Днями цей фахівець повернувся до Росії, де він є не менш популярним та відомим. Гамула приїхав до Ростова–на–Дону — із тамтешнім СКА пан Ігор свого часу здобував Кубок СРСР ще як гравець. Новоспечений працівник тренерського штабу ФК "Ростов" радо погодився прокоментувати для "України молодої" останні зміни у своєму житті.
"Захотів адреналіну — впав із квадроцикла" — Пане Ігорю, що з вашою рукою? На матчі першого туру української прем'єр–ліги "Арсенал" — "Дніпро" вас можна було побачити з величезною гіпсовою пов'язкою. — Це все наслідки відпочинку від футболу (сміється). Був у Росії, захотілося адреналіну, вирішив покататися на квадроциклі. Нічого, скоро все буде гаразд. "Я і в Росії чекаю пропозицій з України" — Ще тиждень тому ви були в Києві на іграх української першості, а тепер уже стали одним із представників тренерського штабу "Ростова". Як з'явився цей варіант працевлаштування? — Генеральний директор "Ростова" Юрій Білоус — мій близький друг, і саме від нього надійшла пропозиція попрацювати в цьому клубі. Цікавіших варіантів на той момент у мене не було, тому я без проблем погодився на повернення до російського чемпіонату. У Ростові виконуватиму функції тренера–селекціонера, шукатиму нових гравців для команди на теренах СНД. Думаю, що основну увагу зосереджу на українських лігах, тут я зараз найкраще орієнтуюсь. — Ваші відвідини стартових матчів українського чемпіонату вже були поступовим входженням у нову роботу? — Та ні, я йшов на футбол, швидше, як звичайний уболівальник. Це вже тепер треба буде думати, як поліпшити склад нової команди, де знайти гравців для неї. — Пропозиції по якихось гравцях для "Ростова" вже маєте? — Поки ще ні. Треба зрозуміти, які гравці на які позиції необхідні в першу чергу. — У квітні ви подали у відставку з посади головного тренера "Закарпаття". Невже жодному клубу в Україні не знадобилася ваша допомога? — Я й досі чекаю на пропозиції з України, адже звик до місцевого футболу. Хотілося б ще попрацювати тут. І якщо вони будуть, то обов'язково їх розгляну. "Дніпро" побореться за Лігу чемпіонів" — Як вам старт чемпіонату України? Хтось із клубів справив якесь нове враження? — Про силу "Шахтаря" й "Динамо" можна не говорити. Цікаво було глянути на "Дніпро", що дуже серйозно підсилюється. Але в першому матчі, який я бачив на власні очі (з "Арсеналом"), Дніпропетровськ не надто вразив. Проти "Кривбасу" дніпропетровці виглядали вже краще. Думаю, в цьому сезоні вони мають боротися мінімум за третє місце в турнірній таблиці, або й навіть за Лігу чемпіонів. — А за першою лігою слідкуєте? "Закарпаття" в цьому сезоні має шанси на повернення до еліти? — Чув, що вони запросили чимало нових гравців, перемогли в першому турі на виїзді. Конкретних імен не знаю, але амбіції в ужгородців є, будь-кого запрошувати вони не будуть. Добре, що розібралися з фінансовими проблемами. А то ж казали, що команду ледь не в другу лігу хотіли відправити. — Олександр Севідов, який посів ваше місце на тренерській лаві "Закарпаття", звертався до вас по інформацію про команду? — Та це ж було зовсім не моє місце. Кожен тренер на новій роботі завжди має розуміти, що вічно він тут не залишатиметься, і колись йому на зміну прийде наступник. Для мене співпраця із "Закарпаттям" вийшла приємною і доволі тривалою. Однак момент розлуки ніколи не вгадаєш. Стосовно Севідова, то ми з ним спілкувалися, але розмова йшла більше на загальні теми, і про команду ми не говорили. Він є досвідченим фахівцем, сам розбереться і без моїх порад. — Пане Ігорю, ви непогано орієнтуєтесь і в російському, і в українському футболі. На кого ставите у зустрічі між казанським "Рубіном" та київським "Динамо" у кваліфікації Ліги чемпіонів? — Цікава пара, в якій шанси рівні в обох команд. Навіть не знаю, за кого буду більше переживати: швидше за все, вболіватиму за гарний та красивий футбол. І постараюся на власні очі побачити як київський, так і казанський поєдинок. — Як тренер ви вже встигли попрацювати в багатьох чемпіонатах: українському, латвійському, російському. Яку команду згадуєте з найбільшою теплотою? — На щастя, особливих конфліктів у мене не було ніде, скрізь працювалося комфортно. Навіть у "Закарпатті", де не все вдалося через певні об'єктивні причини. "Звинувачення в "договорняку" не коментую" — Нещодавно Олександр Шуфрич, віце–президент "Закарпаття", написав відкритого листа на адресу "Чорноморця", в якому звинуватив тодішній склад "Закарпаття" ледве не в здачі матчу річної давнини криворізькому "Кривбасу". Тоді одесити опинилися в першій лізі, а "Кривбас" — врятувався. Ужгородців, які програли Кривому Рогу, тренували саме ви... — Україна є вільною країною, і кожен має право казати те, що йому забажається. Я ж не збираюсь коментувати такі ось заяви. Тим більше, не бачу потреби виправдовуватися.
ДОСЬЄ "УМ"
Ігор Гамула
Український футбольний тренер, у минулому — футболіст
Народився 16 лютого 1960 р. у м. Ворошиловськ (нині Алчевськ) Ворошиловградської (Луганської) області.
Володар Кубка СРСР 1981 р. у складі СКА (Ростов–на–Дону).
Виступав за команди "Зоря" (Ворошиловград), СКА, "Ростсільмаш" (обидва — Ростов–на–Дону, Росія), "Атоммаш" (Волгодонськ, Росія), "Кристал" (Херсон).
Тренував команди "Чорноморець" (Новоросійськ, Росія), "Даугава" (Латвія), "Дінабург" (Латвія), "Закарпаття" (Україна).
Із липня 2011 р. працює на посаді тренера–селекціонера у ФК "Ростов".
Зріст — 171 см, вага — 67 кг.
Одружений, має дочку.
ЦИТАТНИК
Вибране з висловлювань Гамули
"Футбольні книги читаю останнім часом. Чомусь хочу навчитись, а чому — не знаю. А якщо чесно, то нема часу мені книги читати. Із роботи повертаєшся, в інтернет заходиш, й одразу засинаєш. Книги потім почитаємо, на кладовищі".
* * *
"Луческу — тренер з іншої планети. А я ж по землі ходжу! У нього зарплата така, як у всього мого клубу".
* * *
"Хоч на старості років погляну на хороші стадіони. Глянув би ще на "Донбас–арену", якщо не виженуть, — і можна й помирати".
* * *
"Шахтар" кілька днів тому показав таку гру, що я навіть вимкнув телевізор — боявся дивитися".
* * *
"Сьогодні моїм футболістам розкрутили голови, причому дуже сильно. Тепер я мушу вкручувати їх в інший бік".
* * *
"А кого мені поставити у склад? Може, ви мені підкажете? Нам віддали цілу купу гравців, які нікому не потрібні. Чомусь усі думають, що вони нам потрібні".
* * *
"Я сьогодні костюм новий одягнув, кеди взув — тепер можна й помирати".
* * *
"Дивлюся потім фотографії з матчу — йолки–палки, і коли це я встиг на поле вискочити?"
* * *
"Мені уже керівництво каже, мовчи, мовляв. А як мовчати, якщо мене несе?"
* * *
"Приходжу на прес–конференцію, мені запитання ставлять. Відповідаю, як вважаю за потрібне. А люди чомусь сміються".
Петро Троць, Україна Молода