У Закарпатському обласному художньому музеї відкрилася персональна виставка художника, скульптора Романа Романишина (ФОТО)

"Сталося так, що відкриття виставки співпадає із початком Великодніх свят, тому значна частина робіт несе саме сакральний зміст" – каже митець. Багато з робіт, показаних на виставц,і знаходяться у приватних колекціях, але автор побажав все ж представити їх шанувальникам графіки, скульптури та живопису в Ужгороді.

Журналістам пощастило поспілкуватися з митцем за декілька годин до відкриття виставки. У розмові пан Романишин у загальному розповів про своє творче життя, його основні віхи, про виставку та представлені роботи, поділився своїми поглядами на сучасне мистецтво в Україні та за кордоном .

– Традиційним, мабуть, запитання для художника, є таке, яке стосується натхнення: звідки черпаєте його Ви, звідки приходять сюжети для ваших картин, скульптур?

– Річ навіть не у натхненні, це поняття для мене є певною мірою відносним. Як професійний художник, я від нього не залежу. Є люди, які кажуть, що чекають натхнення, що не можуть сьогодні працювати. Я собі такого дозволити не можу, мушу працювати щодня. А натхнення... Звичайно буває такий певний стан душі, який у мене багато в чому залежить від того, що я прочитав, з ким спілкувався. Друге – це мандри. Я багато подорожую. Що справило найбільше враження?  Це, мабуть Скандинавія у свій час, на диво Америка не вразила, творчих зрушень не викликала. На противагу їй була Японія – це інше бачення, інше сприйняття, після якого під впливом побаченого був цілий етап у моїй творчості.

Для прикладу Закарпаття – це невичерпне джерело вражень. На жаль, живучи у Прикарпатті, я дуже пізно потрапив на Закарпаття. Коли людина кудись їде, часто уявний образ того, що на неї чекає, не збігається з реаліями побаченого, а коли я приїхав сюди, зрозумів, що мої уявлення повністю співпали з тим, що є насправді.

– З чого почався ваш творчий шлях і коли він переріс у професійний творчу стезю?

– Я закінчив училище, нині це коледж, колишній Львівський інститут і працював там. І вже у 1991-1992 роках, знов-таки, перебуваючи у Львові, зрозумів, що зможу дати собі раду, займаючись виключно мистецтвом. Це була графіка, починав я як графік і це тривало досить довгий час до того моменту, коли мені стало тісно в одному стилі. Одночасно я взявся за живопис, бронзову скульптуру, яка стала для мене дуже сильним захопленням.

– Існує думка, що художник, який досяг досконалості, пише вже не картини, а творить пензлем музику. Скажіть, яку музику, в якому стилі пишете ви?

– (Посміхаючись) Ну, коли художник оцінює себе з позиції досконалості, це говорить про те, що є проблема, і це вже питання самокритики. Насправді, коли ти підбираєшся ближче до того горизонту досконалості, він все далі від тебе. Але, що важливо, на твір мистецтва справді треба не просто дивитися, його треба читати в контексті того, що ти бачив перед тим, після і слухати, справді, як музику. Вона не повинна бути обов'язково голосною, добра музика сприймається і тоді, коли звучить тихо. Те саме і в картинах: не важливо, які будуть кольори, не обов'язково яскраві, це може бути і графіка, але ця музика обов'язково має бути присутня.

–  Багато художників ображаються, коли їм кажуть, що вони малюють, а не пишуть. Часом, дивлячись на сучасне мистецтво, складається враження, що його творять саме маляри, але не художники. Доводилося бачити, як в одному з музеїв сучасного мистецтва була представлена купа побутового сміття в якості витвору мистецтва, або ж коли на полотні зображена, скажімо, покручена бляшанка. Як ви ставитеся до подібних речей, і як ви охарактеризуєте стан сучасного мистецтва в Україні загалом?

– Насправді, я досить добре до цього ставлюся. Якщо людина має гарну ідею і професійно її втілює, якщо це вражає, хвилює – вона досягає своєї мети. Щодо таких речей як треш-арт, теж дуже важливо, в якому контексті це подається: якщо людина має дзвінку, виразну ідею і її доносить до глядача, який не проходить повз, а зупиняється і замислюється над тим, що митець цим хотів сказати, то чому б і ні. Головне, щоб тема була свіжа, невичерпана, у протилежному випадку це вже буде плагіат. Взагалі подібні ідеї дуже швидко виникають, можуть бути виразними, але згасають так само швидко.

– Дозволю собі спрямувати нашу розмову трохи в іншому руслі. В одному з наших інтерв'ю, теж з художником, прозвучала фраза: "Художники ніколи не були соціально і політично активними", чи правда це, і як виглядає ситуація сьогодні, коли політика в нашій країні дісталася душі мало не кожної людини?

– Справді, художники принаймні намагаються триматися осторонь політики. От у Пушкіна є така фраза: "Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан". Митець все одно э членом того соціуму, в якому він живе, але в ідеалі художник має бути поза усіма цими процесами і, навіть маючи певну позицію, не втручатися безпосередньо у ці питання, адже тебе просто може не вистачити і на роботу, і на політику.

– Якщо б вам довелося зобразити на полотні українську політику, яка б це була картина, що змогли б на ній побачити рецепієнти?

– (Посміхаючись) У мене є абстрактні речі, взагалі про них можна висловлювати діаметрально протилежні думки. Сучасна політика в Україні дуже абстрактна, звідси і на полотні був би якийсь абстрактний сюжет.

– Багато хто вважає, що творчість у наших реаліях – безперспективна, і багато молодих людей буквально "закопують" свій талант, вибираючи іншу професію, щоб хоч якось існувати. Що ви порадите підростаючому поколінню талановитих дітей, молоді? Чи можуть вони реалізувати себе в українських реаліях, та як їм досягти успіху?

– У своїх мандрах я спілкуюся з художниками та іншими творчими людьми з різних куточків світу, і проблеми скрізь однакові, стосуються вони не тільки України. Творчий шлях завжди був непростим, і ніхто не обіцяв, що буде просто, але якщо душа людини до того лежить і ніщо інше її не цікавить, сам Бог велів: терпи і все буде добре. Але, звичайно, шлях непростий, і фінансово непростий, і досягнути бажаного рівня зараз дуже складно.

Теги: художник, Романишин, виставка, музей, картини

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати