Ужгородський футбол зародився на Радванці

Тут склався свій, несхожий ні на який інший, мікроклімат.

І сьогодні цей мікрорайон міста відрізняється від інших.

Тут навіть забудови в основному одноповерхові і тому Радванка, скоріше, нагадує велике село, де всі знають один одного, де панує взаємовиручка, де завжди поважали й поважають старших за віком.

Радванка, як свідчать історичні матеріали, стала відправною точкою утворення Ужгорода. Саме тут, а також на Радванській горі були перші поселення, про які до нас дійшли історичні дані.

Футбол в Ужгороді зародився теж на Радванці. У 1893 році Іштван Медрецький, викладач гімнастики Ужгородської гімназії, разом із своїми колегами із Мукачівської та Берегівської гімназій побували на семінарі у Будапешті, де їх ознайомили з новими ігровими видами спорту, в тому числі і й футболом, який їм дуже сподобався. Після завершення семінару закарпатські викладачі купили нові м'ячі. Ціна одного перевищувала ціну двох лантухів відбірної пшениці або двох центнерів кукурудзи. У Мукачеві й Берегові цей вид спорту відразу не прижився. М'ячі через неправильну експлуатацію швидко порвали. У самій грі футболісти отримали кілька складних травм, і питання про продовження розвитку футболу тут було відкладено. Іштван Медрецький, чий досвід викладацької роботи перевищував 20 років, до вирішення питань підійшов розважливо і розумно. Він зумів зацікавити своїх колег Ференца Шюргера, доктора Іштвана Лаудона, Матяша Ролейзека, розробив програму нової гри. Опираючись на цю програму, у V-VIII класах Ужгородської гімназії на уроках гімнастики вже з 1 вересня гімназисти вивчали правила гри, засвоювали технічні прийоми, вивчали ази футболу, якому ось уже 117 років нема рівних. Перший футбольний майданчик в Ужгороді було побудовано в 1893 році по вулиці Вербовій (зараз Анкудінова). Враховуючи, що залізничної колії не було, вулиці Вербова, теперішня Коцюбинського, частина Мукачівської, Руської відносилися до Радванки. Саме на цій площі (так тоді називали футбольні поля) розпочалася історія футболу нашого краю. Було виділено сім гектарів території, які ввійшли в історію, як перший стадіон в Ужгороді, на якому були проведені перші шкільні спортивні свята (щось схоже на спартакіади). Тут відбулося перше тренування з футболу, були проведені перші товариські зустрічі. Особливо оживало все влітку, коли з Будапешта, Відня, Праги поверталися додому студенти, яких ця гра захопила. Зранку до ночі тут грали футбол. Із вересня по травень, коли студенти роз'їжджалися на навчання, стадіон ставав домівкою для учнів гімназії. Цілих 8 років футбол не виходив за межі Ужгорода. І ось у 1901 році на відкриття нового ужгородського стадіону (збудований на місці сьогоднішнього стадіону "Спартак") було запрошено відому будапештську команду БАК (Будапештський атлетичний клуб. До речі, не виключено, що та місцевість теж могла відноситися до Радванки).

Третій стадіон (футбольне поле) було побудоване на подвір'ї колишніх військових казарм у районі вулиць Павловича – Герцена. Ужгородські команди отримали кілька гучних перемог, але з незрозумілих причин майже на 5 років футбольне життя завмерло. У подальшому завжди були підйоми і спади. Але, оглядаючись назад більше, ніж на століття, хочеться виділити три апогеї радванського футболу. 1893 – перше футбольне поле на Закарпатті, яке дало поштовх розвитку найулюбленішої гри у нашому краї. 1935–1939 рр. – футбол у Радванці став народною грою і дав Закарпаттю Берталона Вейга, Дезидерія Товта, Золтана Сенгетовського, Василя Гажо. 1970–1980 рр. – команда "Радванка" стала чемпіоном області й учасником чемпіонату України серед КФК. Цей період надихнув і привів у футбол Юрія Якубика, Володимира Васютика, Олександра Тулейбича, Юрія Бучка, Юрія Мандича, Олександра Надя. Особливе місце посідає Йосип Вагань. Цей житель Радванка пограв у командах майстрів Одеси, Ужгорода. Він був хорошим викладачем і відмінним тренером. Недарма громада Радванки прийняла рішення проводити турнір його пам'яті. Також слід відмітити вклад у розвиток футболу арбітра, депутата міської ради Йосипа Адама, депутата міської ради Тібора Зомбора. Чудові організаторські здібності проявили Мікловш Тулейбич, Еміл Агі, Юрій Бучок Юрій Мандич. Завдячуючи їм, футбол у Радванці вижив. Сьогодні Юрій Бучок і Юрій Мандич успішно справляються з організацією футбольного господарства в Радванці. Є перспективні молоді гравці, які нагадують усім – футбол у Радванці жив, живе і житиме. А Ви, шановні читачі, запам'ятайте ці прізвища: Мирослав Чурко 1993 р.н. – гравець збірної України U-17, гравець основного складу "Шахтар-2" Донецьк, виходив на поле і в основному складі. Ігор Вагін, 1993 р.н. – "Карпати" Львів, дублюючий склад. Юрій Мандич 1993 р.н. – СДЮШОР Ужгород, Василь Дудура 1995 р.н. – СДЮШОР Ужгород. А ці молоді гравці писатимуть подальшу історію футболу мікрорайону Радванка, з якого почався футбол на Закарпатті.
 

Теги: Радванка, футбол, історія, стадіон

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати