Закарпатський медіа-простір: від етики до лайна

Кришеник 2011-02-08 / 13:54:00
Kergudu, 08.02.2011 12:20
Я хочу, чтобы это была сплошная живая энергия, без энтропии.

Обійтися без ентропії? Таке неможливе, і теж означало б смерть усього живого. Бо є ще таке поняття, як негативна ентропія (негентропія). Без неї, тобто без різних флуктуацій, відхилень, ненормальностей (притоків енергії ззовні) не стало б зовсім само-організаційних процесів у природі і суспільстві. Це з точки зору фізики.

Натомість Достоєвський у своїй творчості - це і є велетенські збурення, в його організованому хаосі задіяна негентропія (енергетична, емоціональна, розумова). Звідси - результат. Подібне здатне захопити будь-кого. Мене вразили ті його романи одного теплого літа, саме після закінчення дев'ятого класу. Поштовхом - фільмова екранізація "Братів Карамазових". Я, ще підліток, зробився на якийсь час емоційним фанатом того химерного світу. Багато емоцій, менше розуміння.

Згодом, значно пізніше, було читання щоденників Достоєвського. Що сказати? Інші відчуття: безпорадності, частіше - нерозуміння, інколи з огидою до думок письменника. Охолодження. Нестерпний, як людина і філософ. Глянув тверезіше. Місце на високій полиці для нього зосталося.


Тепер до Spectator (05.02.2011 23:41)

Всі, Вами названі, переважно були непоганими журналістами і популяризаторами чужих ідей. А Парамонов ще й "екстремальним" культурологом-неофройдистом, тобто класичною людиною вченості.

Наші ж судження чіпляють, здається, художню творчість і її результати. Тут місце Довлатова - окреме. Він - не Анатолій Стреляний, Петро Вайль чи Олександр Гінес. Більше було вимог до себе, і до власного творчого продукту.

Так само до Вас (у нас наче зробилася маленька дискусія у блозі МѢСТНЫЙ) :
Spectator, 06.02.2011 23:11
“Коли два філософи зустрічаються, то розумніше за все, якщо вони один одному не більше, ніж "Добрий ранок" кажуть”. Jean Paul Sartre.

Не встиг Вам подякувати за таку чудову цитату.
Добре. Адекватно. Несиметрично.

Kergudu 2011-02-08 / 12:20:00
Никто на самом деле не врубается, что Сергий (Донатович) Довлатов и Миллер (Генри) - это вершина "интимной" журналистики. А это именно то, что сегодня нужно народу. Нет, не тому быдлу, которое иногда даже по глупости своей залезает на новостийные сайты и начинает "умничать" в комментах. А простому парню из соседнего подъезда, который в школе мельком прочитал Достоевского и ничего не понял. А в этом и заключена вся штука - я сам ничего не понимаю ни в Достоевском, ни в реальной жизни... Но то, что я когда-то прочитал - отложилось, не мертвым пластом, а искренним, живым словом - к людям, к добру, к миру, к любви... Как мы это все похерили... Как мы углубились в поиски внешнеого врага... А ведь враг сидит в каждом из нас. В тебе тоже, следующий комментатор :)

Журналистика без чувств - мертва. Западный стиль (факты и только факты) - это путь в ничто. Наши писаки разучились думать, мыслить, сопереживать. И этому их "научило" наше скотское общество.

Но довольно философии и разглагольствования! Я люблю Украину - без идиотов, которые запрещают нам думать! Я хочу видеть мою страну совободной - от стереотипов! Я хочу, чтобы это была сплошная живая энергия, без энтропии. Да, я идеалист и утопист - поэтому застрелите меня.

Да здравствует разум!

Андрей 2011-02-06 / 17:50:00
2 Кришеник:
абсолютно згідний щодо інтимності, легкості, власних ритму і інтонації. Єдине що хотів би додати - помилково було б вважати цю легкість природньою, ця лапідарність - результат насправді маніакальної працьовитості, гіпертрофованого перфекціонізму, вимогливості до якості слова-як свого так і чужого - про що свідчать численні спогади друзів та колег. Всі ці "історійки" тільки виглядають випадково підслуханими анекдотами, які автору залишилося лише записати. Що не може не додати їм привабливості.

Spectator 2011-02-05 / 23:41:00

to Кришеник, 05.02.2011 12:24

А ви би не хотіли згадати Анатолія Стріляного? Чим він поступається тому ж Довлатову?

А ще Віталій Абрамкін, Володимир Матусевич, Віктор Некрасов, Владимир Максимов, Борис Парамонов, Сергей Юрьенен та і.

До речі, музикальні програми українською мовою на радіо Свобода з Мюнхену вів Константин (Калман) Гоффман, родом із Хуста!!!

Гість 2011-02-05 / 17:00:00
Перефразую - "Закарпатський медіа-простір: від етики до он-лайна"
Однак проблеми в іншому - більшість офіційних "журналістів" на примітивному рівні розуміють суть процесів, про які пишуть.
В результаті - он-лайн лайно на їх писанину.
Замість приймати позу "ображених" - вчіться!

Кришеник 2011-02-05 / 12:24:00
Spectator, 04.02.2011 20:12
Не знаю, что вы особенного в Сергее Довлатове нашли...

Сергій Довлатов від природи мав особливий дар, без якого важко обійтися талановитому оповідачу (журналісту) – власну інтонацію і ритм.
А ще – особливу інтимність викладу кожної своєї історійки. Так, наче розповідав оповідь-байку власне тільки для тебе, єдиного свого читача. Ще краще це виглядало в авторському викладі текстів під час роботи Сергія у російській службі радіо "Свобода".
Оті його м’яку інтонацію і ритміку, вільне дихання фрази часом перебирали для себе й інші добрі оповідачі. Наприклад, Ігор Померанцев, або ж Тарас Прохасько, інколи так мовив у своїх текстах покійний Юрко Покальчук.
Вживання матюків чи обсцентної лексики нічого в творчості не змінює на краще. Хоч деколи вдаються до цього як до легких замінників-збуджувачів, коли вже не виходить чого сказати (і треба якось прикрити внутрішню емоційну порожнечу та нездатність). Таке зустрінеш повсюди і повсякчас на нашій без’язикій вулиці. Неспроможний виговоритися скільки-небудь розбірно, обкладе все, на чому світ стоїть. І вже далі – “переходя на личности”.
Це ж стосується й нашого інтернетного спілкування. Спроможний обійдеться без лайнометання.

Spectator 2011-02-04 / 20:12:00

Не знаю, что вы особенного в Сергее Довлатове нашли, ведь что касается уровня его творческой деятельности, то ему ещё многого недоставало до асов из его сверстников. А колоритно матюкаться и Никита Сергеевич умел. Вспомните его посещение выставки художников-авангардистов в Доме Художника в Москве.

аргус 2011-02-04 / 19:13:00
Все было бы хорошо, если бы о качестве литературных фекалий рассуждали независимые люди. Ведь большинство из участников пренадлежат конкретным хозяевам , из рук которых едят,что немного извращает их реальное видение мира. Найти в нашей области не заангажированного талантливого журналиста очень тяжело. Я имею ввиду тех, кто считает это своим призванием, и на этой ниве пытается собирать в житницы. Аматоры молодцы, они не гонятся за славой и не норовят залезть под чье-то крыло.

Андрей 2011-02-04 / 12:17:00
2 Kergudu:
важко не погодитися, Сергій Донатович, із своїм досвідом як радянської журналістики так і емігрантської справді унікальне явище і обовязковий для вивчення/читання тому, хто хоче називатися журналістом.

Kergudu 2011-02-03 / 20:19:00
Ну вот и до Довлатова добрались! Этот факт не может не радовать - на пресс-клубе могли бы тоже прочитать о его (уважаемого мной писателя) журналистской деятельности. И пользы было бы, возможно, гораздо больше.

Пан Баклажан 2011-02-03 / 20:11:00
і головне - навіть після втручання адміну цитата Довлатова не втратила актуальності :)

(Для тих, хто його читав)

местный 2011-02-03 / 19:16:00
респект админу за опретивность - хотя в данном случае, по-моему, не по делу.
зашел на эту страницу, прочитал всё в оригинале, перешел на минуту на другую, вернулся - уже красные *******
но ведь была цитата из почти что уже классика :)

Андрей 2011-02-03 / 19:00:00

2 Пан Баклажан:


уже трохи оффтопык получаєцця :)


так ви праві, невміле використання матюка справляє жалюгідне враження. Здається у Довлатова в "Зоні" був епізод коли зек повчав молодого вохрівця, який бажаючи виглядати більш "вєсомо" сказав "********" (з таким наголосом). Так зек йому "можно сказать "********" можна "********", а таково слова как ви сказалі в руском літєратурном язикє, ізвінітє, нєт" :)

"Правилами коментування" на сайті Закарпаття онлайн заборонено "використовувати ненормативну лексику". Адмін

Пан Баклажан 2011-02-03 / 18:25:00
Тю, та не треба мене вчить!
Знаю я ваше кредо "про ето інтернет, дєтка" і цілком з ним погоджуюсь. Однак, матюками можна вміло користуватись, а можна ними тупо крити - є різниця?

Андрей 2011-02-03 / 17:41:00
2 Пан Баклажан:
я притримуюсь правила : мені не цікаво, хто сидить "за компом", спілкуєшся не з реальною людиною, а з його віртуальним альтер его, і людина має право, в рамках реалізації його, на ті засоби і форму які вважає за потрібні - правила встановлює він. Від мене вимагається тільки або прийняти це, або пройти повз. А не влаштовувати комусь проповіді з приводу тої ж "обсценки", наприклад. В цитаті про інтернет, яку ви чомусь сприйняли так бувально, саме про це, власне, і йдеться.

Пан Баклажан 2011-02-03 / 17:11:00
Так точно, пан Андрей. Я особисто, полюбляючи срачі в "єтих ваших интернетах" (с), притримуюсь (принаймні, намагаюсь) одного правила: ти не знаєш, хто сидить за ніком - тому уяви, що там сидить твоя мама.

Бо в житті я й з мамою можу посваритись, але ж матюками не обкладаю і все таке...

Андрей 2011-02-03 / 14:55:00
приєднуюсь до тих, хто не зрозумів чим саме "гранди" обурюються. "ето інтернет, дєтка, сдєсь могут послать нах..й". Ті хто це сприймає нормально, знають шо з цим робити (нє пєрвий год замужем) - ті ж Попович з Богдановим, а інші, відставивши мізинчика, "вигадують велосипеди" патякаючи про етос, цехову солідарність і т.д.

местный 2011-02-03 / 12:02:00
2Kergudu: может потому, что как говорилось в одном старом советском фильме ("Золушке", по-моему): "Эх, королевство у нас маловато - развернуться негде". причина возможно, состоит в излишней замкнутости, зацикленности только на областных вопросах... "Шыршы нужна" и глубже :) ?

Kergudu 2011-02-03 / 09:33:00
2местный. Ты прав. Но назовем для начала хотя бы одного популярного закарпатского блоггера (ну кроме всем известного Ал.Б-ова). Пачэму нэт? В чем причина, местный?

местный 2011-02-03 / 09:19:00
не будучи журналистом замечу: огромнейшую популярность и влияние сейчас набирают блоггеры, в т.ч. и пишущие под никами.
на них уже не просто ссылаются, с ними считаются... никакой оплаты, по крайней мере официально они не получают.
тот же Викиликс - некоммерческий проект, а эффект от его деятельности затмил, пожалуй, все коммерческие СМИ в 2010 году.
с развитием Инета традиционная журналистика тоже, как мне кажется, должна меняться...
нет, не прав?