Чимало архітектурних пам'яток зникло з лиця со-лотвинської землі через прикру обставину: через збільшення притоку прісної води на багатьох зведених раніше житлових будинках, службових будівлях, школах і церквах з'явилися загрозливі тріщини. Будівлі довелося знести. Збереглися вони лишень на поодиноких, пожовтілих від часу фотографіях.
Тому, аби зберегти пам'ять про минувшину Солотвина, у 70-х роках працівники солерудника вирішили створити музей. Одним з ініціаторів і організаторів був К.Лукач. Уже в 1973 році на території шахти №8 гостинно відчинив двері музей історії Со-лотвинського солерудника. Справу було поставлено на такий рівень, що в 1977 році музею було присвоєно звання народного.
У 6 залах музею представлено понад 5 тисяч експонатів, які розповідають про біографію шахти. Це фото, карти, креслення, знаряддя праці та шахтарського побуту і навіть зразки сольових порід під скляними ковпаками.
До речі, солотвинський музей унікальний, в Україні подібних більше немає. У світі ж таких усього 53. Про це ми нещодавно отримали офіційне підтвердження з Греції. Відвідувачі, особливо туристи з-за кордону, в захваті від побаченого в унікальному закладі.
Ганна МАКАРЕНКО, "Фест"
20 квітня 2007р.
Теги: