- Із якими емоціями Ігор Гамула залишає "Закарпаття"?
- Було у нас багато проблем, однак не нарікатиму на них, зізнаюся - мені не соромно йти геть. Вважаю, що чимало зробив для клубу. Я ж бо працював не на себе, а на репутацію ФК "Закарпаття", цілої області. І хочу подякувати Нестору Шуфричу, що дав мені шанс трудитися в Ужгороді.
- Скажіть, а чи можна було не допустити такого провалу в поєдинку проти "Львова"?
- (усміхається). Футбол - складна штука. Певно, хлопці десь недооцінили суперника, тому перший тайм і призвів до катастрофи. У перерві ж я їм сказав усього п'ять слів, п'ять!.. Вони схаменулися, вийшли битися і ледь не витягнули той злощасний матч.
- Думка про відставку з'явилася відразу?
- Після такого матчу кожен поважаючий себе тренер повинен написати заяву на звільнення. Я так і зробив.
- І не шкода було йти?
- Для мене це був непростий удар. Що вдієш, футбольна доля дарує часом перемоги, однак настає час і для розчарування.
- Кажуть, Ви вже приглядаєтеся до нової команди. Зокрема, у ЗМІ з'явилася інформація, ніби Ігор Гамула очолить першолігову "Кримтеплицю"...
- Повна нісенітниця! Як це - приглядатися до команди? Хіба це річ, аби її вибирати? Передовсім мають вибрати мене.
- ...або ж вирощуватиме помідори...
- Це - мій профіль? Та ні (всміхається), для початку треба перевести дух, зібратися з думками.
- В Ужгороді Вас ще побачать?
- На трибунах "Авангарда", звісно. У цьому місті залишилося багато моїх друзів, тому на Закарпаття ще неодмінно навідаюсь у якості гостя.
- Ігоре Васильовичу, що би Ви порадили своєму наступнику?
- Підказувати нічого не збираюся. Певен: на моє місце прийде професіонал, він сам розбереться, що йому робити. Інша річ - моє серце залишилося на берегах Ужа. І я за цю команду вболіватиму тепер більше, ніж навіть за якісь там збірні!