На тлі нинішньої територіальної обкраєності, ті часи, коли Угорщина виборола собі рівноправність з Австрією і не тільки була цілісною в своїх етнічних кордонах, але й домінувала над багатьма іншими народами Центральної Європи, сприймаються угорцями як гарний сон. І саме той жаль за тим щасливим імперським минулим на тлі нинішніх наслідків Тріанону став наскрізною ниткою, що єднав воєдино усі фрагменти танцювальної програми, що її привіз до Ужгорода ансамбль "Гонвед" з Будапешту – "Монархія – танці народів у єдиному культурному просторі".
Сон є сон, а тому не варто зациклюватися на певних невідповідностях дійсності, коли глядач міг тільки гадати, де хто з яких народів представлений – чи то були "гуцули" в шкурах і з рогами, чи ті, які після них, але на гуцулів однаково не схожі, або коли "південні слов'янки" виступали в практично ідентичних українським національним строях. То була гарна картинка в русі, звукові та кольорі, яка притягувала увагу своєю феєричною бутафорністю та непідробною акторською самовіддачею, замішаних на так само непідробній угорськості. Вона потрібна самим угорцям, потрібна, очевидно, угорській діаспорі в Україні, якій і адресувалося насамперед, потрібна, зрештою, і нам, відученим дивитися на світ очима інших народів, з якими живемо поруч...
Концерт відкрив Генеральний консул Угорської Республіки в Ужгороді Йожеф Бачкаї
