На Закарпатті говорили про вшанування військових поховань Першої світової війни

Такий захід, присвячений військовим меморіалам тієї війни, проводився вперше, його організаторами є російський Фонд Анатолія Лисицина, Федерація скаутів "Галицька Русь", Ужанський національний природний парк (Україна) і громадська організація "Кутик Лемковини". А його учасники — науковці та представники державних структур і громадських організацій з України, Росії, Угорщини, Словаччини й Чехії.

У межах конференції волонтери провели роботи з розчищення та облаштування місць масових поховань жертв Першої світової війни в с. Волосянці. Також відбулося сходження на розташовану на українсько-польському кордоні гору Черемха — узимку 1914—1915 рр. там точилися великі бої.
За словами одного з учасників заходу — Дениса Садовникова, аспіранта Державного університету Москви, потреба в такій конференції визрівала давно, адже для того, щоб ефективно вивчати матеріали тієї війни, необхідно узгоджувати роботу науковців різних країн, вивчати матеріали, які зберігаються в архівах Москви, Відня, Праги, Будапешта. Пан Садовников розповів, що переважно історію Першої світової війни вивчають за мемуарами її учасників, натомість з архівними матеріалами працюють тільки окремі науковці. Так само незадовільним є стан і військових меморіалів цього періоду: у радянський час основ­на увага приділялася військовим меморіалам Другої світової. Історик Садовников розповів, що торік він уже брав участь в експедиції, організованій Фондом Анатолія Лисицина на місцях боїв поблизу гори Говерла, тоді вдалося знайти останки 13 солдатів. Нині триває робота зі встановлення їхніх імен.

— Пане Денисе, передусім, які ваші враження від конференції?

— Таку конференцію давно треба було провести, тому що питання, які тут обговорювалися, уже давненько назріли й навіть перезріли. Якщо об'єднати зусилля, установити контакти, то наша робота може вийти на цілком інший рівень. Тобто ми обговорювали законодавчі проблеми, була бурхлива дискусія між представниками Міжвідомчої комісії вшанування пам'яті жертв війн і репресій України й австрійського Чорного хреста з приводу правового реґулювання питання військових поховань.

— Є проблема збереження та вивчення меморіалів Першої світової війни. У якому вони стані?

— Ця проблема — відома, я довший час займаюся нею, є напрацьовані матеріали про Другу світову війну. Ці ж підходи ми можемо перенести на вивчення Першої світової війни. Є матеріали Російського державного військово-історичного архіву, є матеріали, напрацьовані Федерацією скаутів "Галицька Русь", які тут давно працюють, словаки надали нам свої доробки.

— Якщо порівнювати меморіали обох світових воєн, то які між ними відмінності?

— У колишньому СРСР більше уваги приділялося збереженню меморіалів Другої світової війни, і тому в багатьох випадках вони більше збереглися й виглядають набагато краще. Меморіали Першої світової війни були забуті, хоча, на мій погляд, не треба розділяти меморіали обох світових воєн, до них слід ставитися з однаковою пошаною, підтримувати в належному стані й ті, й інші. Дуже вже впадає у вічі жахливий стан меморіалів Першої світової війни.

— Із чим це пов'я­зано?

— Перша світова війна ніби була забута у зв'язку з революцією та громадянською війною, подальші події призвели до того, що про неї не згадували. Друга світова так само затулила собою першу, тому що вона зачепила фактично кожну сім'ю в Україні, Росії, інших країнах колишнього СРСР.

— Це — перша конференція, яка зібрала науковців країн, які тоді воювали між собою?

— Так, Росія, Угорщина й Австрія були по різні боки фронтів. Україна взагалі була розділена між двома воюючими сторонами. Тож у такому форматі й на такому рівні захід відбувався вперше. Зокрема, ми говорили на такому рівні з представниками австрійського Чорного хреста, угорських структур. Це — нова сторінка в справі збереження меморіалів Першої світової для всіх країн, що брали участь у цій війні.

— Чи можливі подібні акції надалі?

— Сподіваюся, що надалі ми будемо діяти спільно, проводитимемо заходи не окремо, а спільно. А для цього треба мати одночасно матеріали з архівів Москви, Відня, Праги, Будапешта, інакше ця робота не відбуватиметься на належному рівні та не матиме належної якості.

— Чи ви вже були на меморіалах у Карпатах?

— Так, у складі волонтерської бригади Фонду Анатолія Лисицина брав участь у відновленні військового цвинтаря біля гори Говерла, також на території Сколівського району, де було піднято із землі останки 13 солдатів. Нині встановлюються імена цих вояків, зокрема, я замовив документи з поіменними списками загиблих полку, у якому вони служили. Характерно, що серед них було багато призваних із території Подільської губернії та з території Польщі й Ковенської губернії — це сучасна Литва та Білорусь, було чимало добровольців.

Теги: військовий, поховання, війна, меморіал

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати