Закарпатець за пляшку вина вбив пенсіонерку

Дивно, проте вхід до будинку пенсіонерки  був перекритий ззовні якоюсь пластмасовою ємністю. Відсунувши бутель вбік, чоловік  спробував відчинити двері, однак  зсередини їх явно стопорив якийсь важкий предмет. Зазирнувши в утворену шпарину, сусід побачив на підлозі біля входу ...непорушне тіло господині. Біля голови нещасної темнілася зловісна багряна пляма. Наляканий чоловік відразу ж поспішив до телефону. Невдовзі до будинку на зазвичай тихій вул. Кільцевій в Оноківцях один за одним почали з'їжджатися оперативні автомобілі міліції, прибула "швидка допомога". Медики, констатувавши смерть жінки від численних ран, завданих якимось гострим предметом ще кілька днів тому, поїхали геть, поступившись місцем криміналістам і слідчим. Тим часом начальник Ужгородського райвідділу УМВС Віталій Шимоняк, незважаючи на вже пізню годину,  за сигналом "тривога" зібрав увесь особовий склад міліції.

Як  і завжди, коли стаються подібні  тяжкі злочини, правоохоронці почали здійснювати подворові обходи, опитування сусідів убитої, перевірку алібі тих жителів села, хто постійно конф-ліктує із законом.  Разом з іншими займався цією марудною, проте вкрай необхідною роботою, і дільничний Мирон Криванич. Ще зранку лейтенант міліції, в зоні обслуговування котрого були саме Оноківці, заступив на службу в добовий наряд, отож разом з оперативно-слідчою групою серед перших прибув на місце страхітливого злочину. На жаль, жодних вагомих результатів до ранку наступного дня роздобути правоохоронцям не вдалося. Вималювалася хіба попередня картина можливих мотивів скоєння вбивства. Свого часу бабця робила вино на продаж, і хоча в останні роки цим не займалася, не виключалося, що вбивцею міг (могли?) бути хтось із колишніх клієнтів пенсіонерки. Крім того,  як підказали міліціонерам сусіди,  жінка частину своєї пенсії регулярно відкладала для доньки, котра з родиною мешкала в Києві, отож зловмисників могли зацікавити і гроші...

Як  би там не було, жодних вагомих зачіпок  по справі не з'явилося у міліції й наступного дня. Увесь цей час Мирон Криванич, незважаючи на попередню безсонну добу, працював разом з усіма. Врешті, саме дільничний і звернув увагу на те, що серед доброї сотні доставлених і допитаних у райвідділі осіб, які свого часу мали проблеми із законодавством, чомусь не виявилося раніше судимих жителів села – 28-річного Івана, 22-річного Володимира та 21-річного Сергія.  Разом із керівником сектору патрульної служби Юрієм Ковачем вирішили зустрітися з хлопцями.  Та от заковика – всі троє наче крізь землю провалилися. Поспілкувавшись з тими, хто знав молодиків, лейтенант міліції дізнався, що розшукувані чомусь раптово зазбиралися на заробітки. Ще більш інтригуючою виявилася наступна інформація – мовляв, наймолодший з трійці щось таки знає про вбивство. Коли ж, врешті, вдалося таки знайти Сергія і запросити для розмови в райвідділ, той категорично заявив, що до злочину не має жодного стосунку. Та лейтенант відчув, кривить душею хлопчина...  І справді, через якийсь час, попросивши цигарку, той став розповідати наступну історію.

Виявляється, кілька днів тому зустрівся з Іваном. Він мовчки витяг з кишені гроші: йди, мовляв, купи закуски та випивки. Сіли, випили. Після другої пляшки Іван раптово сказав, що убив людину. Слово за слово і Сергій зрозумів, що йдеться саме про пенсіонерку. Зі слів приятеля виходило, що пішов він до будинку старенької, аби розжитися вином: випитого до того здавалося недостатнім. Любов Минівна  пляшку винесла до огорожі – сторонніх людей до себе на  обійстя вона не пускала. Коли мова зайшла про плату, Іван пообіцяв гроші занести завтра.

 – Ні, хлопче, так не піде, – раптом затялася господиня. – Я тебе не знаю і даром вина не дам.

 Ось тут, як розповів Іван, його наче перемкнуло від злості. Не спам'ятався, як опинився по той бік огорожі, догнав стареньку в коридорі, шарпнув за плечі. Незважаючи на похилий  вік, вона почала чинити опір, кричати. У цю мить молодику потрапили в руки ножиці. Аби замовкла, перший раз ударив цією зброєю в горло, потім, здається, завдав ще кількох ударів у живіт. Захрипівши, пенсіонерка впала на підлогу, а він вибіг геть, на нічну вулицю.  Коли трохи прийшов до себе, помітив, що руки та одяг забруднені кров'ю жертви. В такому вигляді додому йти побоявся, вирішив перечекати у Володі. Аби замести сліди, задумав чкурнути на заробітки. І хоча склад заробітчан вже був, по суті, сформований, 40-річний бригадир Петро  був не проти ще одного робітника.

 Як  згодом розповіли рідні головного  підозрюваного, він лише на кілька хвилин забіг додому, перевдягнувся, схопив сумку з інструментом і зник, навіть ні з ким не попрощавшись. На той час, після отриманої Мироном Криваничем інформації, маховик розшукової роботи з розкриття вбивства вже набрав шалених обертів. Отримавши санкцію суду, в помешканні Івана був проведений обшук, у ході якого оперативники вилучили  одяг підозрюваного з красномовними плямами бурого кольору. Розповідь Сергія новими суттєвими подробицями доповнив і Володимир, у якого переховувався після скоєння злочину зловмисник. Більше того, як встановило слідство, обидва приятелі підозрюваного після вбивства навідувалися в помешкання пенсіонерки для пошуку грошей та цінностей.  Знайдене витратили на придбання спиртного, харчів і цигарок. Обидва, до речі, нині знаходяться під вартою.

 Щодо  головного підозрюваного, то особливих складнощів у встановленні його місця перебування на заробітках у Росії, як ви розумієте, в оперативників не було. Нині за допомогою прокуратури вирішується питання доставки Івана в Закарпаття із сусідньої країни. Ось тоді й стануть  відомими всі без виключення обставини про вбивство в Оноківцях.

Теги: вбивство, село, злочин, міліція

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати