У закарпатському селі живуть нащадки австрійських лісорубів (ВІДЕО)

Село Кенігсфельд. У перекладі з німецької - Королівське поле. Це не Німеччина чи Австрія, це Україна. Вітчизняне правило периферії - де закінчується дорога, там зникають ознаки цивілізації, - тут, у колишньому Кенігсфельді, а сьогодні Усть-Чорній - не працює.

У середині вісімнадцятого століття, імператриця Австро-Угорська, Марія Терезія, відома своїми менеджерськими здібностями, пообіцяла лісорубам з Верхньої Австрії "райське життя" - десь на околиці своєї імперії. Тут якраз знайшли поклади солі і для будівництва шахт необхідно було багато дерева.

76 родин ризикнули вирушити в тримісячну подорож - за довгим талером. Як виявилося, в одну сторону.

Більше 200 років тому австрійські лісоруби приїхали сюди "зі своїм статутом". І принаймні одну звичку вони зберегли до цих пір - пунктуальність. Зустріч нам призначили на другу дня і ми намагаємося не спізнюватися.

- Гутен так!

Вчитель німецької в місцевій школі, він же екскурсовод і краєзнавець - Валентин Кайс - нащадок одного з тих добровольців.

Валентин Кайс, житель села Усть-Чорна:

- Українці знали дерево звалити, але вони не знали його транспортувати. А австрійці були навчені робити спеціальні жолоби з дощок в горах, по яких дерево йшло само.

Своїм підданим тоді її імператорська величність пообіцяла дві корови на сім'ю, кошти для спорудження будинків і революційне - на ті часи - забезпечення старості.

Втім, наступники Марії-Терезії про ці августійші обіцянки забули. На зворотний шлях у людей грошей не було. Довелося обживатися: будувати будинки, зводити кірху, прокладати дорогу.

- Це типовий будинок, які будували австрійські поселенці. Це з'єднання деревин українці назвали "німецьким зубом". І практично всі вони міли одинакову планіровку. 

Про австрійських традиціях предків Єлизавета Кайс, переважно тільки чула.

Єлизавета Кайс - мешканка села Усть-Чорна:

Сесі традиції буди дуже інтересні, ну до війни. Після війни вже не було.

За часів 2-ї світової австрійців з Усть-Чорної як Фолькс-дойче вивезли рубати ліс до Німеччини. Більшість повернутися в радянську Україну побоялися. Як показав досвід сміливців, що сумували за другою Батьківщиною, правильно зробили.

"Поверненців" вантажили в товарні вагони і відправляли до Сибіру. Сталін австрійцям не довіряв, та й у Сибіру потрібно було комусь рубати ліс.

Своє повернення, правда, не в Австрію, а в Німеччину, вони називають біблійним словом "Ісход". Наймасовішим він був у середині сімдесятих минулого століття, після підписання гельсінського договору про возз'єднання сімей, розділених війною.

Валентин Кайс, житель села Усть-Чорна:

- Звичайно, сім'ї возз'єднувалися не тут, а там, в Німеччині.

На початку дев'яностих закарпатських австрійців "відкрили" на їх історичній батьківщині. Сюди потягнулися волонтери з Європи.

Єва - волонтер з Європи:

Він ідеальний, це кращий діалект, який я чула, бо він чистий.

Єва вивчає законсервовану в Карпатах верхньоавстрійську говірку і паралельно знайомить місцевих школярів з літературною німецькою мовою. Особливо раді гостям з Австрії нащадки їхніх співвітчизників.

Поруч з гостею Єлизавета Кайс оживає. У прямому і переносному сенсі - жінки розмовляють однією мовою.

Один з останніх австрійських поселенців все частіше замислюється над тим, щоб повернутися на історичну батьківщину. У його родині - 8 дітей. І виїхати звідси Валентин Кайс може з тієї ж причини, з якої більше двохсот років тому в Горгани перебралися його предки.

Теги: австрійці, Кенігсфельд, Усть-Чорна, Марія-Терезія, лісоруб, німецький

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати