Чи варто прагнути демократії…

АЛГОРИТМ КРИЗИ ЕЛІТ

Політична нестабільність має ще одне важливе коріння всіх проблем. Україна відчуває кризу еліт, яка має історичне походження. В першу чергу, в Україні є традиційним економічний та партійний елітизм, останній потроху відходить за своєю впливовістю, насамперед за давністю строків. Економічний елітизм зародився не так давно, приблизно з 80-х років ХХ століття, коли розпочалася так звана «відлига», або економічна свобода. Бурхливі 90-ті підсилили вплив економічної еліти завдяки підтримці радянським партогейноссе, які зайняли ключові керівні пости в пострадянських державах. Поки вибудовувалась пострадянська вертикаль управління державою, економічною елітною накопичувались первинні капітали, які пізніше дозволять змінити партійну еліту на державних посадах.

Іншими словами, причини виникнення політичної нестабільності коріняться саме в зміні політичних еліт на Україні. Тому можна заперечити той факт, що політична еліта є достатньо замкненою формацією в Україні. Саме рух та зміна між елітами спричиняє те, що ми розглядаємо як політичну нестабільність.

Іншою стороною медалі є питання про долю держави в цьому процесі. Криза еліт впливає на стан демократії у подвійний спосіб: з одного боку, криза дестабілізує ситуацію у самому суспільстві. Несформоване громадянське суспільство прагне впливати на прийняття рішень у державі в той, час коли відбувається зміна еліт. Іншими словами, громадянське суспільство прагне зайняти свою нішу, яка ще не звільнилась, проте прагне перейти на вищий щабель влади.

З іншого боку, криза еліт може означати оновлення: внаслідок цього відбувається капіталізація економіки, яка в майбутньому остаточно поставить крапку в детінізації, та створення ринкової економіки. А також відбувається оновлення владної команди, що є основним предметом критики з боку громадянського суспільства.

Проте наразі ми маємо вирішити загальніше питання:

чИ ВАРТА ДЕМОКРАТІЯ НАС?

Уявімо державу без протистоянь. Така держава можлива лише у декількох випадках: вона є авторитарною (тоталітарною), або громадяни держави байдуже ставляться до політики, яка особливо не відображається на їхньому способі життя.

Тепер уявімо державу, в якій постійно точаться суперечки навколо значущих політичних подій. Так відбувається в більшості демократичних країн із стабільною економічною ситуацією. Для таких країн (Франція, Німеччина) звичайною є ситуація, коли президент та прем’єр належать до різних партій. Яким же чином відбувається така взаємодія: поєднання, на перший погляд, не поєднаного?

По-перше, таким чином реалізується принцип балансу гілок влади, адже для реалізації програми уряду та стратегії президента потрібно весь час проводити в консультаціях.

По-друге, зберігається принцип підтримки громадянської думки, який полягає у тому, що обидва представника влади змушені «підтримувати» свій імідж «очільників» інтересів суспільства. За недотримання цього принципу послідує неминуча відповідальність перед виборцями.

Тоді у цих термінах політична нестабільність розуміється як ситуація неспроможності представників політикуму домовитися між собою.

Повернемось до України, де на нас чекає невирішена проблема: яку роль у становленні демократії в Україні відіграє політична нестабільність?

Звичайно, перше, що спадає на думку, політична нестабільність шкідлива для економіки України. Це правда. Іншими словами, політична нестабільність дестабілізує прийняття економічних рішень (наприклад, бюджету), а також фінансову політику держави.

Проте згадаймо класичну демократію, яка народжувалась у протистоянні Півдня та Півночі. Врешті-решт, протистояння Південь-Північ призвело до територіального та духовного об’єднання США. Для Америки це пройдений етап, в якому прийнята славнозвісна Конституція, в якому почали об’єднуватись штати в одну державу (чим вам не нинішня регіоналізація України?). Проте Україна має це зараз. І у нас є певні переваги перед Америкою, оскільки маємо алгоритм об’єднання країни.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати