Віктор Балога: «Люди часто голосують тільки серцем, а треба – і серцем, і головою»

Чи стануть місцеві вибори для України шансом на краще життя? Яких змін можна сподіватися? За якими критеріями обирати, аби вкотре не розчаруватися в обранцях? Про це і не тільки - в ексклюзивному інтерв'ю Віктора Балоги для "ГК".

- Вікторе Івановичу, голосування - через кілька днів. Що ці вибори змінять у країні? Яких наслідків можна сподіватися і чи сподіватися чогось доброго взагалі?

Передовсім, ці вибори покажуть, чи будуть у нас і надалі утверджуватися демократичні права і свободи, чи буде у нас вільна преса, чи зможуть виборці і політичні сили захистити результати волевиявлення.

Сьогодні влада обіцяє, що будує демократію і нову країну. Голосування 31 жовтня продемонструють, як є насправді.

- Тобто ці вибори - у першу чергу тест влади на демократичність, а не шанс громад отримати нових людей у місцевій владі?

Біда в тому, що якраз нових людей влада не хоче пропускати. На жаль, влада не розуміє, що лише прихід нових облич дасть можливість, обкатавши їх на місцевому рівні, справді будувати нову країну. Зі старими підходами її не побудуєш.

Без сумніву, зміни треба починати з села, району, обласного центру. Саме з регіональних еліт, знизу, починають рости керівники нормальної держави. Дуже хотілося б, щоб незалежно від бажань влади таки прийшли нові люди, народилися нові політичні проекти. Хочеться, щоб виборець на Франківщині, на Галичині, загалом в Україні не обманувся в черговий раз.

- Ви аналізували партійні списки і списки кандидатів по мажоритарних округах? Як оцінюєте їхню якість?

Найперше аналізувати списки повинні самі виборці - і не політичні емблеми чи гасла, а самих кандидатів. За нинішнім виборчим законом у ради пройдуть 50% за партійними списками і 50% - по мажоритарних округах. До мажоритарників треба придивитися особливо уважно. Кого вони, пройшовши до влади, будуть представляти? Чи не станеться так, що вже завтра забудуть обіцянки і опиняться в таборі партії влади?

А все ж іде до того.

Тому дуже важливо, щоб люди на ці ризики зважали, особливо на Галичині. Бо сьогодні відбувається самообман. Він запущений свідомо, аби роздробити правий спектр демократичних і національно-патріотичних сил, які особливо популярні тут, на Західній Україні. Мета цього сценарію очевидна - партія влади прагне закріпитися на місцях на наступні 4-5 років. Тому зараз дуже важливо, щоб люди проголосували за ті сили, які здатні будуть об'єднатися з іншими демократичними структурами і на основі патріотичної ідеології сформують місцеву владу. Тоді буде надія.

Велика проблема сьогодні в тому, що сильні особистості, лідери, потужні господарники змушені йти від політичних проектів, які нічого собою не представляють, які завтра стануть на бік влади. От у цьому сьогодні небезпека.

- Впадає в око, що по мажоритарних округах здебільшого балотуються представники бізнесу, директори крупних підприємств, керівники бюджетних установ. Влада збирає потенційних "тушок"?

Питання дискусійне.

Нам треба побороти в собі раба. Це має, в першу чергу, зробити саме серце України. А я вважаю, що серце України - це Галичина.

Тому якщо ми не раби, то ми повинні не гроші кандидатів рахувати, а дивитися, що вони пропонують. Чимало з підприємців, які сьогодні йдуть у ради, цим же і створюють проблеми для свого бізнесу. Але хочу сказати: а як влада зможе контролювати бізнес, як штовхати людей на речі, які їм не подобаються?

- Та просто. Сьогодні не подобаються - завтра у вас пожежники чи екологічна інспекція. І вже все подобається...

Та ні, це неможливо, якщо людина йде в депутати з певними цінностями, яким залишається послідовно вірною.

Але, з іншого боку, у багатьох доводиться питати сьогодні: а чого йдете за списком чи по мажоритарці від Регіонів, якщо ще вчора працювали в помаранчевій владі? Були з одними, а тепер побігли в біло-синю команду. Згадуються часи Кучми й скільки від нього перебігло тоді до помаранчевих... Це перекотиполе було постійно. Суспільство має навчитися адекватно реагувати на цих людей і не голосувати за них.

- Єдиний Центр останнім часом також потерпів від таких перебіжчиків...

Так, але я не нарікаю. Я навіть щасливий, що ці люди пішли. Так, наших людей висмикують, витягують, на них тиснуть... Я зустрічався з деякими, які були у фракції Єдиного Центру в Тернопільській обласній раді і вийшли з неї недавно. Ніби солідні люди, начебто не з Оренбурзької області родом... і я не розумію, чому питання комфорту сьогодні стало для них на перший план. Чому не питання того, як завтра до них будуть ставитися сусіди, колектив? Думаю, якщо такі речі відбуваються, значить, щось не те коїться в суспільстві.

Але я вважаю: це краще, що вони пішли, аніж будуть грати подвійну гру. Принаймні, мені ножа в спину ніхто з них не встромить.

- На Вашу думку, вдасться владі сформувати по всій країні слухняні й мовчазні ради чи можливі усе ж винятки?

Зважаючи на те, що робиться в Україні, в тому числі і в Івано-Франківську, скільки людей побігли і вишикувалися в чергу до лав провладної партії, підстав для оптимізму мало.

Візьміть вашу обласну раду. По-перше: одразу після виборів 2006 року фракція "Нашої України" посипалася, з'явилися князьки, які поділили фракцію на групи. А була ж монолітна фракція, яка самостійно складала в раді більшість. І тепер по-друге: тільки прийшов новий керівник адміністрації - і що відбулося? Чому облрада не змогла навіть звернення проти продовження перебування Чорноморського Флоту в Криму проголосувати?

Якби це трапилося в Луганську, я б ще міг зрозуміти. Але в Івано-Франківську?! І ці люди кажуть, що прагнуть єдності, що вони патріоти і демократи? Усі присягаються, що за Україну, що патріоти, а коли доходить до голосування - отримуємо зовсім інше.

Тому я можу спрогнозувати таку ситуацію. Скоріше всього, на території більшості областей за результатами виборів шляхом "миття і катання" будуть створені повністю лояльні провладні ради. Якісь шанси на прояв певної позиції є лише, мабуть, на Прикарпатті, Львівщині, Закарпатті, Тернопільщині, де обласні ради зможуть продемонструвати певну позицію.

- Чого тоді сподівається Єдиний Центр, зокрема і на Прикарпатті? Рейтинги ж не обіцяють надто багато.

Я свідомий цього. Ми центристська партія: не ходимо з плакатами і не кидаємося популістськими гаслами. Ми працюємо.

На позачергових виборах до Тернопільської облради ми мали успіх, сьогодні сподіваємося взяти 10-15% у Тернопільській міській раді. Щодо Прикарпаття, ми тут відносно нові і, можливо, такої підтримки не буде. Але й тут наші кандидати будуть і в обласній, і в міських радах, у більшості районних рад. І за партійними списками, і завдяки мажоритарникам.

В цілому ж по Україні Єдиний Центр повинен бути у лідерах за результатами виборів до рад усіх рівнів.

На жаль, на Галичині зараз популярніша популістська риторика, ніж твереза розмова про те, що слід робити. Люди часто голосують тільки серцем, а треба - і серцем, і головою. Я кажу не тільки про нинішні вибори, а й кампанії 2006 і 2007 років. Чому в 2007 році так різко змінилися симпатії від Ющенка до Тимошенко, я досі не можу зрозуміти. Тепер так само різко хитнулися симпатії на користь Тягнибока.

- Радикальні гасла сьогодні чимраз тут популярніші.

Радикалізм рідко дає результат. Як правило, радикалізм локалізують або ж радикалізм спеціально виховують для того, щоб потім ним скористатися. Сьогодні радикалізм - це технологія.

Пригадайте 1999 рік. На Галичині великою популярністю користувався Євген Марчук. Технологи Кучми створили "канівську четвірку" і убили нею рейтинг Марчука, зокрема й на Західній Україні. В такий спосіб у другий тур президентських виборів вивели нібито червоного радикала Симоненка. І скільки дала Франківщина тоді за Кучму? 90 з хвостиком процентів!

Сьогодні знову виховують локального націонал-патріота. Дивіться, мовляв, який український хлопець! Так, я нічого не кажу, нехай український. Але коли в 2015 році знову будуть президентські вибори, то результати залежатимуть не тільки від Галичини, а й від Центральної, Східної, Південної, Північної України. І Тягнибоком будуть лякати всю країну так, як колись лякали нас Симоненком. Це їм дасть можливість зберегти владу, а ми залишимося слабкими і без можливості впливати на процеси в усій Україні. Ми цього хочемо?

- Нинішні місцеві вибори слід вважати репетицією парламентських? Коли, до речі, будуть вибори до Верховної Ради?

Пригадуєте ситуацію 2004 року в Мукачево? Тоді в квітні адміністрація Кучми вдруге за три роки влаштувала вибори мера. На перших я пішов, але виграв інший кандидат. Потім його зняли президентським указом усупереч Конституції і призначили повторні вибори. Я пішов і на ці вибори, взяв 65% голосів, мав 36 "мокрих" протоколів з усіх 36 виборчих дільниць. Мій опонент отримав 25% голосів, але йому намалювали 60%, а мені 20%. Правда, "переможець" сам пішов через місяць з посади...

Навіщо було це робити? Тоді Кучма влаштував експеримент: подивитися, чи проковтне це свавілля громада. Тобто мене не знімали, а написали такий результат, який собі хотіли. І що сталося? З одного Мукачево пробудилася вся Галичина, а потім і Україна. Люди це не проковтнули.

А вам не здається, що нинішні вибори - це повторення локального мукачівського експерименту в масштабі цілої країни? Чи це репетиція? Так, це репетиція. Якщо нам запропонують цю наживку і ми заковтнемо гачок і нічого не скажемо, то вже не буде змісту й думати про те, як пройдуть вибори до Верховної Ради. Вони їх так само проведуть. Тому цю репетицію, якщо вона буде суперечити засадам демократії, ми повинні зупинити. І почати це з Заходу.

Щодо дати виборів: згідно з Конституцією, за якою ми сьогодні живемо, вибори однозначно повинні відбутися у березні 2011 року. Та якщо у влади знайдеться 300 голосів у парламенті, вони можуть спробувати перенести їх на жовтень 2012 року.

Але ж є у пані Тимошенко 120 штиків, є? Є в "Нашій Україні" бодай 40 осіб, які не купляться? Це вже 160. Але якщо "Наша Україна" купиться на те, аби ще рік посидіти в раді, то виборцям треба зробити про них остаточні висновки. Бо це вже було б щось таке, чого пробачати не можна.

- Президент Янукович за лічені місяці зумів збудувати те, чого найбільше прагнув, - жорстку владну вертикаль. Він здобув таку повноту влади, якої не мав навіть Кучма. На Вашу думку, наскільки ефективно він користується цією вертикаллю?

Він нею ще й не починав користуватися - абсолютно.

Якщо говорити про комфорт владної команди - так, вертикаль побудована. Але команда - то далеко не вся Україна. Якщо говорити про використання вертикалі для проведення виборів всупереч демократичним принципам - так, вона побудована. Якщо говорити про падіння України в світовому рейтингу рівня свободи слова - так., вона побудована. Якщо говорити про те, як офіціанти (бо як цих суддів ще назвати) з Конституційного Суду запобігливо виконують будь-яке побажання влади, то так, вона побудована. Так, вже всі аж присіли...

Але ж хотілося б говорити не про це. Ми повинні говорити про використання сильної вертикалі для адміністративної реформи, для пенсійної реформи, економічних реформ і так далі. Хіба приклад Франції, де мільйони людей вийшли на вулиці проти підняття пенсійного віку, - це не тривожний дзвіночок для нас? А приклад Греції, економіка якої, до речі, сильніша за нашу?

Сьогодні у влади є все для того, щоб почати зміни, - більшість у парламенті, свій уряд, широкі президентські повноваження. Потрібна тільки політична воля - і рухатися вперед, перепон немає. А що ми бачимо?

До влади прийшли нібито прагматики - і чітко продовжили справу популістки Тимошенко! Обіцяють, що Україна скоро буде у двадцятці найбільш розвинутих країн світу. Рік минув, а щось не видно жодного прогресу.

- А у Вас взагалі є уявлення, куди Янукович веде країну?

Уявлення є. Але хотів би сподіватися, що Янукович колись таки заявить: усе це неправда, що кажуть про мене, я веду Україну до західних стандартів життя, до громадянських свобод і прав, до неухильного дотримання кожної букви Конституції... Але сьогодні я все ж більше схиляюся, що усе йде до російської моделі влади. Це бажання команди, а отже, і Президента - побудувати російський варіант влади в Україні.

Але вони не враховують різниці між ментальністю росіян і українців.

- Якщо країну ведуть не туди, куди треба, якщо, як свідчить соціологія, рейтинг партії влади падає, то чому ж такий опір невиразний, куди поділася опозиція?

Не варто сьогодні плекати надій, що опір організують політичні сили. Опір тепер може організувати лише сама громада, інтелігенція, громадський актив, нові обличчя. От тільки я б не хотів, аби на гору знову спливла піна. Потрібен метал.

- Майдан підняв піну?

Майдан - це золото, це коштовний метал. Але те, чого прагнув Майдан, убили прилипали, які пролізли в усі діри, і їх прийняли. А сьогодні ці прилипали першими побігли до нової влади. І на Франківщині - так само.

- Може, опір тому такий млявий, що ті, хто спробував тоді на Майдані, розчарувалися і вдруге розчаровуватися не хочуть?

Ні. Якраз ті, хто спробував тоді, спробують ще раз. Бо їм нема вже чого втрачати. А прилипали завжди будуть липнути до тих, хто сильніший. Тому треба дуже уважно дивитися, кого обирати, з ким працювати і будувати майбутнє України.

Теги: Балога, вибори, Єдиний Центр

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати