З журналістами спілкувалися „музикант-комунікатор" гурту Юрґен Крефтнер, солістка Ольга Сенинець та цимбаліст Володимир Короленко.
„Наша музика не концертна, це музика жива, марамороська, це музика, яку в кріслі слухати не зовсім правильно," – розповів Юрґен Крефтнер. Тому після „камерного" концерту в театрі гудаки запросять усіх бажаючих продовжити насолодитися живою музикою гурту до підвалу бару „Кактус".
Загалом сьогодні хустський марамороський гурт в Україні виступає всього у 5% своєї концертної діяльності. Нині вже європейські концертні агенції шукають зв'язків з „Гудаками", аби запросити їх виступити. Останнім часом новоселиський гурт найчастіше відвідує близько 10 європейських країн.
Village band, або сільські музики – саме так позиціонують себе „Гудаки", трохи скептипчно сприймаючи назву „фольклорний гурт". „Словом „гудаки" в нашому випадку все сказано, -- додав Володимир Короленко. -- На Закарпатті це слово означає „музиканти". Все. Не потрібні ніякі додаткові „фольковий гурт" чи ще щось. „Гудаки" є гудаки". Це спосіб життя."
Сьогодні в складі „Гудаків" грають 9 музик, є серед них і самоуки, і такі, що отримують вищу музичну освіту. „Загалом, усю нашу музику ми граємо без партитури, -- розповів Юрґен, -- і часто на концертах у Європі, представляючи наших музик, я кажу, цих музикантів не зіпсувала музична школа".
За 9 років існування гурт переконався в надзвичайній силі своїх пісень. „В Європі, -- каже Юрґен, -- ми піднімаємо на ноги цілі зали, не гірше за якийсь рок-гурт." Хоча українців на європейських турах „Гудаків" не видно. „Українці за кордоном, як правило, на заробітках, -- додає Володимир. – Вони важко працюють і не мають часу ходити на концерти. Більше з нами спілкуються вихідці зі Словаччини, Угорщини. Вони чують знайомі мотиви і підходять поспілкуватися."
Про іншу проблему розповіла Ольга. На останньому концерті „Гудаків" у одному з сіл Хустщини зал був заповнений лише наполовину. Справа виявилася в тому, що саме в той час неподалік проходила вечірка з попсовою музикою і половина людей, здебільшого молоде покоління, пішли туди... „Ми, -- каже Ольга, -- нашою музикою, нашими співанками стараємося передати нашу любов до рідної землі. І за кордоном це сприймають дуже добре, а в Україні, чомусь, не сприймають. Тому цей концерт 5 листопада для нас дуже важливий. Прийде багато рідних та друзів, для яких ми співатимемо." Володимир переконаний, що тут проблема полягає в непопуляризації фольклорної музики, тому таких гуртів, як „Гудаки" на Закарпатті є 4-5 і все. „В них потреби немає", -- каже Володимир.
В Європі до організації концертних турів підходять дуже серйозно, в той час як в Україні „виступити без негативних „приколів", -- каже Юрґен, -- можна дуже рідко".
Далі мова зайшла про кропітку роботу пошуку старовинних народних пісень, яку здебільшого проводить Юрґен, про спонтанну роботу над відеокліпами гурту, яка існує в основному на базі дружби, про виступ „Гудаків" на цьогорічному фестивалі „Сігет" в Угорщині, який не минув без конфузів, тому що виступали вони в останній день, всі були втомлені і одночасно з „Гудаками" на сусідній сцені виступав дуже важкий рок-гурт. Від невідрегульованого звуку інструменти гудаків ходили ходуном і це ніяк не сприяло хорошому сприйняттю музики гудаків. „Наша музика, -- сказав Юрґен, -- має бути близькою до людини, має торкатися її. Вони мають відчувати ці вібрації, поза мікрофоном. Нам потрібен прямий контакт".