У Соловці на Ужгородщині День села відзначали риболовлею та вуглеходінням (ФОТО)

Соловківський День села докорінно відрізняється від інших, аналогічних. Тут воно тривало два дні. У суботу місцеві рибалки та запрошені гості випробовували своє уміння у риболовлі. Карасі та сомики здивовано висовували свої голівки, спостерігаючи на березі Тиси  велику кількість чоловіків з вудочками. Краще б не висовувалися, бо дуже скоро один за одним вже були у відерцях. Перше місце у цьому змаганні зайняв Іштван Кіш з Есені, друге – Бейла Ферко з Тисауйфалу, третє – Ласло Молнар з Соловки, який по – джельтельменськи уступив призові місця гостям.

Неділя урочисто підхопила естафету свята. У фойє місцевої сільради відбулося відкриття цього надзвичайно цікавого заходу. Потім усі учасники дійства дружно пішли до реформатського храму (на фото). Депутат районної ради Йожеф Баторі, консул Угорської республіки в Ужгороді  Габор Губіца, заступник голови РДА Володимир Химинець, керівник апарату РДА Ярослав Андрусь, радник голови райради Степан Мацко, сільський голова Олександр Біро, новообрана голова районної організації КМКС Лівія Балог, депутат обласної ради Міклош Ковач тепло вітали присутніх.
Ансамбль "Кредо" виконував пісні на слова поетес із Словаччини Єви Боднар та Ержибет Орловскі. Ці дві словацькі угорки з радістю приїхали у Соловку. Тут у них вже є багато друзів.
Після служби у храмі всі пішли на цвинтар. Тут поклали вінки до пам'ятника жертвам сталінського режиму, помолилися за упокій загиблих душ. Добрим словом згадали односельчанина, депутата районної ради, відомого науковця Калмана Шовша, який недавно відійшов у Вічність.  
Гості оглянули виставку робіт Шандора Ковача, уродженця Соловки, який нині живе в Угорщині. Зацікавили також численні експонати місцевого сільського музею, про які розповіла їм гід Єва Раті (на фото).

Настала черга концерту. Звучали музика, пісні. Вихованці місцевої школи читали вірші. Вітер розносив запахи бограча та рибної юшки. Шанувальники спорту спостерігали за різними спортивними іграми.

Найбільше вразило гостей те, що вони побачили біля ватри у центрі села. Тут вперше в Україні був проведений сеанс вуглеходіння у супроводі угорської мови. Розробник цієї методики, голова Закарпатської асоціації здорового способу життя, реабілітації та оздоровлення з допомогою природних сил, "Закарпатський морж" Богдан Дикий та Йосиф Шпішак вели людей по розпеченому вугіллі. Сільський голова Олександр Біров також впевнено ступав по розпеченій грані, температура якої сягала до 400 градусів. Хтось від захвату ахає, хтось кричить: "Молодці!", інші від страху закривають очі. А сміливцям  хоч би  що... Олександр Біро потім розкаже, що неможливо описати відчуття бадьорості, легкості, а взагалі додав: "За рідну Соловку – хоч у вогонь, хоч у воду!". Звучать запальні угорські мелодії і смільчаки вже вкотре долають вогняну доріжку.  Не втримуються від спокуси і численні гості.  Що ж, про народні методи зцілення ми вже чули не раз. І віримо, що ходіння по розжареному вугіллю, цей екстремальний тренінг зміцнює волю і дух. Вочевидь, самолікує організм. Це, врешті-решт, перемога розуму над тілом. "Я сильний духом!" – звучало угорською. Не було жертв ні з опіками, ні з травмами. Це прекрасно! От ризикнути самій замінити пігулки ходінням по розжареній грані поки що духу не вистачило. Поки що.

Рада за Соловку, яка так цікаво відзначила своє 763-річчя.

Теги: Соловка, вуглеходіння, риболовля

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати