"Гамора–2011" збере ковалів та викує борону родючості та любові (ФОТО)

Організаторами цієї події є громада ковалів Закарпаття "Клепачі", громадська організація "Боржавські ініціативи", сільська рада с. Лисичево та Іршавська райдержадміністрація.
Підготовка до фестивалю "Гамора–2011" почалась ще на початку травня цього року.
Як розповіла секретар сільської ради с. Лисичево Віра Іванівна Будул, підготовка до фестивалю на завершальній стадії. Уже готові приміщення, де відбуватиметься фестиваль ковальства, кузня-музей, кав'ярня, де гості та учасники свята зможуть посмакувати доброю запашною кавою, наметове містечко, сільські садиби, сцена, де виступатимуть музичні колективи з Боржавської долини, "Свіжа копійка" та гості із сусідніх країн. 

– На сьогодні у нас вже зареєструвалися немало закордонних учасників із Словаччини, Угорщини, із навколишніх регіонів нашого краю та окремих областей неньки-України. Ковалів, що приймуть участь у "Гаморі–2011", забезпечать харчуванням, охоронною та місцем для ночівлі, – говорить пані Віра.

За призові місця ковалі-учасники фестивалю отримають грошову винагороду. Порівнюючи з минулими роками, підготовка і організація цьогорічного свята проходить на вищому рівні. Про це вчора, 21 червня, говорили й на нараді в с. Лисичево виконкому оргкомітету фестивалю "Гамора–2011".

Стежити за порядком на святі будуть цілодобово правоохоронці з Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області вже з п'ятниці, 24 червня, включно до 27 червня.

Як зазначив голова Лисичівської сільської ради Ярослав Васильович Пальок, у святі найкращих традицій візьмуть участь 25 ковалів, 3 гончарів та 3 теслярів.   Розважатимуть гостей та учасників фестивалю такі музикальні колективи, як БК Лисичево Троїсті музики с. Лисичево, гурт "Сколомийка" БК с. Приборжавське "Приборжавська долина", "Свіжа копійка".

Не обійдеться і без традиційних страв краю. Насолодитися закарпатською кухнею відвідувачі фестивалю зможуть в 14 торгових точках, кухні с. Лисичево, санаторію "Боржава", кузні "Зейкан", родини Петровцій, радгосп-заводу "Бобовищанський" тощо.

У рамках фестивалю проводитимуться екскурсії на Шахту по району та полонину КУК.
До підготовки "Гамори–2011" долучилося і Лисичівське лісництво Довжанського ДЛМГ, яке діє з 1964 року. За ним закріплено 6844 га лісових угідь, за якими доглядають 9 лісників, 8 лісорубів, 1 майстер лісу, лісничий тощо. Вони дивляться за буком, кленом, ясеном, ялиною, чистою березою та гірською сосною – насаджують нові дерева, піклуються про молодняк і вирубують старі та висохлі дерева.  

Напередодні  свята мені поталанило поспілкуватися з головою Ужгородської ковальської громади та учасником "Гамори–2011" Сергієм Тяском, який коротко розповів про історію українського ковальства та  роботу нинішнього коваля.

За словами пана Сергія, на землях сучасної України виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки були відомі ще декілька століть тому. Адже закарпатські, буковинські, галицькі, поліські та інші землі нашої держави багаті на поклади червоного і бурого залізняка та болотяних руд.

Починаючи від Середньовіччя ковалі в Україні були постійними та мандрівними. Різнились вони тим, що постійні ковалі влаштовували стаціонарну кузню на селі. Це була невелика зрубна однокамерна хатина, обладнана горном, ковальським міхом, коритом (довбнею) і діжками з водою для гартування, стояком для підковки чобіт. Мандрівними ж нерідко були цигани, яким селяни приносили своє вугілля.

Реманент, без якого коваль не розпочинав своєї роботи, був немалий. Це ковадло з конусом, маленьке ковадло, молот-пробійник, молот дво- та одноручний, лещата (щипці), рубило, зубило, ножиці, різні ножівки, ключі для нарізання гвинтів тощо.  А щоб робота йшла жвавіше, біля ковалі нерідко були підручні чи хлопці-учні, які часто правили за молотобійців.

– Не дивлячись на нинішній світ новітніх технологій, польотів у космос і в мікрокосмос, для мене ковальство є магічним. Магія полягає в тому, що в тебе на очах, під дією вогню, молота та майстерності коваля, трансформується залізо, яке є одним із головніших атрибутів ковальства, – говорить Сергій Тяско.

На думку коваля, трансформація твердого заліза під час роботи у кузні у щось функціональне та потрібне – заворожує.

У роботі коваля важливу роль відіграє його майстерність, художній хист, смак. Бо справжній коваль є художником: перш ніж взятися за роботу він малює ескізи майбутнього витвору.

– Ковальство – різноманітне: сільськогосподарське, архітектурне... Зброярство та ювелірство – це теж ковальство, – зауважує майстер. – Воно завжди мало, має та матиме перспективи для свого розвитку. І хоча майже сто років це мистецтво було замороженим, але за останні 20 років воно набуло потужного росту, відродилось та привернуло до себе неабиякий інтерес людей.
Підтвердженням цих слів майстра-"золоті руки" є і фестиваль "Гамора–2011". Цього року учасники-ковалі дійства скують борону – символ родючості та любові. Любові до землі у всіх сенсах цього слова – землі-матері, землі-годувальниці, Землі-дому. Отож, запрошуємо всіх відчути та побачити магічну силу вогню та заліза, а, можливо, ще й собі викувати підкову на щастя. 

Теги: гамора, коваль, фольклор, Лисичево

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати