Закарпаття: замах на сливовицю

Закарпатська міліція оголосила війну самогоноварінню. На думку голови обласного управління Внутрішніх Справ Віктора Русина, проблема виготовлення і споживання домашньої горілки у краї є нагальною і потребує негайного її вирішення. Про це він заявив на прес-конференції 16-го вересня. "Сьогодні на колегії мною поставлено питання по кожному району, в кожному селі виявляти цих людей і притягувати до відповідальності.", -- сказав головний міліціонер краю.

Самогон – як туристична наживка

Таке рішення викликало здивування серед закарпатців. Бо хоч за чинним законом виготовлення самогону і є адміністративним злочином – Закарпаття не є краєм, у якому ця проблема стоїть гостро. Адже переважно жителі низинних районів виготовляють домашнє вино і споживають саме його. Якщо ж справа і доходить до самогону – то як правило це традиційні фруктові горілки на кшталт шнапсу, граппи чи сливовиці, які є частиною кулінарних традицій краю і його туристичної привабливості. І ними, начебто, ніхто не зловживає. Принаймні, так ця проблема виглядає у очах пересічного закарпатця-городянина. Розговорилися на цю тему зовсім випадково із перехожим на зупинці, який віолів не називати свого імені, а сказав, що є просто "ужгородцем із активною громадянською позицією". І ось що почули:

— Я лиш можу жаліти, що в нас міліція бореться з самогоноварінням, а не з зілляварінням. От хай керівництво міліції вийде на горище шіснадцятиповерхівки, поруч з якою ми стоїмо, наступить кілька разів на шприци, і зрозуміє, з чим реально треба боротися. Не з самогоноварінням. Я думаю, що такої проблеми нема. Самогоноваріння – це родзинка області. В Арданові, наскільки я знаю, взагалі це народний промисел. Арданівську єденадцятку знають усі. Її одинадцять раз переганяють, щоб була найчистіша. 

Але як зазначають самі правоохоронці, явище, яке вони мають намір побороти, наразі дуже і дуже розповсюджене. І картина зовсім не така райдужна, як виглядає з точки зору городянина. Особливу небезпеку ця біда становить у гірських районах де виноград не росте і фрукти не визрівають. Саме там процвітає так зване цукрове самогоноваріння.

Ось що сказав на цю тему досвідчений винороб, голова Спілки приватних виноробів і виноградарів Закарпаття Олександр Ковач.

— Я цю тему на конференціях Спілки піднімав: "Хлопці! Буде біда". Ви подивіться, що твориться на трасі — море самогону. Ви подивіться на базах біля кожного підйомника, біля входу в замок. Всюди, де є скупчення туристів, там продають спиртні напої домашнього виготовлення. Тобто це став досить-таки хороший бізнес. Крім того в селі алкоголь – це свого роду валюта. Треба щось покосити, поорати — наварила самогоночки і розрахувалася. Домашня фруктова горілка – це в принципі непогано. Але на жаль у нас у селах зовсім друга картина. Самогон у нас виготовляють із трьох інгредієнтів: буряковий цукор, дріжджі, вода. І все. Ніякі фрукти там і близько не стояли. Це ще дуже добра господиня, якщо для аромату вкине там якихось сухофруктів. А це насправді – біла смерть.

За словами пана Олександра через бажання заробити свіжу копійку домашні ґуральні часто розширюються, продукти їхнього виробництва кількісно зростають і вони є дешевими. Саме через це, вважає він, міліцейська статистика є дуже сумною. Як повідомили "ЗП" у Центрі Громадських зв'язків Закарпатського обласного управління МВС, кількість тільки важких злочинів у області цього року зросла на 45 відстоків саме на фоні побутового пияцтва.

"Наша горілка мала б коштувати хоча б за літр мінімум гривень 60"....

Однак, з точки зору фахівця, для владнання ситуації, побороти самогоноваріння недостатньо. Потрібно позбутися дешевої горілки. Знову говорить Олександр Ковач:

— Є дуже хороша тенденція в тому, що дорожчає горілка. З боку виноробства це дуже добре. Тому що у нас склалася абсурдна ситуація: при цій ціні на горілку виноробство взагалі шансів не має. Я вам наведу приклад, скажімо, Чехії. Літр ординарного вина – 40-50 крон, літр самої дешевої горілки – 200. Це в чотири-п'ять разів різниця. У нас, ви подивіться, літр більш-менш пристойного вина – це мінімум 30 гривень. Практично стільки ж коштує й горілка. Наша горілка мала б коштувати хоча б за літр мінімум гривень 60. Це би дало великий поштовх до виноробства. А з другого боку – це дає поштовх до самогоноваріння.

І зараз особливо масово почало розцвітати ось це цукрове самогоноваріння. Насправді це величезна біда. Це трагедія. Люди сліпнуть, глухнуть, помирають. Молоді люди в 30-річному віці помирають від алкоголізму. Але саме від цього алкоголізму – цукрового самогоноваріння. З цим треба нещадно боротися. Але тут можна вихлюпнути й малюка, тому що насправді на полицях західних супермаркетів ви побачите, що горілка буде в маленькому кутку, а все решта – це вино. Ну це культура споживання алкогольних напоїв. Нам ще далеко до цього. Навіть у тому кутку, де продають важкий алкоголь, білої горілки там практично нема. Там може бути хіба що розкручена Московська, Фінляндія, Абсолют. Все! Все інше – фруктові дистиляти. Абрикосова, вишева, черешнева, виноградна – все, що з фруктів.

Здається, саме вихлюпнути немовля з купелі і побоюються ті закарпатці, як вже встигли оголосити війну війні із самогоноварінням. Адже знамениті закарпатські сливовицю, черешнівку і грушівку, якою не напиваються, а куштують для смаку і задоволення і бояться втратити краяни. Бо ж і вони додають автентики, колориту і привабливості туристичному Закарпаттю.

Розповідає ужгородець Іван Лешко, який два літа поспіль відпочивав у країнах Східної Європи: "Були ми в Хорватії, були ми в Чорногорії. Місцеву горілку можна купити вільно в будь-якому магазині,, в будь-якому ресторані скуштувати. Це один із головних колоритів цієї країни — їхні чивапчичі, плескавіци — національні страви. Ракія, так вони називають горілку, так само частина туристичних фішок. Ракія виготовляється з винограду, можуть так само , як у нас, з яблук, з якихось інших фруктів. Щоб я сказав, що там є проблема з алкоголізмом – ні. А ту ракію, наприклад, наливають по 30 грамів."

Наш співрозмовник, винороб-знавець Олександр Ковач, однак захищає традиційні якісні домашні закарпатські горілки:

— Навіть ті, хто п'є міцні напої – п'ють фруктову, а не білу горілку. Те, що є здорово. Те ж вино перегнали – отримали винну. Грапа, ракія і т.д. у різних народів, сливовиця.  Якщо в нас є Пацканьово знамените чи Арданово – дві закарпатські столиці самогоноваріння. Тому що там здавна були величезні сливові сади. Здебільшого люди там виготовляли дуже непогану сливовицю. Це було би дуже шкода, якщо це зарубати під корінь. Тому що навіть радянська влада, борючись із самогоноварінням, не змогла його викорінити. В тому ж Пацканьові люди здавали по 2-3 апарата в день участковому, але ще стільки ж у кожного було.

Все через неправильну технологію

Де ж вихід? Як зберегти елемент автентичності краю – закарпатський якісний фруктовий і запашний самогон і побороти зеленого змія? Вихід несподівано запропонував головний нарколог області Василь Кручаниця. Він зазначив що саме самогон має найбільш руйнівний вплив на людський організм, всі його системи: серцево-судинну, центральну нервову... І саме через високий вміст токсичних речовин, сивушних масел, які виникають у домашній горілці через недосконалість процесу її виробництва:

-- Не дотримується технологія виробництва. Не мають стандартів виробництва і в домашніх умовах це дуже важко зробити. Те, що є певні традиції і етнокультуральні особливості виготовлення фруктових горілок, то це мало би бути організовано. Якщо в тебе є великий сад, хороший урожай абрикос, слив, то все це можна здати на винокурню. Скажімо на 3-4 села є одна винокурня, де згідно технології, згідно стандартів виробляють високоякісні напої. Так є і в Австрії, і в Словаків, і в Чехії, так і в Хорватії, і в Сербії, і в Болгарії, так і у всіх наших сусідів, і в Румунії. Чому ми не можемо йти таким шляхом?

Олександр Попович, "Закарпатська правда"

ДОБИВКА. ЩОБ БУЛА НЕ ПЛАХТА:

Як зазначають правоохоронці, самогоноваріння – явище наразі доволі розповсюджене, навіть не зважаючи на те, що суперечить нормам чинного законодавства. Особливо це стосується сільської місцевості, де жителі виготовляють домашню горілку зазвичай "для себе". Проте досить часто спокуса заробити на пляшечці оковитої ще й якусь копійчину породжує такий собі невеличкий, але доволі успішний бізнес. А за таких обставин домашня ґуральня значно розширюється, продукти її виробництва кількісно зростають, а окрім постійних клієнтів з'являються нові споживачі – любителі дешевої випивки.

Якщо підпільна діяльність такої ґуральні акуратно завуальована, а мешканці села, що знають про протиправну діяльність односельчан, обирають позицію "моя хата скраю", то у першу чергу в поле зору правоохоронних органів потрапляють вже не дрібні збувачі самогону, а бізнесмени-самогонщики з досить потужною системою виготовлення та розповсюдження алкогольного продукту домашнього виготовлення.

За статистикою громадяни України споживають протягом року 32 мільйони декалітрів спиртних напоїв. З них 18 державних, решту постачає чорний ринок. Не важко підрахувати, що у середньому на кожного жителя держави, в тому числі і дітей, припадає до 7 літрів горілчаних виробів. А ще залишаються необлікованими алкогольні напої домашнього виробництва.

Коли матеріал вже було написано, стали відомими перші жертви війни із самогоноварінням:

МІЛІЦІЯ ВЗЯЛАСЯ ЗА САМОГОННИКІВ: ПЕРШІ "ЖЕРТВИ" — ДВІ ПЕНСІОНЕРКИ

Як повідомили у ВЗГ УМВС України в Закарпатській області 64-річна жителька   Берегова та 60-річна хустянка гнали самогон, який продавали місцевим пиякам. У хаті берегівчанки дільничні виявили та вилучили   самогонний     апарат та 3,5 л. самогону. А в другої знайшли 6,5 літра самогонки.

На одному з ринків Ужгорода дільничні затримали 40-річну місцеву мешканку, яка реалiзовувала "самопальну" горілку. Вилучено пляшку 0,25 л з речовиною з рiзким запахом спирту та ще 3 літра такого ж пійла. А 49-річна жителька Сваляви незаконно реалiзувала на ринку спирт по цiнi 32 грн. за літр.

Теги: самогон, сливовиця, горілка, турист

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати