Фраза "Дякую, Руслано, дякую тобі" в українському Інтернет-просторі, мабуть, уже настільки ж популярна, як російський мем "прєвєд". Адже знайти українського слухача, який жодного разу не чув про Василя Васильціва, важко. Щодо цієї неоднозначної особистості ходить купа найнеймовірніших чуток, основною метою яких є розгадати таємницю даного виконавця.
Ставлення до львівського таланту (чи, може, варто писати у лапках?) вкрай полярне: дехто вважає його унікальною постаттю укр-шоу-бізнесу, інші ж крутять пальцями біля скроні. Але ніхто, з тих, хто почув В. В., не лишається байдужим.
Василь не позиціонує себе як зірка. Описуючи свою біографію на власному сайті, він розповідає звичайну життєву історію простого українського хлопця: народився у Львові, ходив до дитсадка, потім у школу, скромно додаючи, що закінчив її "з оцінками не нижчими дев'яти балів (за дванадцятибальною системою)", а після 9-го класу вступив до музичного училища. Паралельно гриз граніт економічної науки Східноєвропейського університету економіки і менеджменту за спеціальністю "Маркетинг".
Зараз Василеві 23 роки. Він записав 14 альбомів, що містять близько 200 пісень. Багато з них стали справжніми хітами, тексти яких кожний фанат Васильціва знає напам'ять: це вже згадана "Дякую, Руслано", а також "Комп'ютер, Інтернет", "В цю мить", "Сушений кальмар"... Один із альбомів Васильців так і назвав "Фанати", присвятивши його "як вдячність людям, які, незважаючи ні на що, продовжують слухати мої пісні і підтримують мене як можуть".
Останнім часом Василь став відомим і поза межами Інтернет-простору. Його вже не раз запрошували на львівське телебачення, він був гостем і київського тіві-ефіру, де ведучі "М1" його представили як "мега-зірку".
— Василю, існує думка, що на сьогодні в українській естраді ви є фігурою культовою. Маєте особливий клуб прихильників, як оцінюєте цей факт?
— Особливий я у тому, що сьогодні більшість музикантів намагаються підлаштовуватися під популярні течії в естраді, починають грати комерційну музику і це відображається в тому, що вони не висловлюють свої почуття, свої думки у власній творчості. А для мене музика, творчість — це, в першу чергу, самореалізація, мені приємно, що це зрештою слухається. Є, звичайно, багато критики, але я вдосконалююся, ще, на жаль, мало моїх пісень публіка знає. Сьогодні постараюся заспівати й інші пісні, крім тих, які вони розраховують почути. Думаю, сподобається.
— Трохи про критику вашої творчості. Я знаю, що на початку вашої творчості ви отримували різні відгуки, і навіть було оприлюднене ваше листування з відомим журналістом Отаром Довженком. Він спочатку дуже критично ставився до вашої творчості, але ви написали йому серйозного листа і він переглянув свою думку. Чи були ще подібні випадки?
— Отар дуже ретельно і серйозно досліджував мою творчість і я йому так само серйозно відповів. Власне, пісня "Смажена відбивна" — це пісня про критиків. В творчості будь-якої людини є процес становлення і всі ми починаємо з чогось гіршого, але потім вдосконалюємося. Так само і я. Не стою на місці, весь час намагаюся писати краще. Є, звичайно, недоопрацьовки, але я вважаю, що в Україні є багато людей, які бояться відкриватися, бояться казати те, що вони думають. Я своїм прикладом хочу показати, що якщо людина чогось хоче, то вона має це реалізовувати.
Наприклад, зараз займаюся ще й зйомками свого любительського фільму. В мене давно виникла ідея знімати свій фільм, і оскільки у нас, в Україні, знімається мало фільмів, то вирішив показати, що якщо є якась задумка, ідея, то цілком можна на любительську камеру втілювати свої прагнення. Це й хочу показати людям: якщо людина чогось хоче, то вона має це робити і не боятися критики, не боятися бути незрозумілою. Я вважаю, що рано чи пізно люди зрозуміють.
— Про що буде фільм, якщо можна відкрити цю таємницю, і коли нам його очікувати?
— Фільм розповідає про містичні сни, які переплітаються з коханням двох людей. Дівчина причарувала хлопця, він любить її через чари, але потім вона його звільняє, почуття зникають, та згодом він розуміє, що це кохання було справжнім.
— Коли очікувати виходу цього твору?
— Я планую закінчити зйомки до весни, оскільки це доволі довгий процес. Реальніша дата — це початок вересня. Думаю, що в 2011 році він буде готовий.
— Відомо, що ви є дуже плодовитий автор, наздоганяєте за кількістю виданих альбомів рекордсмена в цій галузі — британський гурт Iron Maiden, який має 15 виданих альбомів. Звідки така плодовитість і скільки на сьогодні вами видано альбомів і написано пісень?
— Спочатку в мене була ідея написати більше пісень, ніж Beatles, і я спочатку й справді писав для кількості. Пісні почав писати тому, що мені цікаво було спробувати. Але тепер, коли зрозумів, як це робиться і почали з'являтися сформованіші творчі ідеї, то тепер пишу пісні тоді, коли є натхнення. Якщо ви заглянете на мій сайт, то побачите, що написав пісню зокрема про цю зиму, яка так і називається — "Зима". Тобто пишу тоді, коли є натхнення. Я пісні пишу вже досить давно, цього літа святкуватиму 10-річчя творчої пісенної діяльності. Якщо так порахувати, то 20 пісень на рік — це не так уже й багато.
Більше мене дивує, коли люди кажуть, що це багато. От Висоцький, наприклад, написав понад 800 пісень і ніхто не каже, що він графоманством страждав...
— А вас у подібному звинувачували? Були такі закиди?
— Так були. А от Бетховен понад тисячу творів написав, і нічого.
— Як ви потрапили в Ужгород і з якою метою цей концерт?
— Я вирішив приїхати до Ужгорода, тому що переписувався по "Контакту" з одною дівчиною, з якою хотів давно побачитися, тож вирішив приїхати і їй заспівати. Та вона не прийшла на концерт і цим остаточно підкосила мою віру в дівчат. Тож треба з ними бути жорсткішими. Потім вона сконтактувалася з своїми друзями, які й організували цей концерт. В принципі, мені організація подобається і, думаю, що сьогодні буде хороше шоу.
— Крім музики і кінопроекту, чим ви ще в житті займаєтеся?
— Я нещодавно закінчив Львівську комерційну академію за спеціальністю "Маркетинг" з червоним дипломом магістра, зараз працюю за спеціальністю, я директор Львівського представництва торгово-промислової конфедерації, також працюю над проектом для львівського телебачення, присвяченого львівським музичним гуртам, висвітленню їх на телебаченні та сприяння їхній популяризації. Там буду і ведучим, і автором проекту. Тобто, беруся за різні ідеї, які випромінюю.
— Що хотіли б сказати ужгородцям та закарпатцям напередодні Новорічно-Різдвяних свят?
— Радійте святам, у вас прекрасне місто. Я саме проходив вулицями і ніби виникали картини з Різдвяного фільму, коли падає сніг і довкола вузенькі казкові вулиці — мені це дуже подобається.
* * *
Що ж до колег по цеху, то й у них досить неоднозначне ставлення до Василя. Хтось просто не сприймає його всерйоз, комусь байдуже, є й гарячі прихильники. Наприклад, музиканти гурту "Абздольц" називають В.В. справжнім панком, який є таким, яким він є, і не соромиться цього. А команду Esthetic Education підкорила щирість Василя, в результаті чого вони написали пісню про хлопця, яку так і назвали "Vasyl Vasylciv". У кліпі на цю пісню задіяні ляльки, де супермен — прототип Василя — рятує свою дівчину від страшних монстрів, яка в кінці відео народжує йому дитину — Васильціва-молодшого.
На скромну думку автора цього інтерв'ю, Василь Васильців — це совість нашої естради. Він не попадає в жодну ноту, але він дуже щирий, довірливий і наївний. Це блаженний від української музики, а вони часто були пророками. Я геть не є фанатом творчості В.В., часом його музика "плавить мені мозок", але те, що він ЯВИЩЕ шоу-бізу, унікальне не лише в Україні і у світі, це безперечно. Явище самобутнє і ні на що не схоже. А хто вже як його сприймає — це особиста справа кожного.
Олександр Попович, РІО
7897 2013-12-05 / 16:51:00
Цього нездару штучно розкрутили
:) 2010-12-31 / 15:45:00
Читачу: там пишуть про слухача, а ти читач :)
З наступаючим всіх!
читач 2010-12-31 / 14:30:00
Адже знайти українського слухача, який жодного разу не чув про Василя Васильціва, важко.
НЕ ВАЖКО. Я - один з них.
І 2010-12-31 / 12:12:00
Чули ми про нього, чули. Навіть бачили в програмі Х-Фактор. Бідний Серьога так розпинався, всім суддям розказував що зараз виступить Василь Васильцев, він такий класний, такий відомий... А потім вийшов Василь на сцену, заспівав і всі побачили що співати він не вміє. І потм Серьозі було дуже соромно за те, що він так його піарив перед суддями.