збільшується до розмірів гороху, квасолі, боба. Оскільки колір такого наросту – від сірого до червоно-жовтуватого, його іноді плутають із бородавками, тож належна допомога укушеному так і не надається.

Щоб уберегтися від неприємностей, Галина Ярославівна радить одягатися для прогулянок у лісі в щось із довгими рукавами, з щільної тканини. Штани варто заправити у шкарпетки, взуття вибрати закрите і не забути про головний убір. А ще кожні 2-3 години слід оглядати себе (або один одного) на предмет виявлення непроханого гостя. Адже чим скоріше ви зняли кліща, тим менша імовірність, що він заразить вас, навіть будучи інфікованим. Витягнути його цілком реально й самостійно: змастіть кровопивцю жирним кремом або навіть пінкою для гоління, і без доступу повітря протягом години він вибереться сам. Можна застосувати й тупий пінцет: захоплюємо кліща біля голови й обережно, але рішуче витягаємо, а ранку обробляємо йодом, спиртом і т. д. Проте якщо якась частинка залишилася в тілі – обов'язково звертайтеся до лікаря.

Лікар-епідеміолог відділу особливо небезпечних інфекцій СЕС кандидат медичних наук Микола Сакаль наголошує, що у нас немає статистики укусів кліщами, проте щороку реєструється від 5 до 13 випадків хвороби Лайма. Тому, належно обробивши ранку, людина має пам'ятати про факт укусу, і якщо через кілька днів, а то й тижнів, на цьому місці з'явиться поширена еритема (почервоніння) – негайно до медиків. Вони призначать вам для профілактики курс антибіотиків. А нести кожного витягнутого кліща до СЕС на аналіз, як це іноді радять у ЗМІ, – не варто.

До речі, Микола Миколайович каже, що і без укусу кліща можна мати ті самі проблеми зі здоров'ям – через сире козяче молоко. Річ у тім, що кози полюбляють пастися в чагарниках, де вдосталь кліщів, і ті, звісно, харчуються їхньою кров'ю. На Великоберезнянщині, скажімо, свого часу через сире козяче молоко реєструвалися спалахи менінгоенцифаліту.

Комар може "нагородити" і малярією, і ...паразитом

"Звідки взятися тропічним захворюванням на Закарпатті?" – спитаєте ви. Це зовсім не виключено, запевняють фахівці. Як через перелітних птахів, у пір'ї котрих подорожують комарі й кліщі, так і через туристів та нелегалів. А до 60-х років минулого століття, виявляється, в нашому краї існувала й проблема місцевої малярії – кількість хворих щороку сягала сотень, а то й тисяч. Малярію вдалося зупинити завдяки масштабним заходам ВООЗ, однак зараз епідситуація знову ускладнюється.
— Закарпатці відвідують ендемічні по малярії країни як туристи, заробітчани чи у справах бізнесу, а вже про тисячні потоки нелегальних мігрантів і говорити годі, – пояснює Галина Сітник. – Ми майже щороку реєструємо випадки ввезеної малярії, а комар, який напився крові хворої людини чи тварини, стає загрозою для інших.

Наш клімат, до речі, дуже підходить для розвитку комарів – переносників малярії та інших небезпечних захворювань: тепло, багато дощів, та й занедбаних заболочених водойм вистачає. Тож, радить Галина Ярославівна, у місцях із великою кількістю докучливих комах краще не гуляти у вечірній час, коли вони найактивніші, а якщо вже доводиться – використовуйте відлякуючі креми. Помешкання ж найбезпечніше захищати за допомогою сіток на вікнах і дверях. Якщо використовуєте аерозолі, "Раптор", "Москітол" і т. д. – читайте інструкції: приміщення необхідно провітрювати. Ну і, звісно, коли їдете в потенційно небезпечні з точки зору малярії країни, – подбайте про щеплення.

Однак комарі можуть переносити не тільки малярію – вони "транспортують" ще й дирофіляріоз. Ідеться про ниткоподібних гельмінтів, господарями яких взагалі-то є тварини (коти, собаки і т.д.), однак останнім часом вони "окуповують" і людей: із 1999-го захворюваність в Україні зросла у 112 разів! За словами в.о. головного лікаря Закарпатської СЕС, на Закарпатті перші постраждалі зареєстровані в 2008-му й 2010-му роках. Єдиний шлях підхопити цей гельмінт – укус комара, зараженого його личинками. У людей паразит має вигляд білої нитки типу скрипкової струни або волосіні. Він може оселитися під шкірою або слизовою, частіше – під повіками, в кон'юнктиві, навколо очного яблука. За 6 місяців самець досягає 7 см, а самка – 38 см, з моменту зараження до розвитку гельмінта проходить від 1 місяця до 2 років. Перший симптом захворювання – пухлина, яка свербить або пече. Паразит іноді пересувається по тілу (разом із ущільненням) із швидкістю до 30 см на добу. Хворий може також скаржитися на підвищення температури, головний біль, нездужання. Видаляє гельмінта зазвичай хірург.

Остерігайтеся гризунів: вони принесуть лептоспіроз і геморагічну гарячку

Ідучи на природу чи працюючи на городі, ви ризикуєте зіштовхнутися з наслідками життєдіяльності гризунів, а це теж загрожує проблемами зі здоров'ям. Миші та щури, хоч самі й не хворіють, переносять збудники лептоспіри, котрі потрапляють у навколишнє середовище, а звідти – в організм людей або тварин. Тому про елементарні правила гігієни не варто забувати ні за яких обставин. "Вийшли на пікнік – не лізьте в перше-ліпше озерце-болото, бо воно – розсадник хвороб. Протічна вода – це хоч якась гарантія безпеки. А про миття рук, овочів тощо, думаю, і нагадувати зайве", – каже Микола Сакаль. Він наголошує, що лептоспіроз легко сплутати з грипом, ОРЗ, але якщо не почати вчасно лікування – наслідки можуть бути дуже сумними. Щороку в краї діагностують 10-15 тяжких випадків лептоспірозу. Тому якщо різко підстрибнула температура (до 40 градусів), з'явився головний біль, біль у суглобах і особливо в литках – негайно звертайтеся до медиків. Лептоспіра вражає всі органи, але найбільше страждають печінка та нирки, тож навіть при своєчасно поставленому діагнозі 2-3 тижні доведеться провести в лікарні.

Зате геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС), яку теж переносять гризуни і яка є природно-вогнищевим захворюванням на Закарпатті, може передаватися через забруднені їхніми виділеннями продукти, повітряно-крапельним шляхом, через слизові й пошкоджену шкіру, а ще не виключена "допоміжна" роль комарів та кліщів у її поширенні.

— Геморагічні гарячки різного роду реєструються у нас із 1949 року, були навіть серйозні спалахи по районах. Цікаво, що в деяких населених пунктах антитіла до ГГНС виявлено у 25 – 30 % мешканців, і ці цифри свідчать про реальний контакт людей із вірусом, – розповідає М. Сакаль. – Протягом останніх двох років геморагічну гарячку ми не фіксуємо, але я впевнений, що це – через відсутність діагностики. Лікар, виявивши глибоке ураження нирок, не може поставити в нашій ендемічній території діагноз ГГНС, бо там нема чітких симптомів. Підтверджується він лише тоді, коли профільний львівський інститут має гроші на дослідження. Уявіть, ми їм відправляємо аналізи, а вони нам результат – через півроку, бо тоді отримали кошти. От зараз з'явилася перспектива проведення досліджень на базі Закарпатської СЕС, у щойно відкритій лабораторії. Однак питання фінансування з часом постане і тут: рік роботи ще фінансуватимуть американці в рамках спільної програми, а далі...

Який же висновок? Всього боятися й не потикатися нікуди за межами власного помешкання? Ні в якому разі, каже Микола Миколайович. Все, про що йшлося вище, треба просто без паніки взяти до відома. Ви йдете на природу, а не вона до вас, тож і пристосовуйтеся до її умов – грайте на упередження вищезгаданих ризиків.

Теги: кліщі, гризуни, комарі

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати