Стає очевидним, що після висунення свободівцями на попередньому слуханні зустрічного позову з вимогою знесення незаконно збудованої на Верецькому перевалі споруди, мотивуючи це тим, що у матеріалах справи відсутні документи, які засвідчують право власності Товариств Угорської культури Закарпаття на цю споруду, документи, що ця споруда взагалі є об'єктом нерухомого майна і споруджувалась у встановленому законом порядку за належно затвердженою проектно-кошторисною документацією, відсутні докази, що ця споруда є культурною чи історичною цінністю та занесена до Державного реєстру національного культурного надбання, порушений порядок надання у користування земельної ділянки, сторона, яка називає себе "потерпілою" гарячково шукає вихід з ситуації та старається хоч якось підтасувати документи.
У зв'язку з цим адвокат свободівців Ярослав Кузів ставить питання: " чи має моральне і законне право прокуратура обвинувачувати свободівців у запалюванні ватри пам"яті за розстріляними націоналами героями біля невідомо ким зведеної груди каміння на незаконно виділеній для цього земельній ділянці і не пред'являти обвинувачення і претензії до осіб, які незаконно забрали землю сільськогосподарського призначення і надали її у користування іншій юридичній особі, до осіб, які з грубим порушенням щось споруджували , невідомо на які кошти і не мають на це ніяких правовстановлюючих документів та без державної реєстрації".
Підтримати побратимів приїхали свободівці з інших районів Закарпаття. Не зважаючи на те, що міліція з незрозумілих причин нікого не допустила в зал засідань, біля приміщення суду відбулося пікетування з гаслами: "Ні угорському реваншизму!", "Верецький перевал – це українська земля!", "Будапешт - покайся за Карпатську Україну!", "Ні політичним репресіям!" і т. ін.
Після закінчення пікетування, свободівці пройшлися колоною вулицями Волівця до пам'ятника Тарасові Шевченку, де провели мітинг. На завершення відвідали Верецький перевал, де були вшановані могили полеглих січовиків.
