Правда про Хрест на горі Керек, що на Закарпатті

 Зачинателем спорудження цього знака став відомий громадський діяч Закарпаття, у минулому один із керівників Берегівщини, а нині знаний підприємець Іван Юрійович Гузинець. У сьогоднішньому номері пропонуємо інтерв'ю з цією непересічною людиною, яка не тільки мислить неординарно, але й завжди діє на користь громаді, працює  заради людей.

– Іване Юрійовичу, ви – один із найголовніших організаторів зведення пам'ятного Хреста на горі Керек, тож із цього приводу "повернімося" на 10 років назад та нагадаймо читачам газети і краянам, кому належить така ініціатива, як виникла ця без найменшого перебільшення геніальна ідея, яким чином вона втілювалася в життя?

– У далекому вже в часі 2001 році я очолював обласну партійну організацію "Демократичний союз". На одній із нарад керівників регіональних парторганізацій, що проходила в Києві під головуванням лідера партії, народного депутата України О. Волкова, було поставлено завдання в кожному краї  розробити і втілити в життя невелику, але значущу програму стосовно покращення соціального, культурницького та духовного життя області. Я також кілька днів поспіль провів у роздумах, мав перемовини з партійними активістами, а відтак знайшли, як кажуть, точку дотику – будівництво Хреста неподалік прикордонного Берегова. Така незвичайна ідея була підтримана як в Ужгороді, так і на столичному рівні.    

Питаєте, як народилася ця думка? Я  свого часу багато подорожував сусідньою Словаччиною, неодноразово звертав увагу на хрести, що височіли на чолопках гір, які здіймалися над населеними пунктами цієї держави. А здавна  справедливо вважали, що символ віри чи, коли хочете, то Божий знак, яким є хрест,  захищає нарід від усіляких негараздів, регіони та міста від природних катаклізмів, а людей об'єднує на хороші справи, додає сил, сприяє культурному та духовному розвитку територіальної громади. Тож подумалося:  а чому б  і нам у області не збудувати хрести, і на найвищій точці берегівського горбогір'я, яка має назву Керек, – також. Ось так після поїздок, спостережень і народилася ідея спорудження оберегів у нашому краї. Було прийнято рішення, з урахуванням думок інститутів громадянського суспільства, громад того чи іншого населеного пункту, розпочати будівництво оберегів. А ще подумалося: акції, конкурси, звеселяючі та  інші заходи – це явища скороминущі, а хрести у підхмар'ях залишаться в пам'яті нащадків  надовго, а то й навіки.
До  речі, такий почин  сподобався багатьом,   без зволікань було отримано повну підтримку владних структур, духовенства та громадськості  Ужгорода й Берегова. Тож спершу розпочалося будівництво пам'ятного Хреста на горі Керек у Берегові та на в'їзді до Ужгорода – це територія за селом Барвінок. Ось що згадує з цього приводу  берегівський греко-католицький священик, нині вісімдесятирічний о. В.Маргітич: "Приблизно в 1996 році я мав доброзичливу бесіду з отцем Ярославом. Зробили наголос на тому, що було б чудово, якби на одному з пагорбів, які височіють довкруг Берегова, побудувати хрест,  аби його було видно з усіх усюд не лише міста, але й навколишніх сіл... Наша мрія вимагала коштів, адже без фінансування вона так і залишилася б тільки задумом. Але Господу було завгодно, аби Хрест постав не будь-де, а саме на вершині гори Керек, яку і видно зусібіч, і добратися сюди не так уже й складно.  Сталося так, що одного  разу  до мене  завітав І. Ю. Гузинець, який "розсекретив" свої наміри. Я був вельми радий і сказав, що плани у нас схожі, тож потрібно подвоїти зусилля та тісно співпрацювати в цьому напрямку. Того ж дня разом із православним священиком о. Омеляном ми поїхали на гору. Там утрьох і дійшли згоди щодо місця спорудження хреста. Саме про це вони й розповідають у своїх інтерв'ю, які видрукувала районна газета "Вісник Берегівщини" від 15. 02. 2003 р. Отже, перший камінь у фундамент цієї монументальної споруди урочисто було закладено 5 травня 2001 року – цей день пам'ятаю, як сьогодні. 

– Коли піднятися на гору Керек – до Хреста, важко повірити, що таку, я б сказав, неймовірно грандіозну та масштабну роботу вдалося зробити в основному на ентузіазмі людей. Розкажіть, будь ласка, як проходило будівництво, хто вам у цьому допомагав, хто, як кажуть, підкладав лікоть допомоги, хто не відмовляв вашим просьбам?

– Відповідати на ваше запитання я почав би з кінця: мені важко сказати, хто би відмовив у допомозі... Наш ентузіазм був помічений усіма, що мене тішило, радувало та надихало працювати з енергією й ентузіазмом. Не відмовляли, підтримували, спомагали всі – влада, вірники, підприємці, громадські організації, друзі, знайомі... Навпаки, були навіть особи, які дещо образилися, мовляв, чому я за поміччю не звернувся до них... Найперше велику допомогу під час риття котловану під основу Хреста надала військова частина, яка дислокувалася в Берегові, газовики з Івано-Франківська– їхній бульдозер "Komatsu" три дні безкоштовно розрівнював вершину гори Керек, до речі, за годину споживаючи 60 літрів дизельного пального.

Велика подяка за допомогу хотів би висловити архітектору Василю Васильовичу Мусці, котрий проектував Хрест і вів нагляд за його спорудженням без жодної копійки – робив це від душі  й щиросердечно.  Неабияк сприяли мені у цій справі нині вже покійний гендиректор підприємства "Дюті Фрі Трейдінг" Євген Томенчук, тодішній директор Мужіївського золоторудника, а нині заступник голови облдержадміністрації Володимир Гоблик, тогочасні керівники Берегівського району Іштван Гайдош і Степан Ревак, керівництво ЗAT "Берегівський радіозавод" і ТОВ "Нумінатор" на чолі з В'ячеславом Макеєвим і Леонтином Ердевдієм, підприємці Олексій Печора, Микола Зийнич, Іван Соломка, Тіберій Біров, Іван Войтович, Олександр Кун та інші. Значну допомогу в утриманні прилеглої до Хреста території наразі надають підприємці Микола Якимець і Валентин Медве. Особливу вдячність за моральну підтримку і організаційну допомогу хотів би висловити греко-католицькому священику о.  В. Маргітичу, православному  – о. О. Войтовичу, римо-католицькому – о. Богану, колишнім народному депутату Олександру Волкову, голові ОДА, а нині  депутату ВРУ Геннадію Москалю, тодішньому голові облради Івану Іванчу. Сердечна вдячність за присутність на освяченні оберега теперішньому заступнику голови Адміністрації Президента України, доктору історичних наук Олегу Рафальському, директору Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України академіку Юрію Левенцю, докторам історичних наук зі Львова та Івано-Франківська Оресту Красівському й Василеві Марчуку, а також багатьом іншим. Загалом на освяченні Хреста, що перелилося у врочисту, пам'ятну  подію,  були присутні понад 5 тисяч вірників із кожного району нашої та сусідніх Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, за що їм теж щира й тепла подяка.

– Останніми роками у переддень самого Великодня у різних газетах з'являються статті про будівництво Хреста благодійним фондом під назвою "Свята гора". Прокоментуйте, будь ласка, що це за фонд, хто його засновники і яку роботу він здійснює?

– БФ "Свята гора", основними завданнями якого були такі перспективні питання, як організація у нашому місті безоплатного харчування для обездолених, будівництво Будинку милосердя, облаштування території навколо Хреста та ряд інших благодійних акцій, створено за моєї ініціативи. Адже у той час я був директором тютюново-ферментаційного заводу, де заступником працював І. Семененко. Зрозуміло, що я йому доручав виконання окремих питань, пов'язаних із будівництвом Хреста, вписавши у засновники фонду, до того ж разом із його товаришем В. Шелемоном. До 2003 року фонд очолював я, вони навіть не цікавилися його діяльністю. Але коли побачили, що на горі Керек, де розміщений дванадцятиметровий Хрест, проводиться певна робота, залучаються відповідні кошти, їм також захотілося стати біля керма фонду. Вони його очолюють уже восьмий рік, але практично нічого не роблять.

Нещодавно "Новини Закарпаття"  опублікували статтю "Хрест на святій горі", у  якій І. Семененко та В. Шелемон розказують про ту колосальну роботу, яку провів фонд із часу будівництва Хреста. Але хочу зауважити, що    в цьому матеріалі не все правда. Там, зокрема, говориться, що вже у 2000 р. фонд розпочав збір пожертвувань на будівництво Хреста. Однак вони навіть не ознайомилися зі статутом фонду, не знають, що він був зареєстрований 20 вересня 2001 р., а 23 вересня цього ж року, тобто через 2 дні після його реєстрації, відбулося освячення цього символічного оберега над містом. У публікації йдеться, що священики більшості конфесій Берегова радісно сприйняли ініціативу фонду, освятивши місце майбутнього будівництва. За цією логікою виходить, що Хрест було збудовано за 2 дні. З цього приводу хочу наголосити, що БФ "Свята гора" не має жодного стосунку до спорудження Хреста, оскільки його в період  будівництва ще не існувало.
Розповідають і  про якийсь конкурс на кращий проект цього пам'ятного знака, котрий виграв художник О. Чада. Я з повною відповідальністю заявляю, що ніякого конкурсу не було – за цю роботу безоплатно взявся колишній архітектор міста В. Муска, який і довів задум до  логічного завершення. Нині В. Муска живе і здраствує у м. Ужгород за адресою вул. Кошицька, 34, тож будь-кому може розповісти, як усе було. Одного не розумію – як можна говорити таку неправду при живій людині, котра на себе звалила увесь цей тягар та зробила вкрай відповідальну роботу.  А ще в газеті стверджується, що на освяченні Хреста були присутні 7 депутатів Верховної Ради України. Це  також  неправда. Дуже б хотів, аби вони назвали прізвища цих парламентаріїв.  До слова, депутатів було всього четверо:  О. Волков, О. Марченко, О. Біловол і нині вже покійний В. Шепа. Говориться і про якусь землю, яку потрібно фонду "Свята гора", щоби спорудити Будинок милосердя. Про яку ж земельну ділянку можна говорити, якщо фонд, наскільки я знаю, не має на рахунку жодної копійки і повністю відсутня навіть проектно-кошторисна документація на таке будівництво. Тож потрібно не землю просити, а самим із засуканими рукавами працювати над облаштуванням території. Хочеться, аби  засновники фонду прозвітували, що ними зроблено за 8 років, що вимагає, до речі, статут цієї організації. 

– Тоді скажіть, що вами зроблено після встановлення Хреста?

– Не хотілося б на цьому наголошувати, бо вважаю, що це  некоректно і нескромно. Але якщо вже таке запитання ви мені задали, то відповім. Після освячення Хреста побудовано понад 180 м/п підпірної стінки товщиною 60 см, висота якої в окремих місцях досягає до 2 м, зведено понад 250 м. огорожі з труб та металевої сітки, завезено понад 900 самоскидів грунту, збудовано фундамент під господарський будиночок, бетонну опору під трансформатор, посаджено понад 300 дерев 21 виду, встановлено 19 лавок, 2 столи, 3 урни для сміття, майданчик навколо самого Хреста викладено бруківкою, завершується облаштування третього газону  та виконано деякі інші необхідні роботи. Усе це додало естетики   довколишній території на горі Керек.

– А яка в цьому участь БФ "Свята гора"?

– Після 2003 року, коли його очолили І. Семененко та В. Шелемон, практично ніяка.  Щоправда, вони двічі організовували фарбування Хреста і побілку вапняною сумішшю частини фундаменту, а також одного разу  фарбували невелику частину огорожі. Ще за їхнього сприяння викладено 30 кв. м бруківки і встановлено 4 вази для квітів.

– Яку  ще роботу плануєте проводити на горі?

– У подальшому, поки ще маю сили, хотів би разом із громадськістю міста довести задумане до кінця. Для цього утворено новий благодійний фонд "Хрест єднання", засновниками якого є люди, що зможуть заплановане втілювати в життя. Зокрема, цьогоріч у планах за участі фонду "Хрест єднання" – будівництво на горі каплички, перемовини стосовно зведення Будинку милосердя, а можливо, навіть і невеликого монастиря, до чого долучиться вище керівництво релігійних конфесій у Києві та за кордоном. Є сподівання, що цьому сприятимуть і високопосадовці владних структур, у тому числі й ті, що були учасниками освячення Хреста. Триває  облаштування довколишньої території, на майданчику буде встановлено стаціонарне освітлення тощо.

Найближчим часом планую зустрітися зі священиками, першими керівниками міста й району, губернатором, окремими депутатами Верховної Ради та відповідальними працівниками Секретаріату глави держави Віктора Януковича, Кабміну, щоби обговорити з  ними перспективу стосовно розбудови гори Керек та проведення заходів, присвячених 10-й річниці з дня  освячення Хреста.

– Останнім часом у місті поширилися чутки, що певні особи мають на меті приватизувати гору Керек  разом із Хрестом. Зрозуміло, що якби таке сталося, то громада не мала б від цього нічого, отже, хтось бачить тут якийсь бізнесовий зиск. Яка ваша думка, Іване Юрійовичу, з цього приводу?

– Я чув навіть таке, що серед ініціаторів є і я. Але заявляю, що це – повний абсурд. І взагалі, не те, що ніхто не має права робити такі речі, навіть думати про все це аморально. Як можна приватизувати те, що належить громаді міста? Згідно з чинними законами України, категорично заборонено приватизовувати культові, релігійні споруди та землю, на якій вони розташовані. Благодійна організація "Хрест єднання" найближчим часом спільно з фахівцями розробить проект облаштування території довкола Хреста на горі Керек, відтак подасть на обговорення міській громаді, релігійним конфесіям. Буде враховано їхні думки та пропозиції,  і проситимемо міську владу взяти цю територію на свій баланс, аби всі роботи не чинилися  хаотично, а були під контролем. Будь-яка громадська організація, фірма чи підприємець зможуть долучитися до цієї справи, аби зробити і свій внесок у важливу справу на благо нашого міста. Вірю, що гора Керек стане окрасою регіону, нею гордитимуться прийдешні покоління.

Теги: Хрест, гора, Берегово

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати