Закарпаття: Біля кожного сутенера не поставиш міліціонера...

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — БІЗНЕС ПРИБУТКОВИЙ, АЛЕ ЗЛОЧИННИЙ

— Чим зумовлене створення вашої служби?

— Насамперед соціально-економічною ситуацією в країні. Торгівля людьми, як і багато інших кримінальних злочинів, тісно пов'язана зі станом економіки. Поліпшиться економічна ситуація, полегшиться життя людей, і тут же спаде злочинність, а торгівля людьми, може, й зовсім зникне. Нині ж мусимо боротися з цим явищем правоохоронними методами. Це непросто, бо біля кожного сутенера, як кажуть, не поставиш міліціонера.

Тим часом безробіття заставляє багатьох громадян України, у т.ч. й жінок, шукати роботу за кордоном. Цим користуються нечесні на руку ділки, вербуючи наших жінок і дівчат у зарубіжні борделі. Іноземці знають про красу українських дівчат, тому попит на живий "товар" не спадає.

— Ігоре Ярославовичу, невже серед наших жінок стільки охочих до проституції?

— Все тут, як правило, починається здалеку. Звідники-сутенери шукають підходящих дівчат у малозабезпечених і соціально незахищених сім'ях, обіцяють їм золоті гори - гарну роботу, добрий заробіток: повернешся, мовляв, через кілька років, і друзі тебе не впізнають - ти станеш забезпеченою людиною. Втім, часом і справді так буває: після кількарічного сексуального рабства дівчину дійсно не впізнати... Вона стає передчасно постарілою, морально і фізично виснаженою.

— Як же закабалюють претенденток на роль жриць "кохання" торговці живим "товаром"?

— Вони оформляють своїм підопічним, які піддалися на щедрі обіцянки, закордонні паспорти, після чого доставляють дівчат за потрібною адресою. Там відбирають у них всі документи і заявляють: треба відробити наші послуги, вас чекають у цьому закладі для розваг. Безправним, позбавленим паспортів та інших документів жінкам і дівчатам не залишається нічого іншого, як скоритися долі. Інакше їх можуть жорстоко побити...

— Якщо довелося створювати вашу службу в системі МВС — значить, торгівля людьми в Україні процвітає...

— Так, цей "бізнес" — третій за прибутковістю після торгівлі зброєю і наркотиками.

— Як виглядає Закарпаття у цьому плані на фоні інших областей України?

— У нас дається взнаки прикордонне розташування: Закарпаття знаходиться на стику кордонів України і чотирьох сусідніх держав. У нашій області діють 6 міжнародних і 8 спрощених переходів кордону, що вабить до нас і "гастролерів" з інших регіонів країни, навіть з держав СНД. Отож, окрім "рідних" ділків часто доводиться мати справу і з чужаками, які намагаються переправити свій "товар" саме через Закарпаття. Так що роботи не бракує.

"ЗАЙМАЄМОСЬ НЕ ТІЛЬКИ ПРОБЛЕМОЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ"

— Отже, Ігоре Ярославовичу, минуло два роки від створення вашої служби. Розкажіть трохи про неї...
-- У нашому відділі працюють 15 офіцерів. Служба складається з трьох секторів: сектор нелегальної міграції, сектор боротьби з торгівлею людьми та суспільної моралі, сектор боротьби зі злочинністю в сфері працевлаштування за кордоном. Кожен сектор, як бачимо, має свої завдання...

— Якщо можна, конкретніше про це... Тобто про завдання служби.

— Головні завдання відділу — здійснення організаційних та практичних заходів щодо запобігання, виявлення та розкриття злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, незаконною міграцією, незаконними діями щодо усиновлення (удочеріння), порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, насильницьким донорством, виготовленням та розповсюдженням продукції порнографічного характеру в мережі Інтернет, злочинів у сфері суспільної моралі, а також здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, суб'єктів туристичної діяльності, шлюбних та модельних агенцій. У цій роботі взаємодіємо з зацікавленими установами й організаціями, а також із засобами масової інформації.

— А найтісніше взаємодієте?..

— З органами прокуратури, СБУ та прикордонниками.

— Погодьтеся, Ігоре Ярославовичу, що торгівля людьми і нелегальна міграція не процвітали б, якби не було потрібних "дахів"...

— Ви маєте рацію: корупція тут наяву. От і недавно порушено кримінальну справу проти прикордонників, які сприяли незаконному переправленню за рубіж нелегальних мігрантів.

— А приклади нелегальної торгівлі людьми можете навести?

— Звичайно. Торік, приміром, було затримано двох громадян Австрії, які під приводом женихання в Мукачеві підшукували собі "рабинь кохання" для власного борделю. Готові були одружитися, щоб потім легше було вивезти "дружин", а далі зробити їх повіями. До речі, обидва австрійці були одружені.

— Або такий випадок. У міліцію звернулася студентка з Виноградова: громадянин Угорщини М., у якого вона півтора року неофіційно працювала перекладачем і який позичив їй дві тисячі гривень, втягнувши таким чином у грошову кабалу, з допомогою залякування та погроз, із застосуванням фізичної сили намагався вивезти дівчину в Угорщину для заняття проституцією.

Подібну долю готували три закарпатці 22-річній жительці села Нересниця Тячівського району Ользі Ц. Правда, її збиралися переправити у Чехію, для використання у "сексіндустрії" одного з тамтешніх готелів. Запобігли злочинним намірам працівники міліції.

КРАЩЕ ПРОСТИТУЦІЯ, НІЖ ЖЕБРАЧЕ ЖИТТЯ?

— Як поводяться ті, що все-таки потрапили в сексуальне рабство?

— По-різному. Більшість намагається вирватися і повернутися додому, незважаючи на те, що у них відібрали документи. Буває, випустять таку "бранку" на свіже повітря у місто, а вона й зателефонує своїй родині чи подрузі, попросить сповістити міліцію... Далі підключаємось ми і через посольства України та з допомогою зарубіжних колег встановлюємо точне місце перебування "сексрабині", добиваємося її повернення на Батьківщину.

— А чи відомі випадки, коли звільнена "бранка" повертається до найдревнішої "професії"...

— На жаль, і таке буває. Після кількох років сексуальної експлуатації у деяких повій відбуваються певні здвиги у психіці, послаблюються моральні гальма. Отож вони або продовжують займатися проституцією вдома, або повертаються до колишнього зарубіжного хазяїна. Цьому сприяє, як я вже казав, не краща економічна ситуація в Україні: поживе трохи колишня повія у наших жебрацьких статках і знову поривається на благословенний Захід. Але таких небагато. Хто вже скуштував принизливого хліба сексрабині, той не ризикне повторити пройдений шлях.

— Ігоре Ярославовичу, у нерозповсюдженні проституції та поширенні нелегальної міграції не зацікавлені на Заході...

— Так, тому фінансову допомогу нашій службі надають і з-за кордону: Євросоюз допомагає у боротьбі з нелегальною міграцією, а США, зокрема ФБР - у боротьбі з торгівлею людьми.

— Що, по-вашому, слід зробити, щоб робота на цих напрямах була ефективнішою?

— По-перше, слід краще технічно оснастити службу. Погодьтеся, два автомобілі на 15 офіцерів - це мало. Потрібні й диктофони, відеокамери та інші сучасні технічні засоби. Але все впирається у фінансування.

По-друге, пора удосконалити чинне законодавство. Нині прокурор не порушує кримінальну справу доти, доки не буде зафіксовано факт передачі грошей чи перехід кордону. А суди, як правило, виносять вироки не в рамках ст.149 Кримінального кодексу, яка за торгівлю людьми передбачає 8-15-річне позбавлення волі з конфіскацією. Засуджують торговців живим "товаром" здебільшого до 3-5 років, і то умовно. Звісно, таких покарань злочинці не бояться, отож продовжують займатися постачанням зарубіжних борделів українськими дівчатами.

— Спасибі за розмову.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати