Норма закону про психологічну програму для кривдників на Закарпатті не виконується

"Ми повинні вплинути на сприйняття суспільством проблеми насильства. Часто нам показують, що не треба робити, але не показують, що треба робити. Тому оголошуємо старт кампанії популяризації тих якостей, які слід розвивати, а не тих, яких треба позбавлятися", -- сказав голова правління Коаліції по попередженню насильства в сім'ї Володимир Башкірєв. Зокрема, за його словами, люди повинні не відповідати на агресію у свій адрес такою ж поведінкою, а демонструвати розуміння. Ідея акції полягає у тому, що соціальне партнерство у широкому розумінні цього слова – це всі ми, фахівці, журналісти, батьки, громадяни, усі можуть долучити до цього процесу і зробити світ безпечним, вільним від насильства.
 
В. Башкірєв закликав журналістів своєю роботою допомагати людям усвідомлювати важливість добрих справ кожен день, пам'ятати про це не тільки під час акції "16 днів проти насильства".

Фахівець також повідомив, що, згідно із законодавчими нововведеннями, в Україні повинні бути запроваджені корекційні програми, які змінювали б репресивний підхід на такий, за якого людина, яка має проблеми і проявляє агресивність, отримує психологічну допомогу, має змогу розібратися зі своїми проблемами і не транслювати насильство.

Проте ця норма закону не діє. Формально вона існує, але ні в місті, ні в області немає організації, яка б здійснювала такі корекційні програми, немає навіть приміщення для цього. В. Башкірєв розповів: "Я проходив навчання саме для підготовки таких фахівців, які будуть здійснювати відповідні корекційні програми з кривдниками, але запиту на таку роботу до нас не було". Згідно із згаданим законом, людина, яка вдруге потрапляє до уваги правоохоронних органів як кривдник, зобов'язана пройти таку програму. У розвинених країнах вона є альтернативою ув'язнення.

Володимир Кенсіцький, начальник відділу у справах сім'ї та молоді Ужгородської міської ради повідомив, що роль влади наразі зводиться до координатора співпраці між громадськими організаціями, які протидіють насильству, із соціальними службами, органами внутрішніх справ. "Хотілося б зрушити цю проблему з місця, плануємо відкрити консультативний центр, до якого зможуть звернутися люди, які зіткнулися із насильством, але не бажають подавати заяву до міліції", -- розповів посадовець.
 
Цього року до міського управлінні МВС вже надійшло 156 заяв про факти насильства в сім'ї. Щодо таких сімей Центр соціальних служб складає акт обстеження, вивчає психологічну ситуацію в ній. "Але крім як надати консультативну допомогу більше нічим допомогти не можемо. Діє кризовий центр, де можуть перебути певний час жінки з дітьми, що потрапили у скрутну ситуацію, але для комплексної допомоги цього замало, -- сказав В. Кенсіцький, -- Передбачено психологічний супровід родини, але нерідко люди самі відмовляються від нього, як і забирають заяви із міліції. Проте після періоду затишшя все знову повторюється. У нашого відділу є, так би мовити, "постійні клієнти", у яких періодично виникають конфлікти та прояви насилля".

Валентина Шевчук, завідувач Центру практичної психології і соціальної роботи управління освіти Ужгородської міськради розповіла, що фахівці центру надають консультації дітям, батькам і вчителям у межах навчального часу. Робота шкільного психолога, звичайно, не обмежується 16 днями протидії насильству. "В останні роки психологи особливу увагу приділяють спілкуванню з батьками і вчителями, проводять тренінги для педагогів, працюють із тривожними, агресивними, імпульсивними дітьми", -- сказала В. Шевчук.

Вікторія Башкірєва, регіональний представник секції дитячої та юнацької психотерапії Української спілки психотерапевтів, регіональний представник Українського інституту системної та сімейної терапії зауважила, що на Закарпатті вже є позитивний досвід як зміни поведінки кривдників на ненасильницьку, так і психологічної реабілітації жертв насилля. "Насильство починається не там, де хочуть причинити зло, -- наголосила В. Башкірєва, -- А через втомленість дорослих від способу життя, їх психологічної і педагогічної некомпетентності, а також, коли адаптивні здібності зменшуються. Батьки потребують відновлення, психотерапевтичної допомоги, щоб їхні проблеми не спричинювали насильницькі дії щодо дітей".

Як приклад фахівець навела ситуацію, коли у хлопчик-підлітка різко змінюється поведінка в школі, зростає агресивність або дитина надмірно бешкетує. Вдома – триває процес розлучення батьків. Школа найчастіше приймає рішення виключити учня. Мамі, у свою чергу, складно ідентифікуватися з неуспішним вихованням, вона дистанціюється від дитини через те, що соціум сигналізує про її негативну поведінку. Натомість у крайових психологів є досвід повернення мамі можливості любити свою дитину.

"Насильство — проблема не однієї родини, а загальнодержавна, вона повинна вирішуватися на різних рівнях, об'єднувати зусилля людей, які прагнуть змінити стосунки на краще", -- підсумував Володимир Башкірєв.

Теги: насильство, агресія, психологічний

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати