Деколи, буває, навіть дозволяємо собі образити їх некоректним ставленням чи лихим словом лишень через те, що вони не такі, як інші. Але, познайомившись із такими особами, я зрозуміла, що дехто з нас не вартий навіть звання людини поряд із цими особистостями. Інваліди реабілітаційної групи намагаються досягти висот, зацікавлені в тому, щоб їх почули і побачили, щоб ними пишалися. Бо ж не секрет, що таким дітям нерідко бракує уваги дорослих. Кожного року члени реабілітаційної організації беруть участь у різних спортивних змаганнях, де виборюють нагороди олімпійського рівня. Я поспілкувалася з керівником Іваном Проданом, який розповів про досягнення своїх вихованців.
– Чому ви почали займатись такою благородною справою – вихованням дітей з обмеженими фізичними можливостями?
– Із 1968 року я працював учителем фізичного виховання в Рахівській школі. Згодом, у 1982-му, доля привела мене до Берегівської допоміжної школи-інтернату, де я почав звертати увагу на учнів, які потребують допомоги. Закінчивши освітянську діяльність вісім літ тому, почав будувати плани про заснування реабілітаційного об'єднання – збирав інформацію, знаходив дітей, розмовляв з їхніми батьками, спілкувався з працівниками соціальних служб. У 2004-му мої вихованці побували на Всеукраїнських змаганнях, де отримали немало нагород. І це дало їм натхнення збиратися на тренування щодня. У 2005 р. моя команда взяла участь у Паралімпійських іграх у Євпаторії, де дійшла до фіналу. Навесні 2006 р. нам надали приміщення в школі "Золота рибка", де ми щодня проводили тренування.
– Що привело вас у ЗОШ № 6, як часто проходять тут тренування?
– З часом ми почали збиратися в шостій школі, з керівником якої домовились, що будемо проводити тренування тричі на тиждень – у вівторок, четвер і суботу. Гуртуємося після шкільних занять у 16.00 і залишаємося в спортзалі до 20 год.
– Яка кількість інвалідів об'єднується під вашим "крилом"?
– У Берегові проживає близько 80 таких осіб, з яких на заняття приходять, зокрема, 30 дітей і 20 дорослих.
– Із чим пов'язані проблеми членів очолюваної вами реабілітаційної організації?
- Зокрема, це захворювання опорно-рухового апарату. Найперше йдеться про ДЦП, сколіоз, ураження зору, слуху й мовлення, а також інтелекту. Найкращі ліки для них – фізичні вправи. Серед моїх вихованців Річард Міндак, Калина Квак, Давид Деречкеї, Віталік Кисляк, Олександр Загієв, Карло Сюлек та інші.
– Якими видами спорту займаються діти?
– Спочатку ми почали займатися настільним тенісом, легкою атлетикою, більярдом, рибалкою тощо. Проте останнім часом вирішили сконцентрувати свої зусилля на настільному тенісу, адже завдяки йому діти найбільше рухаються, розвиваючи своє тіло, отже, роблять великий крок уперед.
– Які плани на майбутнє?
– Якщо ми отримаємо допомогу на покращення матеріальної бази, то зможемо придбати власний зал, де щодня у будь-яку пору року проводитимемо тренування. Також закупимо нове спортивне обладнання: тенісні столи, ракетки, м'ячики тощо. Завдяки цьому хлопці й дівчата покращать свої результати і зможуть потрапити в резервну національну збірну Паралімпійських або Дефлімпійських команд, де будуть отримувати кошти за свою працю.
Я вважаю, дуже важливо подбати про дітей з обмеженими можливостями сьогодні, адже вони налаштовані на успішне майбутнє. Перемагаючи в спортивних змаганнях, діти знають про свої можливості, відчувають, що потрібні Батьківщині. Вони – приклад для інших, адже в їхніх очах сяє іскорка надії на щасливе майбутнє. І намагаються досягти неймовірних висот, не зупиняючись перед труднощами. Кожного дня учні Івана Продана долають нелегкий шлях, проте стають для нашого міста справжніми героями!
Тетяна Сойма, Берегово