У Перечині рятували двох чоловіків, що втратили свідомість всередині цистерни (ФО...
У середу в Ужгороді прощатимуться з полеглим захисником Михайлом Шишкою (ФОТО...
ВІДЕОФАКТ. Перевал на межі Закарпаття та Львівщини накрила хуртовина, працює ...
У Франції відкрили перше у світі індустріальне виробництво целюлози з опалого ли...
"Закарпаттяобленерго" повідомило про відміну впровадження графіка погодинни...
Співробітника БЕБ, що на "лівому" авто скоїв "смертельну" ДТП на Хустщині, випус...
У Перечині рятували двох чоловіків, що втратили свідомість всередині ц...
„БотакЄ”. Нову збірку творів Тараса Прохаська презентували в прес-центрі „Закарпаття” (ФОТО)
У п’ятницю прес-центр „Закарпаття” зібрав журналістів на презентацію нової книги топового письменника Тарас Прохаська. Ужгород став останнім у серії міст України, у яких відбулася презентація „БотакЄ”.
Розмовляв із письменником літератор Остап Белей і так, у формі діалогу, Тарас Прохасько і розповів про свою книгу та про особливості власного творчого процесу. „Література не повинна бути відповіддю на багато питань. Вона скорше повинна бути поставленим питанням, аніж відповіддю письменника, особи приватної, на безліч питань, які, можливо, й близько не лежать до його сфери інтересів", – переконаний письменник. Саме тому його збірка носить таку цікаву назву. Бо так є... „Це є відповіддю на питання, на які більше нічого не можеш відповісти, – вважає Тарас Прохасько. – Наприклад, чому сніг білий? Бо так є!.." Це визнання того, що існує певний стан світу, який література і читачі можуть сприймати, а вже потім розмірковувати над тими явищами. „Я залишив собі право писати те, що я не бачу в інших письменників"
Розмова про увагу людей до актуального і важливого у нашому житті, про поставлені питання і отримані відповіді, про самоаналіз чи т.зв уважне життя, про звернення до внутрішнього світу кожної людини, які письменник кладе в основу своїх творів, зокрема перейшла до теми про загальні напрямки в сучасній українській літературі.
Загалом збірка „БотакЄ" містить у собі твори Тараса Прохаська у розрізі 10 років. І ця схильність – друкувати збірки своїх творів, – на думку письменника, є кроком до супермаркету. „Це є полегшення споживання і відповідає сучасному настрою споживача," – каже пан Прохасько. Хоча при цьому письменник втрачає свою самостійність.
„Я є не письменником, а оповідачем", – переконаний Тарас Прохасько і розповів журналістам про те, як, власне, він прийшов до письменницької праці, побувавши і вчителем, і барменом, і попрацювавши у лісництві. Нині Прохасько поєднує своє продуктивне творче життя з роботою в газеті „Галицький репортер". А сам процес творчості порівнює хіба з процесом фотографування, коли письменник бачить певну ситуацію в житті і розуміючи її неповторність, знає, як її написати і прагне „законсервувати цю неповторність".
Відтак розмова перейшла на таке явище як „читач Тараса Прохаська". Він, за словами самого автора, людина, яка не боїться підніматися по драбині, і з-поміж сходів, ескалатора та драбини обирає саме останнє. „Я, переважно, перший абзац роблю страшенно складним. І коли якийсь читач не налякається того абзацу і подереться по драбині вище, то там йому відкриються гарні краєвиди," – розповів Тарас Прохасько.
„Я закликаю до уважного життя, каже пан Тарас, – Уважним бути файно і кайфово, тому що це означає осмилене життя. Це є мессиджем моєї книги. "
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
сашо 2011-02-18 / 16:51:00
на першій фотці здається,що прес-центр називається "Карпа":)
Кришеник 2010-12-26 / 11:05:00
Василь Горват, 25.12.2010 17:00
БотакЄ написано в реальному постмодерндискурсі...
Гаразд, якщо вже не обійтися без мудруватих слів, що все більше вртачають свою первісну сутність.
В Непростих увидіти Борхеса, Кортасара та увесь той латиноамериканській магічний реалізм - не важко. Але Тарас зайшов далі - це врешті вже своє і ні в кого не запозичене. Його тексти заброджені на своїх заквасці, чи то виноматеріалах - на вибір, як хочеться (а растамани забрели в його дивачний світ мабуть випадково).
попша 2010-12-25 / 21:17:00
БоТАКНЕЄ!!!
Василь Горват 2010-12-25 / 17:00:00
Що й казати Тарасові тексти виділяються природною наративністю на відміну від текстів багатьох колег. (Таке враження що сучасні українські автори втратили здатність писати просто й без ви...еее...крутасів) При цьому БотакЄ написано в реальному постмодерндискурсі, тобто після Борхеса й новітнього потрактування первісних міфів. Вітаю Тараса і читачів з доброю книгою.
2010-12-25 / 16:49:00
Олег Диба 2010-12-25 / 13:53:00
Якось так сталося, що я особа не лише, значною мірою, позасуспільна, але й "позалітературна" зокрема. Але Прохаськом приємно вражений - і його спокійним викладом гарних думок у прес-центрі, і тим, що вчора ввечері, нашвидкоруч, встиг вихопити для себе із "БотакЄ"
Кришеник 2010-12-25 / 13:24:00
Якби раптом стався непростимий збій у найвищих сферах, і Тараса Прохаська не існувало б у сучасній українській літературі, його варто було б собі придумати. Бо він один спроможний своєю спокійною негаласливою присутністю оправдати і реабілітувати в очах вдумливого читача легковажні “зальоти” та банальну гріховність “постмодернового” буття новітнього нашого письменництва. Хоч і обізвати його постмодерністом, чи там молодим письменником, рука до клавіатури не пристане.
Найперше, що маю сказати, література від Прохаська – література для особливого читача. Треба багато чого збагнути, аби відбутися справним його читачем. Я б назвав Прохаська близьким до ідеалу – майстром інтелігентного, інтелектуального тексту. Завжди в літературі існували одинаки, хто ні на кого не були схожі, але кого тримали зразком письменника для обраних, для всіх тих, хто вже пише, чи тільки пробує писати. Тексти Прохаська, як палімпсести, де все, здавалось би, лежить на поверхні (оповідач легко оповідає свою недовгу історію), проте з глибини просвічують й інші шари – там спресована перероблена емоція відчуттів та настрою.
Взявши до рук, скажімо, його “FM-Галичину”, хтось уловить в ній легкі інтонаційні прийоми від І. Померанцева чи С. Довлатова (про них з глибокою повагою відзивається і сам Прохасько), але там знайдеться й інше. Письменникова індивідуальність до кінця перетравила в собі, переінакшила минулий досвід, трохи додавши перебіжних хвилинних настроїв, і тоді його лексика і література набули упізнаваної індивідуальності майстра.
Інша річ – “Непрості”. Коли читав, втрапив несподівано до світу закарпатських своїх дідика та бабки, перенісся в часи, коли цивілізація увірвалася, розриваючи на дрібні шмаття старозавітну усталеність світу Карпат. Чи це такий магічний вплив тексту від Прохаська, тільки відчулося мені, що Карпати – це єдиний наш Всесвіт і наше спільне з ним місце стояння. І тут ми єдині, попри все наше лексичне й культурне різноманіття.
Продовжую читати Прохаська.
НОВИНИ: Культура
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta