Як вдалося з’ясувати, група львівських туристів у складі 18 чоловік прибула в село Лазещина Рахівського району Закарпатської області 28 квітня й зупинилася на одній з турбаз. Об’єктом відпочинку вони обрали гору Петрос, яку вони вирішили підкорити наступного дня. Вранці 29 квітня всі відправилася в гори. Ніщо не віщувало біди, адже основна частина групи приїжджає в Закарпаття щорічно й обізнана з місцевістю. Проте все почалося ввечері, коли керівник групи не дорахувався однієї людини з тих, що здійснювали сходження.
Повідомлення про те, що одна з відпочиваючих не повернулася на базу, до працівників Говерлянського аварійно-рятувального пункту надійшло о 23:35 годин 29 квітня. Все, що міг розповісти старший групи, це те, що в останній раз Наталю бачили на вершині Петроса. Виявилося, що жінка, прямуючи донизу з гори, дезорієнтувавшись на місцевості, пішла в іншому напрямку.
На пошуки туристки, що загубилася, були задіяні сили Говерлянського, Рахівського аварійно-рятувальних пунктів та Ясінянського держлісгоспу. Одні розпочали пошуки з боку села Лазещина, а інші - з села Богдан. Обстежуючи територію, де востаннє бачили Наталію, рятувальники сподівалися, що незабаром дівчину знайдуть. Під час огляду вершини Петроса рятувальники помітили її сліди, які в подальшому і стали орієнтиром для пошуків. Як розповів командир Говерлянського аварійно-рятувального пункту Дмитро Климпуш, вони вели в ущелину Усть-Гарманеска. Саме там після дванадцятигодинних пошуково-рятувальних робіт (близько 13:30 30 квітня) її й було знайдено. Хоча для того, щоб дістатися до потерпілої, рятувальникам довелося пробиратися через густі зарості дерев та кущів за допомогою сокир.
Ще кілька годин, як розповіли рятувальники і похід у гори для туристки закінчився б фатально. Жінка перебувала в шоковому стані та не могла самостійно рухатися. ЇЇ одяг був повністю мокрий, а в той час у горах температура повітря сягала 0 градусів за Цельсієм. Окрім того, пробираючись густими зарослями, вона загубила один черевик.
Як вона туди потрапила, можна було тільки здогадуватися, адже на запитання рятувальників потерпіла не могла дати зрозумілих відповідей. Очевидно Наталя, зрозумівши, що вона загубилася, вирішила шукати людей, рухаючись вздовж гірського потічка. Однак, з огляду, на те, що знайшли її досить далеко від Петроса, можна припустити, що жінці довелося блукати цілу ніч.
Рятувальники негайно надали жінці першу медичну допомогу й почали її транспортувати до села Богдан, де на неї вже очікувала швидка. Через дві години потерпілу було доправлено до Рахівської центральної районної лікарні, де її було госпіталізовано в реанімаційному відділенні, звідки вже наступного дня її доправили до Львова.
В головному управлінні МНС України в Закарпатській області вважають, що наслідки такого сходження могли б бути набагато менш дошкульними для Наталі, якби рятувальників про те, що вона не повернулася, повідомили одразу після того, як це сталося. Однак, не вельми виправдані очікування на те, що вона от-от повернеться, призвели до втрати дорогоцінного часу, тоді як у горах від цього часто залежить не тільки здоров’я, але й життя людини.
Самі ж рятувальники, на думку Володимира Бодака, першого заступника начальника закарпатських „еменесників”, спрацювали професійно і заслуговують на те, аби стати номінантами на присвоєння їм звання „Герой-рятувальник року”. Принаймні, в головному управлінні МНС України в Закарпатській області готують подання на людей, котрі щороку рятують кілька десятків життів громадян.
Центр пропаганди ГУМНС України в Закарпатській області
03 травня 2006р.
Теги: