Слово "масон" походить від французького — вільний каменяр, а масонство — релігійно-етичний рух, який виник на початку XVIII ст. в Англії і поширився в буржуазних і дворянських колах багатьох країн, у тому числі в Росії. Масони запозичили традиції від середньовікових цехів, будівників-каменярів, почасти від середньовікових рицарських і містичних орденів. Масонство було створено як механізм управління суспільством з допомогою деяких, великою мірою таємних, організацій. Під страхом смертної кари заборонялося піддавати масонські таємниці перу, пензлю, різцю. Допускалася лише їх усна передача після попередньої клятви в збереженні мовчання.
При всіх різновидах масонських організацій і їх, здавалося б, незалежності, всі вони об'єднані в єдину піраміду управління. Масонські організації могли мати гарні назви, декларувати завдання, але правдива суть масонства завжди одна — влада та управління народами всього світу.
МИХАЙЛО БАЛУДЯНСЬКИЙ
У російських джерелах М.Балудянський (1769-1847 рр.) — російський економіст, перший ректор (1819-1821 рр.) Петербурзького університету. В селянському питанні він був прихильником ліберальних реформ. Його перу належить чотиритомна робота, присвячена звільненню селян від кріпацької залежності.
Восьмилітнім Балудянський поступив у середній навчальний заклад, що належав одному з католицьких орденів. Відтак у Кошицькій академії вивчав філософію та природне право, доктрина якого мало зрозуміла широкому загалу. Це — вчення про ідеальне, не залежне від держави право, яке витікає із повеління розуму і "природи людини".
У ті часи Угорщина не була байдужою до масонства. Із надр мадярського суспільства виступив рух "декабристів", відомий в історії під іменем "Сечені". Після невдалих виступів угорських "декабристів" почалося знищення їхніх цехів і гільдій (масонських організацій). Тому, нагромадивши значний юридично-теоретичний і емпіричний багаж, М. Балудянський подався у царську Росію до своїх східних братів, щоб стати хоча й не показною, але досить дійовою особою в перебудові державного апарату цієї країни.
Можливо, сьогодні за інших обставин ми б мали значно більший слід Балудянського в Західній Європі. Але обов'язок та клятва перед братами-масонами вимагали від нього радикальних дій зі створення нової формації суспільного устрою. Ось це і привело Балудянського в Росію.
КАРПАТОРОСИ В РОСІЇ
М.Балудянський, до речі, був членом таємної угорсько-якобинської організації "Товариство свободи і рівності", яка ставила перед собою революційну мету. За своєю суттю це була масонська організація. Тільки після її розкриття та покарання п'ятьох керівників, Балудянський подався на Схід. З 1803 року він у Росії, яка в цей час переживала епоху "великих реформ". Для їхнього впровадження керівництво країни активно запрошувало із-за кордону вчених для петербурзьких закладів. Тоді не тільки Балудянський, але й Петро Лодій (1764-1829) — вольфіанець, переїхав у Петербург.
А дещо раніше доля занесла сюди ще одного угророса Івана Орлая, який в Росії прийняв православну віру. Тут він познайомився із своїм однолітком, майбутнім реформатором М. Сперанським, під впливом якого вибрав не духовну, а світську кар'єру. Із Олександро-Невської семінарії він переходить у Петербурзьку медико-хімічну академію, а потім - у Віденський університет.
Але для закарпатців він передусім відомий своєю коротенькою "Історією карпаторосів", яку написав і видав. А ще Орлай був членом різних організацій вчених у Росії і Німеччині. Так, наприклад, в 1809 році його прийняли в масонську ложу "Олександра", засновану в Петербурзі. Згодом з ложами "Петра" і "Палестини" вона перейшла під управління Директоріальної Ложі Володимира. Цікаво, що саме І.Орлай запропонував на вакантне місце на кафедрі педінституту в Петербурзі, де працював, ще одного свого співвітчизника — Василя Кукольника. Василь Григорович був не тільки масоном, але й викладачем сільськогосподарських технологій, а також викладав римське право. За своїм світоглядом стояв ближче до Балудянського, ніж до Лодія. Його життя, на жаль, склалося трагічно — застрелився. І.Орлая пізніше відрядили в Одесу цензором і директором у ліцей Рішельє.
У навчальних закладах Петербурга вчених явно бракувало. Тому в Карпатську Русь направили професора законодавства Ф. Філіповича, аби той запросив талановитих угроросів на вакантні місця на кафедрах. Він знайшов лише чотирьох. Це були А.Дудрович, викладач логіки, психології, етики й історії філософії, К.Павлович, запрошений для викладання римського права та грецької мови, і брати Білевичі.
ПРИНЦИПИ МІСТИЦИЗМУ, А МЕТА — ПОЛІТИЧНА
Але повернемось до М. Балудянського. Ректорство не принесло йому задоволення — позбавляло часу для наукової роботи і кинуло його в гущу політичної боротьби. Розуміючи важливість політики, він врешті-решт склав із себе ректорські повноваження.
Який був смисл масонського руху і що заманювало до нього людей високоосвічених, різних національностей і віросповідань, що прив'язувало їх до нього? І чи змінили вони світ на краще? Однозначної відповіді нема. Принципи, яким служили М.Балудянський та І.Орлай, не сприймаються на словах, тому що це були принципи містицизму та відчайдушної фальші.
І тут, я вдячний пам'яті, що (хоча і дуже смутно) мені нагадала історію про революціонерів-декабристів, яку вивчав у шкільному віці. Комуністина система освіти не давала пояснення конкретного, хто такі були Муравйов, Пестель, Рилєєв, Бестужев, Каховський, Батеньков, Розен, Майборода й інші, в "колі і полоні світлих ідей" яких перебували в цей час М. Балудянський, І. Орлай, П. Лодій, В. Кукольник, А. Дудрович, К. Павлович, брати Білевичі, і яку мету переслідували вони. Так, вони хотіли змінити життя на краще. Пестель навіть планував перенести столицю царської Росії з Санкт-Перетербурга в Ніжин, в Україну.
Однак коли політична боротьба масонства за владу в Росії набула гострого і важливого значення, радикально змінилися настрої верховних можновладців. Д. Рунич — "опікун навчального округу" відверто заявляв масону Арсенєву, що керівництво Петербурзького університету, яке раніше друкувало масонську літературу з дозволу уряду, тепер звинувачує його в усіх гріхах. Особливо в "мартинізмі", який довший час служив для містичного масонства, і був "придуманий дияволом", ім'я якого Сен-Мартен.
Вчення Сен-Мартена мало великий вплив на російських масонів, і вони розділяли його погляди, а тому й отримали назву "мартиністи". Наші земляки мали пряме відношення до мартинізму, особливо Балудянський. За два тижні до своєї смерті він розкаявся у своїх гріхах в одній із петербурзьких православних церков (хоча й був уніатом), оскільки переступив межу Божого Закону.
ПЕТРО ЛОДІЙ
Петро Лодій належав до ложі "Петра". Він народився 4 травня 1764 року в Збої (Земплін), що в сучасній Словаччині. Філософ. Учився на філософському факультеті Львівського університету. Професор. Був філософом діестично-матеріалістичної школи просвітництва. Що стосується інших наших земляків, то Н.Білевич викладав у Ніжинській гімназії. Написав декілька наукових робіт. Схильний до містицизму, його авторству приписують донос на професора М. Білоусова за вільнодумство. У цьому ж був звинувачений і висланий з Росії схильний до містицизму А. Дудрович, педагог і філософ. Побоюючись за свою долю, він перейшов на офіційну позицію, брав участь в гоніннях на ліберальних вчених Петербурзького університету.
Н.Білевич і А.Дудрович належали до мартиністів-масонів.
Наші земляки були тісно пов'язані із масонами Великої Провінціальної Ложі та іншими. Містицизм складав одну із найголовніших особливостей російського масонства. Православні християни вважають, що масонство — "прокляте збіговисько", а його члени є рабами антихриста. Так воно чи ні, але масонство не тільки створювало ложі, але ставило перед собою мету захоплення влади в Росії і мобілізувало свої сили для революційної боротьби за трон. До них належать і декабристи-масони — вони вирізнялися крайнім радикалізмом і заповзятістю.
Богдан МАРИКОНЬ, м.Ужгород
04 травня 2007р.
Теги: