У міжгірському Майдані на Покрови святкували 411-ті іменини села

 Вчитель руської народної школи, емігрант з Курської губернії Володимир Посторонкін у своїй праці "Хроніка села Майдан" роз'яснює, що "майдан" — слово тюркського походження і означає "торговище", тобто площа, яка використовується для торгівлі. Із збільшенням кількості населення вздовж річок Майданки та Ріки (в ті часи р. Бистра) виникали нові села Верхній Бистрий, Лопушне. Таким чином невеличке гірське поселення за свою 411-річну історію виросло до одного з найбільших у районі.

Найпоширенішою професією у ті давні часи було лісорубство. Вирубану деревину на дарабах сплавляли по Ріці до Хуста. В селі була одна пилорама, де працювало до 40 чоловік. Та гірське розташування, малородючість земель, відсутність роботи та податки, накладені австро-угорською владою, призвели до пошуку заробітку за кордоном. Щоб заробити на шмат землі або принести додому кукурудзяне борошно на хліб, люди виїжджали в Америку, Бельгію, Угорщину, де важко працювали в шахтах.

Не обминула стороною село і Велика Вітчизняна війна. 58 жителів Майдану вступили до лав Радянської армії. На обеліску, який розташований в центрі села, викарбувані імена 21 воїна, які загинули, захищаючи рідну землю від лютого ворога. Так вже склалося історично, що 14 жовтня — і день визволення села від фашистсько-німецьких загарбників. На жаль, сьогодні в Майдані немає серед нас жодного ветерана цієї жорстокої війни, та пам'ять про них живе і житиме в наших серцях завжди. Як данину загиблим, щорічно в цей день до обеліска учні Майданської ЗОШ І-ІІІ ступенів покладають квіти, гірлянду та відбувається панахида.

З приходом Радянської влади с. Майдан докорінно змінилося. Жителі отримали хліб, зерно, відбулася реконструкція будинків під соціально-культурні заклади, запрацював завод "Пластмас", де сотні людей отримали роботу. Та поруч з цим продовжувалися репресії, примусова колективізація, вивезення молоді в Донбас, переслідування церкви.

Та все це не зламало духу гірських жителів, вони й надалі залишаються хранителями родинних вогнищ добра, честі й милосердя. Хоча криза торкнулася майже всіх сторін життя краян, змушуючи їх виїжджати на заробітки в далеку Чехію, Фінляндію, Росію чи Італію, але вони всією душею линуть до рідних домівок, з покоління у покоління дбають про розвиток Майдану, мріють про його краще життя.

Теги: Майдан, іменини, свято

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати