Хрест на Святій горі – новітній символ старовинного Берегова (ФОТО)

Що найголовніше, в багатонаціональному та багатоконфесійному краї релігійний символ не перетворився на предмет роздору, бо Хрест був задуманий як екуменічний, тобто для всіх християн. З нагоди Великодня, який цієї весни буде відзначатись спільно і православними, і католиками, варто детальніше розповісти про історію побудови релігійної споруди та планів її фундаторів перетворити звичайну гору Керек на Святу.

В 2000-му році, який  світ широко відзначав і як світський "міленіум", і як двохтисячну віху історії християнства, в Берегові кілька ентузіастів заснували Благодійний фонд "Свята гора" (більше дізнатись про який можна на сайті http://www.svataya-gora.uz.ua). Рушіями нової ідеї став місцевий мешканець, президент фонду Володимир Шелемон та молодий науковець, кандидат економічних наук Ігор Семененко, який нині робить успішну наукову кар'єру в Ужгородському національному університеті. Думка звести величний Хрест на честь 2000-річчя від Різдва Ісуса Христа та з нагоди 10-ї річниці Незалежності України швидко почала матеріалізуватись – фонд розпочав збір пожертвувань та пошук гідного місця. Обрали гору Керек, з якої Хрест видно за багато кілометрів, навіть з інших районів та сусідньої Угорщини,  і з якої відкривається панорама на Берегово і оточуючі його села. Священики більшості конфесій міста радісно сприйняли ініціативу фонду і, насамперед, освятили місце майбутнього будівництва. Тодішня влада міста без зволікань виділила відповідну земельну ділянку на вершині пагорбу, схили якого висаджені виноградниками, на жаль, старими і недоглянутими, бо їхній власник, колись могутній радгосп "Берегівський", дуже занепав. Водночас збирались кошти, які жертвували місцеві підприємці та просто небайдужі, а на  державні чи міські гроші навіть не розраховували. Після конкурсу на кращий проект за основу була взята робота художника Олександра Чада. Було вирішено зробити Хрест в метр завширшки та висотою в символічних 12 метрів, за кількістю апостолів. Потужний  постамент під Хрестом має два метри висоти. Початок будівництва, як згадують тепер ті, хто доклав до нього руку, був найтяжчим. Котловину для споруди робили вручну, як і століття тому, кирками та ломами пробиваючи скелясту гору. Коли справа дійшла до робіт з бетоном, виникла нова проблема – на горі немає електрики, а бетономішалки на пальному не витримують навантаження. Довелося вирішити питання забезпечення будівництва струмом. Коли зведення Хресту доходило кінця, ледь не сталася біда – на Берегово найшов потужний буревій, який валив дерева, зносив черепицю з дахів. Нещодавно вилитий з бетону, Хрест на горі тоді якраз другий тиждень стояв у риштуваннях. Для набуття монолітності за технологією він мав так простояти аж сім тижнів. На горі буря бушувала ще більше, ніж у місті, і повністю позривала дерев'яну обшивку з будівлі, однак не зашкодила їй. В цьому натхненники зведення Хреста побачили гарний знак. Як і в таємничому незнайомцеві, який дев'ять тижнів приходив до Хреста і рівно по сорок хвилин щодня молився, а потім кудись уходив, ні з ким не спілкуючись.

В липні 2001-го, коли будівництво доходило до завершення, в  підніжжя яскраво-білого Хреста було вмонтовано капсулу зі словами: "Брати і сестри у Христі! Цей Хрест, споруджений у дар майбутнім поколінням на межі третього тисячоліття і присвячений 2000-річчю з Дня народження Христа. Ми, люди, що живемо у цей час, на самому початку Золотого віку, посилаємо Вам це послання і бажаємо миру в душі, серед людей на Землі, здоров'я і Божого благословення. Послання складене у святий день Петра і Павла 12.07.2001 року, м. Берегово". У вересні того ж року відбулося урочисте посвячення Хреста. По сім священників від кожної з трьох основних конфесій - римсько-католицької, греко-католицької та православної - провели обряд освячення. На урочистості співали церковних пісень українською, угорською, російською мовами. На молебен завітало вище духовенство Закарпаття,  були присутні сім депутатів Верховної Ради, тодішня міська та обласна влада, велика християнська громада краю. Захід широко висвітлювали ЗМІ. Відомі  представники громади міста та краю висловили тверде переконання у тому, що Хрест став  символом єдності та згуртованості людей різних національностей і конфесій. Закарбували цю подію табличками "Кресту Твоєму покланаємся, Владико, і святоє воскресение твоє славим" (і аналогічний текст угорською мовою) та "На молитвенну пам´ять. Хрест воздвигнутий громадою міста Берегово з благовінням спонсорів". 

Тоді ж відбулося посвячення каменю, який заклали в фундамент майбутнього Будинку милосердя. Адже в завданнях фонду "Свята гора" не лише зведення Великого екуменічного Хреста та догляд за ним. Є набагато ширші плани – звести поруч капличку для проведення релігійних обрядів, та головне – довести до реалізації задум з побудови Будинку милосердя, домівки для літніх людей, в яких не залишилось рідних і яким немає де і за що жити. Але цим планам наразі не вдається втілитись у життя сумнозвісне земельне питання. Якщо землю під Хрест було виділено без затримок, то із Будинком милосердя виникла проблема. Спочатку, у 2001-му,  питання щодо виділення земельної ділянки на побудову Великого Хреста було вирішено позитивно, аж раптом, у 2007-му, після позитивного рішення земельної комісії,щодо виділення земельної ділянки на побудову комплексу "Будинок милосердя", питання неочікуванно було знято з розгляду погоджувальною радою депутатів нового складу. Мотивація - ще не вирішені спірні питання з радгоспом "Берегівський". І ось вже четвертий рік зрушень не видно. Тому й гальмується подальше перетворення пагорбу Керек на Святу гору – комплекс із Великим екуменічним Хрестом, каплицею та Будинком милосердя, який в задумах натхненників бачиться як поєднання історичної карпатської архітектури з досягненнями сучасних екологічно дружніх технологій (наприклад, отримання електрики від вітру, а гарячої води – від сонця).
 
Комплекс "Свята гора" став елементом туристичної інфраструктури Берегова. Вже не перший рік на Закарпатті розвивається так званий сакральний туризм – мандрування, навіть паломництва по святих місцях. І не лише до старовинних церков та храмів, а й сучасних монастирів, облаштованих  святих джерел тощо (як, наприклад, до іршавського Джублика). Шлях на Керек іде з околиці Берегова через старовинні кладовища, що вже навіює на філософський лад, а за півтора кілометри колись вимощеною бруківкою дорогою людина добре налаштовується на потрібну хвилю. Неподалік Хресту, на початку лісу, є джерело, за яким доглядають лісовики та час від часу прибирають та чистять берегівські громадські природоохоронці. Вже не перший рік вони приходять до джерела на Водохреща, залучаючи до цієї традиції знайомих. Однак, аби вода в джерелі була завжди чистою і прозорою, потрібні кошти та регулярний догляд. Тобто, є логічним, аби єдине в окрузі джерело грало важливу роль у розвитку Святої гори.
 
Восени відбуватимуться урочистості з нагоди десятиріччя освячення Великого екуменічного Хреста та двадцятирічча незалежності нашої держави.Хреста який вже нині в туристичних путівниках по Берегову фігурує як новітній символ міста. Тоді ми повернемося до теми із сподіванням, що справа зрушила, і Будинок милосердя із сміливого проекту перетворюється в реальний та затишний дім для найбільш нужденних.

Теги: хрест, Берегово, екуменічний, Володимир Шелемон, Ігор Семененко

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати