Представив гостя Олександр Гаврош. Він розповів про життя пана Петра, котрий починав свій трудовий шлях шахтарем та згодом хист привів його в редакцію "Закарпатської правди". Період відлиги приніс свої складності в життя журналіста, тож Петро Часто змушений був змінити редакцію газети на драмтеатр, де працював завідувачем літературно-драматичною частиною, згодом працював у видавництві "Карпати". Та приватні життєві обставини змусили родину терміново виїхати до Америки у 1990 році.
У Сполучених Штатах пан Петро зрештою опинився в редакції української газети "Свобода", заснованої в 1893 році та відомої у всі часи своїм тісним зв'язком з українською громадою.
Відзначивши і літературний хист Петра Часто як сильного есеїста, Олександр Гаврош представив журналістам кілька його книжок та передав слово самому гостю.
"Психологічно, душевно, розумово я — один із вас", — звернувся пан Петро до ужгородських журналістів і розповів про часопис, у якому працює. "Свобода" — це велика історія української громади Америки. Це видання свого часу було ініціатором великих акцій в історії Америки: у 1933 році воно дуже багато зробило для усвідомлення світом Голодомору в Україні, було ініціатором спорудження пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні. Це видання повне боротьби з антиукраїнством в Америці та повне полеміки всередині українства і надзвичайно багате протягом своєї історії на видатних авторів (Франко, Грушевський, Донцов та ін.).
Про еміграцію, розвиток діаспори, про українські та американські стандарти журналістики й розпитували гостя закарпатські колеги. Українська журналістика, за оцінкою пана Петра, дуже особистісна, в той час як в американській постаті автора не видно, вона полягає у вмінні інформувати. Що? Де? Коли? — основні питання американської журналістики, емоційність же в ній поза правилами.
Пан Петро як нечастий гість Закарпаття зауважив активність сучасної молоді, яка живе "тими речами, якими варто жити". Щодо Ужгорода, то гість помітив, що Ужгород '60-х років був значно чистішим та затишнішим, ніж сучасний.
Фото Олександра Поповича
