Хлопці з гурту "Триста8ісім" знають, що і для кого вони грають

У дружній розмові на "ти", за чашкою чаю гітарист Павло Генов і ударник Ігор Магада розповіли для сайту Закарпаття онлайн про створення та творчість колективу.

— Хлопці, розкажіть передісторію створення гурту? Як ви зібралися?

Павло: — Все почалося з того, що зібралися четверо друзів-однокурсників, в яких було велике бажанням грати музику, що була їм до вподоби.

Ігор: — Так, але зараз вже не той склад, з якого все починалося. З того квартету залишився тільки Паша.

Павло: — Якщо говорити про "Триста8ісім", то слід сказати, що частина гурту вчилася разом. Але з часом ми зрозуміли, що нам потрібні ще інструменти, щоб підкреслити стиль, в якому ми граємо, це такий собі фольк-рок, в якому не тільки українські мотиви, але й фолькові мотиви різних народів, котрі живуть на Закарпатті. Ми почали шукати трубу і акордеон. Тоді я згадав, що в мене є один цімбор, котрий грає на трубі, з яким я був у літньому таборі. От ми його й запросили.

Ігор: — З акордеоном було складніше, але ми і його знайшли! Тепер дуже цінуємо. Взагалі за період життя гурту у нас створилися не просто дружні стосунки, а сімейні: ми розбираємося з проблемами один одного, допомагаємо, живемо разом, тому пісні виконуються так душевно, весело і прикольно.

— До речі, про пісні. Як з'являвся ваш стиль? І чому ви обрали саме таку манеру подачі музики?

Ігор: — Щодо нашого стилю завжди виникають питання. Є люди, які запитують "Що ви граєте?", а ми не можемо конкретно і чітко відповісти (сміється — авт.). Це щось близьке до фольк-року, але зі своєю специфікою. Нас в колективі шестеро і в кожного свої смаки та вподобання: хтось "на стороні" грає ще й іншу музику, наприклад, трубач Вова грає джаз. Але в нашому колі ми граємо те, що нам подобається. Кожен вкладає частинку себе, своєї музики, і виходить те, що приносить нам і нашим слухачам масу задоволення.

Павло: — А пісні ми граємо такі, щоб були зрозумілі нашим слухачам і нам. У своїх піснях ми розповідаємо якісь історії і хочемо, щоб люди розуміли про що йдеться. Я особисто, коли слухаю музику, хочу повеселитися, бо ж приводів посумувати у житті вистачає. Тому музика для мене це те, під що хочеться подуріти, забути про всі проблеми... І ми намагаємося писати і грати таку музику, щоб вона або веселила, або розгортала душу.

— Ви казали, що колективі це майже сім'я, але все ж, хто лідер в гурті і хто пише пісні?

Ігор: — Така людина у нас є — це Паша. Більшість пісень і мелодій пише він у вільний від роботи час...

Павло: — На старій циганській гітарі, яку ми знайшли на смітнику (сміється — авт.).

Ігор: — Так. До нього приходить натхнення і з'являється якась мелодія, яка потім на хорошій гітарі звучить дуже гарно. Є ще кілька пісень, які написав наш вокаліст Андрій.

Павло: — А ще буває, що Андрій дописує те, що я "накидав". Так склалося, що він добре розуміє і відчуває, як воно має бути. Бо я можу щось написати, прийти на репетицію, накричати в мікрофон і зрозуміти, що якось це дико виходить, а він це збалансовує — переспівує так, як треба. Тобто, він вміє правильно заспокоювати мої дикі фантазії (сміється — авт.).

Ігор: — Але кожен може сказати, як він хоче зіграти в тому чи іншому місці, де б краще звучали ударні, а де — акардеон... Кожен вносить свою лепту, йде на компроміс і в кінці кінців виходить круто.

— Чому "Триста8ісім"? Звідки з'явилась така назва і що вона означає?

Ігор: — У нас є кілька версій! Є робоча, є кумедна...

 — Давайте ту, що правдива.

Ігор: — Коли гурт складався з чотирьох однокурсників, то першою базою, де ми збиралися, щось придумовували і репетирували — була аудиторія №308.

Павло: — Є ще робочий варіант, що ми важили всі разом 308 кілограмів, тому що на чотирьох це виходить по 77 кг. (десь так і було), а потім почали худнути і добирати ще людей. Або ж такий варіант: ми їхали на заробітки і мали всі разом 308 доларів.

Ігор: — На "мадяри" ми їхали... (сміються — авт.)

— Що стало початком вже більш серйозної творчості?

Павло: — Точно не можемо сказати, але це сталось влітку минулого року. Тоді були фестивалі "Свободный город", "Пора Було Фест", "Червона рута"... От там ми і виступали вже більш серйозно. Але перший виступ — із тою програмою, яку ми зараз граємо, і в такому складі, який тепер є — був у "Дзизі" у Львові.

— Де можна послухати ваші записи?

Ігор: — Професійних записів у нас поки що нема, але є кілька "демок" і кілька записів із концертів, які є в досить хорошій якості.

Павло: — Але у нас все дуже солідно! Бо вже три наші пісні кілька місяців крутять на радіо Тиса ФМ. Наша пісня "Я дружу с девочкой Васькой" два тижні займала перше місце в хіт-параді.

— Крім фестивалів, де ще виступали?

Павло: — Ми нещодавно грали на весіллі. Це було дуже весело. У нас є одна пісня-вступ, яка має іспанські мотиви і це дає можливість чоловікам відчути себе тореодорами, а жінки починають танцювати, як справжні іспанки. Це насправді дуже круто, коли люди так танцюють під твою музику.Також ми грали на кількох днях народженнях.

 — Розкажіть про якісь курйози та цікаві випадки, які з вами траплялись?

Ігор: — Курйози у нас стаються кожен день і їх насправді дуже багато. Але цікавим було те, що ми виявили, що майже рік граємо одну пісню в різних тональностях. Паша грав її на одній ноті, а трубач Вова — на іншій (сміється — авт.). Так що й таке буває.

— Чим займаєтесь поза музикою?

Ігор: — О, нас шестеро і всі різні особистості й займаються різними справами.

Павло: — Ігор продає ламінат усіх видів.

Ігор: — Якщо комусь знадобиться стоматологічне обладнання чи якісь препарати, то їм до нашого вокаліста Андрія Стебівки.

Павло: — Кому треба організувати фуршет, звертайтеся до нашого трубача Володимира Щобака, він працює в ресторані, а ще він грає в оркестрі на виставах в драмтеатрі і викладає в музичній школі, він у нас найбільший заробітчанин (сміється — авт.). Я з бас-гітаристом Андрієм Шаповаловим створюємо сайти. А наш акардіоніст, наше унікальне надбання, Станіслав Микульця активно займається спортом.

— Що планує гурт на найближчий час?

Павло: — У нас є одне завдання — шовгор нашого вокаліста поїхав на заробітки в Чехію, а тут його чекають дружина і діти. А у нас є написана пісня про хлопця, який повертається додому до дітей до гарної дівчини, і ми вирішили її записати, щоб шовгор нашого вокаліста, коли повертатиметься, вже слухав її в навушниках, а потім нам розказав, чи передає вона той настрій повернення, який він відчував.

Ще у нас є кілька пісень, які треба доробити, і є такі, що ми б хотіли записати в нормальній якості.

Ігор: — І є велике бажання виступати, бо на концертах ми радіємо, відпочиваємо і отримуємо задоволення.

Павло: — Я взагалі вважаю, що музика має жити і звучати.

Щож, бажаємо хлопцям здійснення поставлених завдань і цілей, ще більше творчості, позитиву і креативу. А тим, хто ще не чув пісні гурту "Триста8ісім", пропонуємо відвідати їхні сторінки в соціальних мережах:

http://www.myspace.com/zarobitchany
http://www.facebook.com/trysta8isim
http://vkontakte.ru/zarobitchany

Теги: Триста8ісім, концерт, гурт

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати