Чи є перспективи в ужгородського „золотого кільця”? Вибори скінчилися: що далі?

На жаль, вся увага громадськості в передвиборчий період та й під час проведення виборів була зосереджена в основному на виборах міських голів, депутатів міських та районних рад. Однак запекла боротьба точилася не тільки в  крупних адміністративних центрах, але й навколо представництва в сільські та селищні ради. І чим ближче ці села розтащовані до обласного центру, тим гострішою була виборча компанія. Надзвичайно котуються крісла сільських голів та дипутатів сільських рад в селах так званого ужгородського „золотого кільця". Це й зрозуміло, адже сільські ради, які розсташовані навколо Ужгороду, мають потужні земельні ресурси, а ціни на земельні ділянки тут часто-густо сягають 25-30 умовних одиниць.

Оноківська, Великолазівська, Баранинська, Коритнянська, Холмківська сільські ради впритул підступилися до м. Ужгорода. В селах цих сільських рад майже відсутнє безробіття, адже левова частина громадян працевлаштовані в обласному центрі. Маштабні інвестиційні проекти дали змогу на території деяких сільських рад „золотого кільця" створити потужні промислові підприємства, на яких трудяться сотні селян з навколишніх сіл. З іншого боку ці підприємства є бюджетоутворюючими не тільки районного бюджету, але й сільських. А головне – це земля, попит та ціна на яку невпинно зростає.  Якщо ще врахувати десятки дрібних підприємств та фермерських господарств, приватних підприємців-„одноосібників"  то вимальовується картина самодостатності та економічного процвітання  цих населених пунктів...
 
Але чи так все „гладко" насправді? Щоб зясувати це автору довелося затратити кілька днів і, звичайно, кілька десятків літрів бензину...

Надзвичайно, в контексті розуміння розвитку місцевого самоврядування, десонують дві сільські ради Ужгородщини, які розсташовані в безпосередній близості від областного ценру – Оноківська та Холмківська.

У селі Оріховиця я не був, певно, років пять... і не зразу впізнав його вулиці. Так, саме вулиці, з добротним асфальтним покриттям, з освітлювальними ліхтарями, з облаштованими автобусними зупинками, а не „чумацькі шляхи", по яких навіть з волами проїхати важко. Несподіванкою для мене було й те, що колись, як кажуть, Богом забута та віддалена від центру села вулиця, яку місцеві називають „Кам'яною гіркою", також красується асфальтом. Хоч село „тупикове" та визиркує аж із-під Анталовецького хребта, воно повністю газифіковане. За останні роки в селі побудовано дитячий садочок, котрому би позаздрили в самому „вароші", відкрито амбулаторію, споруджено кілька пам'ятників. Тут комфортно почуваються підприємці.
 
Згадую, як років шість тому в ЗМІ я піддавав жорстокій критиці голову Оноківської сільської ради Віктора Дмитрика за те, що він, ніби, порушує бюджетне законодавство, відмовляється сповна перераховувати кошти в районний бюджет. Діставалося  п. Віктору (і не тільки від мене) й за його політичні „проесдеківські" переконання.  Зараз, коли після закінчення чергової каденції на посаді голови сільради всі досягнення Дмитрука можна не тільки побачити, але й пощупати, хочеться сказати:"Яка гидота ця ваша заливна риба! Яка гидота ця ваша політика!". Адже не політичні вподобання дипутата чи голови міста, села визначають перспективи громади, а їхній професіоналізм, бажання та вміння.  На останіх виборах головою сельчани Оноківців та Оріховиці вже в котре обрали В.  Дмитрука  – керівника, якому за всі свої численні каденції жодного разу не дорікнули за зловживання, дерибан землі тощо. Тут не було „земельних скандалів", як навколо Великолазівської сільської ради, тут немає проблем із вивозом сміття чи наданням інших комунальних послуг, бо створене Дмитруком сільське комунальне господарство чітко виконує покладені на нього функції...

Інвестиційна привабливість сіл Минай, Холмок, Розівка, Концово, в силу їхнього геополітичного розміщення, очевидна. Ці населені пункти Холмківської сільської ради розташовані вздовж міжнародної траси Київ –Чоп, тому іноземний капітал не випадково уподобав для своїх підприємств саме ці території.  Тут успішно працюють підприємства з іноземними інвестиціями „Джейбіл" та  „Ядзакі". Функціонують та відраховують в місцевий бюджет кошти у вигляді податків. На ці кошти органи місцевого самоврядування повинні б розвивати інфраструктуру сіл. Та зась!!! За роки незалежності на території Холмківської сільської ради мало що змінилося: розбиті дороги, відсутні водопроводи, каналізаційні системи, стадіони та спортивні майданчики. Одна концівська школа на чотири села, немає дитячого садочку. І це в сільській раді, на території якої знаходяться флагмани закарпатської промисловості, де є кілька десятків приватних підприємств різної потужності?! В даному випадку, хочеш чи ні, станеш міркувати про неефективність використання коштів бюджету сільської ради, а ще така ситуація навіює на роздуми про фінансові зловживання.

Хочу лише зазначити, що тільки на останніх двох сесіях сільської ради минулої каденції ужгородським чиновникам, працівникам міліції, прокуратури та СБУ було надано через підставних осіб понад 50 земельних ділянок під забудову індивідуального житла, які вже продані ними з метою власної наживи. До сьогоднішнього дня незакінчилася „епопея" навколо підприємства „Титан", котрому Холмківська сільська рада надала сквер в центрі села Минай для будівництва станції автосервісу та автомийки. Завдячуючи громаді села та журналістам протистояння в судовому порядку було вирішено на користь жителів Минаю. Тодішній голова Холмківської сільської ради Володимир Данило неоднозначно вказував, що рішення про надання скверу під будівництво було прийнято у звязку з нещадним тиском на нього колишньої голови райради Н. Сейковської.  Хоча минуло багато років, та т, що рішенням суду будівництво обєкту в сільському сквері заборонено, рішення про надання землі  фірмі „Титан" до цих пір не скасоване.

Будь-які надії на позитивні зміни в жителів сіл, що входять до складу Холмківської сільської ради,  повністю розсіялися після виборів у місцеві органи влади. Так на посаду заступника голови сільради  група депутатів пропонує обрати колишню заступницю сільського голови Ольгу Лазорик, котра фактично керувала сільською радою останніх 5-7 років у зв'язку із хворобою голови. Саме в цей період сформувався остаточний занепад Холмока, Концова, Розівки та Миная та масово розбазарювався безцінний ресурс громади – земля. Зауважу, що колишня-теперішня влада не тільки самовідсторонилася від вирішення наболілих питань,  але й не хоче побачити той факт, що 40% мешканців села Минай не прописані за місцем їхнього фактичного проживання, оскільки сільрада не сприяє здачі їхніх будинків в експлуатацію. Можливо в цьому  є основна зацікавленість сільських можновладців, адже в з цієї та інших причин тільки 30% із числа фактично проживаючих в Минаї мали змогу проголосувати на минулих виборах за голову Холмківської сільської ради та сільських депутатів. Частина громадян Минаю не змогли реалізувати своє конституційне право та проголосувати і з іншої причини –  дільнична виборча комісія в с. Минай розмістилася на площі 30 кв.м., а  законодавством передбачено, що площа ДВК повинна бути не менше 90 кв.м. Таким чином в день виборів громадяни, набиті, як кильки в банці, в приміщення ДВК, намагалися реалізувати власне волевиявлення, очікуючи своєї черги за бюлетенями 2,5-3 години. А виборців на цій дільниці, які внесені в списки, було аж 3.200 чоловік із 7.000 громадян, які проживають в Минаї.  Не у всіх людей вистачило терпіння і вони просто пішли з виборчих дільниць. І хоч ця  „минайська прикрість" у день голосування зацікавила обласні та республіканські ЗМІ, викликала в суспільстві певний резонанс – вдіяти вже не можна було нічого. Прикро те, що представники різних політичних сил та кандидати в депутати вказували керівництву Холмківської сільської ради ще на етапі підготовки до голосування про необхідність створення ще однієї виборчої дільниці, однак ця пропозиція була відхилена. Як кажуть: в мутній воді легше рибку впіймати.
 
10 листопада відбудеться перша сесія Холмківської сільради. Хочеться вірити, що керівництво та депутатський корпус виявиться дієвим та, накінець,  зверне увагу на всі сільські негаразди.

Вірити не шкідливо, шкідливо не вірити!

Теги: вибори, Ужгородщина, село

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати