Ужгородське "Закарпаття" налаштоване перемогти вінницьку "Ниву"

Команда тільки в четвер повернулася з Охтирки, як в неділю на них очікує наступний матч  з непоступливою вінницькою "Нивою". Тренувальний процес проходив в режимі одноразових  відновлювальних тренувань. На жаль, досі не відновилися Артюх та Райчевіч, натомість, в загальній групі займався Олександр Малигін.

Окрім того,  до операції готується ще один захисник "Закарпаття" Володимир Браіла. Ще один закарпатець Олександр Нойок представляє наш клуб у складі молодіжної збірної (U-19), яка грає у кваліфікації  до Євро – 2011.

Як зазначив тренер воротарів Володимир Марчук, у хлопців настрій бойовий - команда налаштована лише на перемогу.

НИВА" (ВІННИЦЯ)    
 
У цьому році вінницькій команді майстрів, яка виступає нині у першій лізі під назвою "Нива", виповниться 52 роки. Принаймні, саме дебютний поєдинок "Локомотива" з станіславським "Спартаком", що відбувся 16 квітня 1958 року в Вінниці на стадіоні Центрального парку культури і відпочинку (він завершився перемогою господарів — 2:1), прийнято вважати відправною точкою в історії клубу. Хоча насправді у "Локомотива" коріння більш глибокі, та й взагалі у Вінниці ця команда виявилася завдяки збігу обставин.

В кінці 1957 року стало відомо, що київський "Локомотив" (у 20–30‑і роки він був відомий під назвою "Залдор" і задавав тон у міських змаганнях, неодноразово ставав чемпіоном, але з появою "Динамо" втратив свою перевагу і у результаті був розформований) стараннями начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса відроджений, отримав статус команди майстрів і був допущений до всесоюзним змагань по класу "Б" (нинішній аналог першої ліги).

Формуванням колективу зайнялися легендарні футболісти київського "Динамо" Антон Ідзковський і Костянтин Щегоцький, але Федерація футболу УРСР раптово прийняла рішення, що в Києві і без того достатньо клубів, а тому у "Локомотива" було два варіанти: або переїхати в інше місто, або втратити статус команди майстрів. Кривоніс — прославлений стахановець, депутат Верховної Ради СРСР, який балотувався від Вінниччини, — довго не роздумував і вибрав Вінницю. Благо — місто було розташоване недалеко від Києва і належав до тієї ж ПЗЗ.

Місто над Бугом великим футболом розпещене не було, незважаючи на те, що знайомство з цією грою в одного з великих центрів Подільської губернії відбулося ще на рубежі 1910–1911 років, а збірна Вінниці брала участь у I Всеукраїнській Спартакіаді (1923) і посіла четверте місце в першості УРСР (1932). За великим рахунком, вінницькі команди були любительськими і могли похвалитися лише виступом у республіканських або відомчих змаганнях.

Поява "Локомотива", повністю складеного з іногородніх футболістів і тренерів, спочатку була зустрінута з настороженістю, але команда швидко змусила полюбити себе. Ідзковський до Вінниці не доїхав за сімейними обставинами, а після закінчення першого кола з аналогічних причин попрощався і з Щегоцьким, передоручивши колектив своєму асистенту Віктору Жиліну — в минулому ще одному колишньому динамівцю.

Вибір виявився вірним. Жилін проявив себе талановитим тренером і селекціонером, якому легше було вести переговори з футболістами, маючи за спиною фаната і мецената Кривоноса. Гравці першого складу — В. Трояновський, О. Александров, А. Молотай, Є. Котельников, В. Юн Чен-Ян, Є. Снітко, Б. Липський, М. Петров, А. Коновалов, В. Ковилін та інші. Вісім сезонів вінничани виступали у класі "Б" (1958–64, 1970 рр..), Стабільно займаючи провідні місця. У зональних групах "Локомотив" двічі займав перші місця (1959, 1963 pp.), Чотири рази — другі (1960, 1961, 1964, 1970 рр..) І два рази — треті (1958, 1962 рр..). Кількісний підсумок виступів у класі "Б": всього проведено 280 матчів: 156 перемог, 74 нічиїх, 50 поразок, різниця м'ячів 435–221. Кращий бомбардир команди в класі "Б" — Михайло Петров, який забив у ворота суперників 37 м'ячів. Більше за всіх провів матчів за "Локомотив" в класі "Б" Віктор Юн Чен-Ян — 223. У 1964 році за підсумками фінальних ігор вінничани завоювали звання чемпіонів України та отримали право виступати у класі "А" (друга група), де провели п'ять сезонів — з 1965 по 1969 р. Кращий показник — 4‑е місце (1966 р.). У другій групі класу "А" вінницький колектив провів рівно 200 ігор (60 перемог, 80 нічиїх, 60 поразок, різниця м'ячів 203–193), кращий голеадор команди — Євген Снітко — 36 голів, він зіграв і найбільшу кількість ігор — 175.

З 1971 року футболісти "Локомотива" — "Ниви" — постійні учасники чемпіонатів СРСР серед команд другої ліги. Найвищий успіх команди — перемога в турнірі 1984 року і звання чемпіонів Україні (тренував тоді команду Юхим Школьников). У 1981 і 1985 роках "Нива" зайняла другі місця, в 1983 році — третє. За 19 років виступів в 2‑ій лізі команда провела 840 ігор: 343 перемоги, 241 нічия, 256 поразок, різниця м'ячів 1010–770. Кращі бомбардири команди — Павло Касанов та Сергій Шевченко, на рахунку яких по 127 забитих м'ячів. Абсолютний рекордсмен вінницької команди за кількістю ігор — Павло Касанов, який провів 513 матчів. Два сезони (1990–91 рр.). "Нива" виступала в буферній (західній) зоні другої ліги, де двічі зайняла 5 місце. У цей період команда провела 84 зустрічі: 38 = 23–23, м'ячі 110:69. Більше всіх м'ячів в цьому турнірі забив Сергій Шубін — 25, а Едуард Акбаров провів більше всіх матчів — 76.

У вищій лізі вінничани все ж пограли, але вже після здобуття Україною незалежності. А кубкові досягнення середини 80‑х, коли "Нива" (так команда називалася з 1979 року) перемагала елітні "Ростсельмаш", СКА (Ростов‑на-Дону) та "Металіст", увінчалися в 1996‑м виходом у фінал і, незважаючи на поразку від київського "Динамо" — 0:2, завоюванням пропуску в Кубок кубків.

Європейська епопея подолянам вдалася не дуже (естонський "Садам" пройти вийшло, швейцарський "Сьон" — ні) і стала ... початком падіння команди. Вінницький клуб опинився у першій лізі, намагався повернутися в еліту, потім пережив ще два перейменування (від "Ниви" до ФК "Вінниця" та назад), а влітку 2005‑го і зовсім розвалився і насилу відродився, погравши в 2006‑му в аматорської лізі.

Наступна вершина була взята в 2010 році, коли підопічні гланого тренера вінницької "Ниви" Олега Федорчука у фінальному матчі Кубка Ліги здобули нищівну перемогу над командою "Гірник-Спорт" і таким чином вписали ще одну славну сторінку в свою історію.

За багато років вінницькі університети пройшли гравці збірної СРСР Стефан Решко, Василь Рац, Іван Вишневський, Вадим Тищенко, а також футболісти збірної України — Сергій Попов, Віталій Косовський, Олег Надуда, Сергій Нагорняк, Олександр Горшков. А інших видатних виконавців, завдяки яким вінницький футбол отримав визнання, — так багато, що одне тільки перерахування займе ще стільки ж місця, як і весь цей матеріал.

Окремо хотілося б відзначити тренерів, які внесли свою лепту у розвиток вінницького клубу і в міру своїх сил кували його славу після Жиліна, — Йосип Ліфшиць, Микола Кузнєцов, Абрам Лерман, Юрій Аванесов, Іван Терлецький, Юхим Школьников, Олександр Томах, В'ячеслав Грозний, Сергій Морозов, Олександр Іщенко, Ігор Яворський, Володимир Безсонов, Олег Федорчук.

Теги: Нива, Закарпаття

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати