Тренер ФК "Закарпаття" вважає, що деякі футболісти занадто розслабилися

Інтерв'ю з Олександром Севідовим "Закарпатка" чекала довго. Все-таки наше видання уважно слідкує за іграми основної футбольної команди краю, а прихід цієї людини на посаду головного тренера суттєво змінив і результати команди, і сам колектив, і підхід клубу до справи. Олександр Севідов, на диво, виявився дуже люб'язним та відвертим співрозмовником. Звісно, на всі питання відповісти не зміг, але здивував нас тим, що не втікав від провокаційних питань. Одним словом, розповів те, що інші звикли замовчувати...

"Хай футболісти своїх дружин люблять, а не мене..."

– Олександре, розпочнемо з основного? Як вам ваш перший сезон у "Закарпатті"?

– Погано. Команда установку на сезон не виконала. Всі це чудово бачили. Звісно, перед останніми турами ми зняли завдання перед гравцями вийти до Премєр-ліги. В один момент просто зрозуміли, що не зможемо його виконати. Таким чином я намагався "розкріпостити" моїх футболістів, щоб вони трохи психологічно відпочили та зголодніли до перемог.

– До матчу з ФК "Львів" "Закарпаття" ще хоч якось грало і демонструвало результат. Після вашого приходу все кудись зникло – команда із фаворита Першої ліги перетворилася на якогось середняка. Чому так?

– Я з себе вини ніколи не зніму за це. Знаю, команда при мені здобула дуже мало очок. Про причини говорити не буду – там їх цілий комплекс. Звісно, все можна звалити на роботу Ігоря Гамули, але цього робити не буду. Він зробив все, що міг.

– Можливо основна причина – погана фізична форма гравців наприкінці сезону? Було таке враження, що "закарпатці" просто не мають сил грати...

– Ви ж бачили їх стан на футбольному полі, чого мене питаєте? Я не маю права про це говорити...

– Багатьох уболівальників цікавить наступне: чому після вашого приходу команду покинув цілий ряд гравців. Серед них капітан команди та основний голкіпер Дмитро Бабенко й одне з найдорожчих придбань команди в міжсезоння – Ігор Чучман. Чому ви вирішили їх прогнати?

– Як до людей, у мене претензій до них нема. А ось як до гравців...Щодо Чучмана, то я не знаю, за скільки його придбали і яка була в нього зарплата. Але як гравець – він не вписувався у моє бачення команди, і не було сенсу його тримати в Ужгороді. Щодо Бабенка... Як до гравця, який провів не один рік у "Закарпатті", претензій накопичилося чимало.

– Враховуючи це, як вас взагалі сприймають наші закарпатські гравці?

– Де ви у нас закарпатських гравців побачили? (Сміється. – Авт.)

– І все ж...

– Побутує думка, що головного тренера мають любити гравці. Чому? Хай вони своїх дружин люблять, а тренера мають слухати та виконувати його вказівки. Адже він відповідає за результат. До нього слід ставитися тільки з розумінням, і все. Прихід нового тренера протягом сезону завжди сприймається важко, але гравці зустріли мене з розумінням.

– Ваш кращий матч на посаді головного тренера "Закарпаття"? Як на мене, то це домашній поєдинок із алчевською "Сталлю", коли ужгородці перемогли 3:2.

– Ні, кращу гру ми продемонстрували з вінницькою "Нивою".

– Але ж тоді ужгородці програли 0:2...

– Так. Але ж гра була найкращою! Упродовж цілого матчу володіли ситуацією, створювали моменти, переважали суперника в кожному компоненті. Навіть тренер господарів Олег Федорчук це підтвердив, а він цього не робить ніколи! Щоправда, голів ми не забили, а пропустили... Ну, це футбол.

"Закарпаття" – не благодійний фонд...

– Наскільки нам відомо, ви повернулися з Києва, де зустрічалися з власником команди Нестором Шуфричем. Що можете розповісти про цю зустріч? Про що з ним говорили?

– Він поставив переді мною завдання: створити таку команду, щоб усі нюанси українського футболу (мабуть, мова йде про продажні матчі та корупцію в суддівському корпусі. – Ред.) не заважали їй вийти до Прем'єр-ліги. Це буде дуже важко. Але без такого завдання важко уявити колектив ФК "Закарпаття" .

– Ви вже говорили з Нестором Шуфричем про можливі трансфери? Хто покине клуб, а хто залишиться?

– Покинуть Бойко, Хауші, Комарницький. По Невуче є питання, але у нього, як і в Бобаля, і в Леня ще є контракт із клубом. Під питанням Трішович, можливо, покине клуб Шендрик – зараз він на перегляді в київській "Оболоні". Взагалі, у 14 гравців закінчуються контракти. Закінчилася угода з Микуляком, і він, скоріш за все, покине команду.

– Микуляк покине "Закарпаття"?

– Так, ви здивовані, як багато хто, а я ні. Розмовляв на цю тему з Михайлом Іваницею, який виховував цього гравця. Питав його – чому він не грає? Знаєте, що відповів? Зізнався, що Микуляк і при ньому ніколи не грав як слід. Так, він вихованець ужгородського футболу, але ж і я вихованець донецького футболу, і це не означає, що маю тепер тренувати донецький "Шахтар". Чомусь туди мене не кличуть.

– А хто залишився зі старих гравців?

– Райчевіч підписав нову угоду.

– Когось із новачків можете назвати?

– У нас зараз мінімум 7-8 гравців на перегляді. Але брати будь-кого вже не будемо: потрібно мінімізувати помилки селекції. Основний критерій, на який будемо дивитимемося, чи є бажання у футболіста грати в "Закарпатті", чи ні. До речі, мало хто з нинішнього складу клубу погодився на зменшення зарплати. Між іншим, найближчим часом візьмемо в оренду гравця команди Прем'єр-ліги, який погодився на зменшення зарплати, але йому важливіше грати в нас, ніж сидіти десь на лавці за великі гроші. Для мене це показник. Звісно, я розумію вікових гравців, які на завершенні кар'єри хочуть підзаробити, але ж ми не якийсь благодійний фонд. Нам треба результат демонструвати.

– Вже когось вдалося підписати?

– Сергія Бойка, Дмитра Трухіна – одного із найкращих лівих півзахисників Першої ліги (обидва з "Кримтеплиці" – колишньої команди Севідова. – Ред.). Є ще ряд футболістів, які ось-ось підпишуть з нами угоди, але називати їх не буду, боюсь наврочити.

"Закарпаття" вже ніхто не боїться..."

– Як щодо місцевих вихованців? Гамула стверджував, що в нашому краї їх просто нема, тому і грають самі приїжджі. До речі, ви матчі обласного чемпіонату дивитесь?

– Так, але на основних ролях у цих клубах грають футболісти зі Львова. Парадокс? Так. Однак ми будемо створювати молодіжну команду "Закарпаття", щоб наші вихованці не виїжджали з рідного краю, а грали за нас. А то їх скоро взагалі не залишиться – всіх порозбирають. Та і вихованців особливо нема.

– Як нема?

– Та ось так. До речі, можна до вас питання?

– Так.

– Кого із закарпатських гравців можете назвати, хто грає в основі своєї команди?

– Кобін та Кополовець ("Шахтар" та "Карпати").

– Вони грають в основному складі своїх клубів?

– Ні... Зате Пуканич грає в основі маріупольського "Іллічівця".

– Так, Пуканич, згоден. Звісно, можна згадати і Путраша з "Оболоні", Чонку з "Металіста", але вони грають наразі в дублі... Я б їх повернув в Ужгород, та це зробити нереально. Не піде сюди Кобін тільки через почуття патріотизму. Хіба Бундаша повернути? Я не проти! Розумієте, всі питають – чому закарпатці не грають у "Закарпатті"? Та тому і не грають, що їх майже нема. І це не проблема юних хлопців або чиновників, які не створили за всі ці роки умови для футболу. Давайте розпочнемо з найменшого – будівництва футбольних шкіл, а вже потім будемо говорити про справжнє закарпатське "Закарпаття". До речі, це проблема не тільки наша – в кожній українській команді нема достатньої кількості власних вихованців. Та що казати про Україну, коли в тій же Іспанії власні є тільки в "Атлетік" Більбао.

– Багато хто говорить, що у гравців "Закарпаття" проблеми із дисципліною. Ужгород, знаєте, маленьке місто – всі про всіх знають. Що ви про це скажете?

– Диму без вогню не буває. Є у нас футболісти, які живуть як в анекдоті: "А як ви розслабляєтесь? Та я і не напружуюсь". Деякі українські гранди, наприклад, навіть спеціально просять уболівальників, щоб ті "здавали" футболістів, якщо побачать їх у барах чи в клубах. Ми такого, звісно, робити не будемо, але... якщо я побачу футболіста "Закарпаття" в якомусь клубі, то він там і залишиться працювати. Вишибалою на фейс-контролі, наприклад. На жаль, такого розуміння як патріотизм у наших гравців нема. Тому я намагаюся "тиснути" на професіоналізм. Якщо футболіст вирішив не поспати ніч, тоді він не зможе повністю викладатися на тренуваннях. А мені такий підхід не потрібен.

– А який вам потрібен?

– Щоб була самовіддача на полі. На Західній Україні завжди була проблема з технічними футболістами, проте вони завжди відрізнялися характером та бійцівськими якостями. Раніше "Закарпаття" боялися усі українські команди. Так, три очки вони могли взяти, але футболісти від'їжджали звідси з ногами в крові. Сьогодні ж ужгородців ніхто не боїться... Нас перестали поважати. Тому це і є наше головне завдання – повернути повагу.

Теги: Закарпаття, футбол, гравці

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати