На околиці закарпатського села під час Великої Вітчизняної війни базувався військовий аеродром (ФОТО)

У центрі села є пам"ятник російському льотчику Івану Соломіну, а сам він посмертно став почесним громадянином села у 1969 році. На згадку про загиблого героя названо і одну з центральних вулиць села: зараз вулиця Соломіна і асфальтована, і освітлена. Думають і про встановлення меморіальної дошки на початку вулиці. Етнографічний музей найбільшої сільської школи в нашому районі має куточок, присвячений почесному громадянину Олешника Івану Соломіну. Першою налагодила зв"язки з сім"єю загиблого героя вчителька-пенсіонерка Зоя Михайлівна Потокій, вона ж і стала ініціатором пошуку архівних матеріалів та біографічних даних військових льотчиків.

Хто ж такий Іван Соломін, могила якого знаходиться в центрі села? Народився у 1919 році в селі Єлизаветське Башкірської автономної республіки. Після закінчення семирічки поступив на курси трактористів, потім працював трактористом, а в 1940-му його посилають на авіакурси і вже через два роки розпочав здійснювати вильоти у складі авіаційного полку, що визволяв наше Закарпаття. Іван Соломін загинув 22 грудня 1944 року у розквіті сил - йому було 25 років. Саме того останнього в своєму житті дня вилетів замість повітряного стрілка. Літак підбили, льотчик вистрибнув з парашутом, а важко поранений Соломін вистрибнути не встиг. Тіло героя поховане на подвір"ї старої школи, в 1955 році встановлено обеліск (автор Микола Ігнатик), а через 29 років проведена повна його реконструкція.

У документальній історії 571-го штурмового авіаційного полку, заснованого 18 вересня 1941 року у Воронежі, зафіксовані основні дати базування з 1941 року по квітень 1945 року. Під пунктом 28 є аеродром Егрі, тобто Егреш (так до приходу Радянської влади називалось село Олешник). Тут військова авіація базувалась протягом листопада-грудня 1944 року, потім полк перелітав до Каменіці, Кракова, Масквельдао, Заршина та Щегловиці. Бойові вильоти здійснювалися з аеродрому Олешника, зараз тут розташовані господарські будівлі місцевого колгоспу, а раніше був звичайний сад. Військовий хронограф документальної історії, що зберігається в шкільному музеї, писав: "Якщо за Карпатами дощова погода починалась у жовтні-листопаді, то тут – як протилежність, дощі починались у листопаді-грудні і тому наш аеродром розкис повністю і літакам з надзвичайними труднощами доводилось вилітати на бойові завдання. Всю бойову роботу полк штурмовиків проводив не в умовах української рівнини, до чого вже звик льотний склад частини, а в умовах Карпатських гір, які за географічними даними відносяться до середніх висот і коливаються в своїх вершинах від 350 до 1000 метрів, а окремі висоти сягають до 3 км над рівнем моря. Карпати мають безліч річок, долин та ущелин, де і розташовані залізничні шляхи і шосейні дороги. Саме це ускладнювало виконання завдань розвідки, а також штурму цілі. У селі Егреш(колишня назвала села Олешник) населення зустріло нас привітно, як добрих друзів. Селяни наших офіцерів та солдат запрошували до себе в гості, особливо дружньо до нас ставилась молодь".

Це ж село ніжно прийняло родину Соломіних. Перший приїзд матері і сестри загиблого льотчика відбувся на честь 30-річчя визволення Закарпаття від німецьких загарбників у вересні 1974 року. Більше вони не приїжджали: розпався Союз і ми стали жити в інших країнах.

Теги: Олешник, війна, аеродром

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати